Вона була поганою матір’ю та дружиною в його очах

Він вважав її поганою матір’ю та поганою дружиною

Одна моя знайома, мати трьох дітей, нещодавно знову вийшла заміж. І як їй це вдалося — для мене велика загадка. Ні, справа не в тому, що багатодітних матусь не беруть заміж. Беруть, якщо люблять! Просто, скільки я її пам’ятаю по першому шлюбу, вона завжди була «найгіршою матір’ю і найгіршою дружиною».
Кілька разів у «попередньому» її житті я була в неї вдома. Пам’ятаю її завжди втомленою, замученою, розгубленою.

У неї то підгорала каша, то найменший по годині ходив у мокрих штанях, а вона розривалася між ним, середнім з його уроками, плитою, і руки не доходили змінити мокре.
Ще потрібно було встигнути приготувати вечерю, бо скоро чоловік прийде з роботи. Якось прибрати, бо він любить порядок.
Вона хапала іграшки, розпихувала їх по коробках. Менший знову розкидав…
Паралельно включала інтернет, щось розсилала по електронній пошті — ще й підробляла, бо заробітку чоловіка не дуже вистачало… І все це перетворювалося в якийсь безмежний сумний хаос.
Приходив чоловік, дивився на безлад і кидав мимохідь фразу:
— Дай котові води! Зроби хоч щось корисне…
Ніби жартома, але я ті його слова добре запам’ятала.
І моя подруга кидала пошту, ложки, мокрі штани і з винуватою усмішкою наливала коту у миску воду. Щоб зробити це єдине корисне за день.

А я тоді зробила дурницю. Щоб якось розрядити обстановку, теж жартома, запропонувала залишити всіх цих котів і недороблену вечерю, зібрати дітей, нафарбуватися (це дружині) і піти в кафе.
— Я і своїх прихоплю.
— Стара вона вже, щоб фарбуватися! — відрізав її чоловік. Теж начебто в жарт…
Я дивилася на цю жінку і з жахом розуміла, що вона взагалі-то молодша за мене. І якщо вона старуха, то хто тоді я?

Вона винувато вибачилася і сказала, що вони люблять домашню їжу. І почала накривати на стіл, за яким сидів і чекав чоловік. А поруч діти знову розкидали іграшки, і вона якою-то «третьою» рукою їх тут же збирала, бо чоловік любить порядок. У неї пищав телефон, напевно, робоча пошта.
— Досить весь день сидіти в інтернеті, — сказав чоловік.
Я попрощалася і пішла.
«Я сама винна»
Ні, сама вона ніколи нікому не скаржилася. Ніколи! Як не запитаєш, у неї все добре. І чим сіріша й зеленіша вона була, тим упевненіше відповідала: «Все добре!»
І ховала потухлі безбарвні очі.

Але у нас завжди було багато спільних знайомих. І то від одних, то від інших я чула, що дуже незадоволена нею свекруха. Невістка — погана матір, бо менший упав з велосипеда і розбив собі брову. Зашивали. Треба слідкувати, а не дурницями займатися… Невістка — погана дружина, бо вдома безлад і діти з чоловіком погано нагодовані.
Якось чоловік тієї жінки ходив до школи, і потім вдома був скандал.
Старший щось наробив, а все тому, що «погана матір» не тим займається, тільки не вихованням.
Розповідали, що вона почала пити антидепресанти, бо, так, погана матір і погана дружина. Нічого не робить, а щось зробити просто нема сил… І навіть діти це зрозуміли.

— Мамо, ти погана!!! — кричав на вулиці найменший, ми тоді гуляли разом. — Ти не читаєш мені казку. Вона діставала з сумки ту книжку і приречено та втомлено починала читати. Вона дуже хотіла бути гарною матір’ю.
А потім вони розлучилися. Чоловік зустрів іншу жінку. Напевно, добру дружину і господиню. Але, справедливості заради, справно платить аліменти і спілкується з дітьми.
— Ну ось так, — тільки й сказала мені на розпитування та моя знайома. — Напевно, я сама винна.
Потім вона з дітьми переїхала, обміняли квартиру, і ми довгий час не бачились.
«З негарного каченя — в лебедя»
Минуло час, і нещодавно ми з нею «знайшлися» у соціальних мережах. Вона сама мені написала.
Я здивувалася. З аватарки на мене дивилась якась інша, незнайома жінка. Яскрава, гарна, щаслива і сповнена сил. Мені стало цікаво, і я запропонувала зустрітися.
Ми перетнулися в кафе. І я не вірила своїм очам. Вона, правда, була зовсім інша. Якась упевнена в собі, в житті, в людях. Тоді я і дізналася, що вона знову вийшла заміж.

— Я сама не знаю, чому він звернув на мене увагу, — ділилася вона. — Мені було зовсім не до того. Вижити б…
Але чоловік не здавався, доглядав, подружився з її дітьми, зробив пропозицію.
І виявилося, що вона — найкраща матір і найкраща дружина. Смажила яєчню, яка підгоріла, — найліпша господиня.
І завтра вона вже пекла пироги, бо — найкрутіша. І їй хотілося радувати.
Дома безлад — прекрасна матір і дружина. Бо, виявилося, можна прибирати разом і весело при цьому балакати.

Виявилося, що не обов’язково тягти одній сумки з магазину і при цьому тобі вкажуть, що ти, як завжди, щось забула. А все тому, що займаєшся дурницями. Можна з’їздити за покупками разом і посміятися, якщо щось забули. Виявилося, що вона зовсім не стара, а найкрасивіша жінка на світі. І ось вона вже робить ввечері зачіску, щоб просто зустріти з роботи того, хто вважає її красунею.
Виявилося, що вона велика молодець, бо ще й встигає підпрацьовувати. Але це зовсім не обов’язково. Тільки якщо вона сама хоче.
Виявилося, що вона зовсім не те безкорисне ніщо, яким вважала себе багато років. І все лише тому, що її люблять, хвалять і цінують. А не лають.
…Я слухала і дивувалася. А потім за нею приїхав її новий чоловік. І я все зрозуміла. Знаєте, він дивився на неї так, що вона, справді, розцвітала. Не цвісти було не можна. Він говорив і доглядав за нею так, що не можна було не стати найпрекраснішою жінкою на світі.

Він привіз з собою і її трьох дітей. Я бачила їх мельком. Але і мимоходом я помітила, що вона — найкраща матір. Так вони себе вели.
А все тому, що поруч виявився той, хто допоміг їй в це повірити. З негарного каченя зробив красивого лебедя… Це так важливо, коли поруч є той, хто допоможе тобі стати цим лебедем. Бо лебедю потрібно дати час, сили і любов, щоб він розправив крила.
Ні, я нічого конкретного не хочу сказати. Нікого не хочу звинувачувати. У житті буває різне. Але ось така історія. І мені дуже цікаво, що зараз думає перший чоловік.