Він думав, що вона погана мати і погана дружина

Він вважав її поганою матір’ю і дружиною.

Oдна моя знайома, мати трьох дітей, недавно знову вийшла заміж. І як їй це вдалося — для мене велика загадка. Ні, справа не в тому, що багатодітних матерів заміж не беруть. Беруть, якщо люблять! Просто, скільки я її пам’ятаю з першого шлюбу, вона завжди була «найгіршою матір’ю і найгіршою дружиною».
Кілька разів у “минулому” її житті я була у неї вдома. Пам’ятаю її завжди втомленою, зневіреною, розгубленою.

У неї то пригорала каша, то молодший годинами ходив у мокрих штанах, а вона металася між ним, середнім та його уроками, плитою, й не встигала змінити мокре.
Ще потрібно було встигнути приготувати вечерю, тому що скоро чоловік прийде з роботи. Як-не-як прибрати, бо він любить порядок.
Вона хапала іграшки, кидала їх по коробах. Молодший знову розкидав…
Паралельно включала інтернет, щось відправляла поштою — вона ще й підробляла, тому що зарплати чоловіка не вистачало. І все це перетворювалося на якийсь нескінченний понурий хаос.
Приходив чоловік, дивився на безлад і мимохідь кидав фразу:
— Дай коту води! Зроби хоч щось корисне…
Напівжартуючи-напівсерйозно. Але я ці його слова добре запам’ятала.
І моя подруга покидала пошту, ополоники, мокрі штани і з винуватою посмішкою наливала коту воду. Щоб зробити це єдине корисне за день.

А я тоді зробила дурницю. Щоб якось розрядити обстановку, також напівжартома запропонувала кинути всіх цих котів і незакінчену вечерю, зібрати дітей, нафарбуватися (це жінці) і піти в кафе.
— Я і своїх прихоплю.
— Стара вона вже краситися! — відрізав її чоловік. Також наче жартуючи…
Я дивилася на цю жінку і з жахом усвідомлювала, що вона, взагалі-то, молодша за мене. І якщо вона стара, то хто ж тоді я?

Вона вибачилася і сказала, що вони люблять домашню їжу. І почала накривати на стіл, за яким сидів і чекав чоловік. А поруч діти знов розкидали іграшки, і вона якоюсь “третьою” рукою їх тут же збирала, бо чоловік любить порядок. У неї пищав телефон, напевно, робоча пошта.
— Досить сидіти в інтернеті весь день, — сказав чоловік.
Я попрощалася і пішла.
«Я сама винна»
Ні, сама вона ніколи нікому не скаржилася. Ніколи! Як не спитаєш, у неї все добре. І чим сіріше і зеленіше вона була, тим впевненіше відповідала: «Все добре!»
І ховала потухлі безбарвні очі.

Але в нас завжди було багато спільних знайомих. І то від одних, то від інших я чула, що дуже незадоволена нею свекруха. Невістка — погана мати, тому що молодший впав з велосипеда і розбив собі брову. Шили. Треба стежити, а не дурним займатися… Невістка — погана дружина, бо вдома безлад і діти з чоловіком погано нагодовані.
Якось чоловік тієї жінки ходив до школи, і потім вдома був скандал.
Старший щось накоїв, а все через те, що «погана мати» займається не зрозуміло чим, тільки не вихованням.
Розповідали, що вона почала пити антидепресанти, тому що, так, погана мати і погана дружина. Нічого не робить, а щось зробити просто нема сили… І навіть діти це зрозуміли.

— Мамо, ти погана!!! — кричав на вулиці молодший, коли ми тоді гуляли разом. — Ти не читаєш мені книжку. Вона діставала з сумки цю книжку і приречено і втомлено починала читати. Вона дуже хотіла бути доброю матір’ю.
А потім вони розлучилися. Чоловік зустрів іншу жінку. Мабуть, добру дружину і господиню. Але, справедливості ради, регулярно платить аліменти і спілкується з дітьми.
— Ну ось так, — тільки і сказала мені на розпитування та моя знайома. — Напевно, я сама винна.
Потім вона з дітьми переїхала, обміняли квартиру, і ми довгий час не бачились.
“З гидкого каченяти — в лебедя”
Минуло трохи часу, і нещодавно ми з нею “знайшлися” у соцмережах. Вона сама мені написала.
Я здивувалася. З аватарки на мене дивилася якась інша, незнайома жінка. Яскрава, гарна, щаслива і повна сил. Мені стало цікаво, і я запропонувала зустрітися.
Ми перетнулися в кафе. І я не вірила своїм очам. Вона, правда, була зовсім інша. Якась упевнена в собі, у житті, у людях. Тоді я і дізналася, що вона знову вийшла заміж.

— Я сама не знаю, чому він звернув на мене увагу, — ділилася вона. — Мені було зовсім не до цього. Вижити б…
Але чоловік не здавався, залицявся, подружився з її дітьми, зробив пропозицію.
І виявилося, що вона — найкраща мати і найкраща дружина. Підсмажила яєчню, яка пригоріла, — найкраща господиня.
І завтра вона вже пекла пироги, тому що — найкраща. І їй хотілося радувати.
Дома безлад — чудова мати і дружина. Тому що, виявляється, можна прибрати всі разом і весело при цьому балакати.

Виявилося, що не обов’язково тягти одній сумки з магазину і при цьому тобі зроблять зауваження, що ти, як завжди, знов щось забула. А все тому що займаєшся дурницями. Можна з’їздити за покупками разом і посміятися, якщо щось забули. Виявилося, що вона зовсім не стара, а найкрасивіша жінка у світі. І ось вона вже ввечері робить зачіску, щоб просто зустріти з роботи того, хто вважає її красунею.
Виявилося, що вона велика молодець, тому що ще й встигає підробляти. Але це зовсім не обов’язково. Тільки якщо вона сама хоче.
Виявилося, що вона зовсім не те безпорадне ніщо, яким вважала себе багато років. І все лише тому, що її люблять, хвалять і цінують. А не шпиняють.
…Я слухала і дивувалася. А потім за нею приїхав цей новий її чоловік. І я все зрозуміла. Знаєте, він дивився на неї так, що вона, і справді, розквітала. Не цвісти було не можна. Він говорив і піклувався про неї так, що не можна було не стати найпрекраснішою жінкою на світі.

Він привіз з собою і її трьох дітей. Я бачила їх мигцем. Але й мигцем я помітила, що вона — найкраща мати. Так вони себе вели.
А все тому, що поруч виявився людина, яка допомогла їй у це повірити. З гидкого каченяти зробив прекрасного лебедя… Це так важливо, коли поруч той, хто допоможе тобі стати цим лебедем. Тому що лебедю потрібно дати час, сили і любов, щоб він розправив крила.
Ні, я нічого конкретного не хочу сказати. Нікого не хочу звинувачувати. У житті різне буває. Але ось така історія. І мені дуже цікаво, що думає зараз перший чоловік.