Connect with us

З життя

Як мій брат довів дружину до відчаю і сталося непоправне

Published

on

Від мого старшого брата я довго вивчав життєві уроки.

З дитинства я захоплювався братом Андрієм, він був для мене авторитетом і прикладом для наслідування. Андрій завжди був моїм наставником і захисником.

Коли я готувався до свого весілля, він дав мені пораду:

– Запам’ятай одне, братику. Ніколи не показуй дружині, скільки в тебе грошей. Вільна жінка – це порожні кишені. Тримай її в строгості, не дай розгулятися!

Спочатку мені здавалося, що він перебільшує.

Та Андрій був старший на п’ять років, уже одружений, тому я подумав, що знає, про що каже.

На щастя, моя дружина Наталка була іншою. Вона не гналася за брендами, не вимагала дорогих подарунків, не мріяла про розкішне життя.

З часом наші шляхи з братом розійшлися – наші дружини не дуже ладнали, та й сам Андрій був зайнятий своїм бізнесом.

Я працював музикантом в оркестрі, а він володів фермами і полями.

Кожного разу, коли ми зустрічалися, я готувався до критики.

Андрій завжди знаходив, за що мене вичитати.

Гроші для нього були важливішими за родину.

Він постійно повторював:
– Ти безвідповідальний! Чому живеш від зарплати до зарплати? Чому дозволяєш дружині витрачати на дрібниці?

Я не сперечався, але його слова зачіпали. Після цих розмов я намагався економити, але усе поверталося на круги своя.

У Андрія була донька – Інна. Він буквально тримав її в клітці. Ніяких кишенькових грошей, жодної модної одежі, ніякої косметики. Вона росла в суворості.

Час від часу вона приїздила до нас і ми з Наталкою потайки давали їй трохи грошей. У 16 років Інна втекла з дому – лише щоб вислизнути з-під контролю батька.

Андрій навіть це вважав «правильним» – мовляв, сам винен, не зберіг.

Але найжахливіше я побачив пізніше…

Відпочинок, що став покаранням
Два роки тому ми вирішили всією родиною поїхати на море.

І я все побачив.

Андрій буквально докоряв дружині за кожну копійку.

– Знову кава? Дома не можеш випити?
– Піца? Ти здуріла, це ж шалені гроші!
– Яке ще морозиво дітям? Нехай воду п’ють!

Він ретельно стежив за кожною витратою, за кожною гривнею, за кожним чеком.

Гуляти з ним по набережній було неможливо.

Мої діти, як і всі, хотіли солодку вату, повітряні кульки, сувеніри…

Але Андрій лише похмуро бубнів:

– Та ви розорите своїх батьків, розумієте?

Хоча грошей у нього було більше, ніж у мене. Просто він боявся їх витратити.

Наталка не витримала і сказала:

– Давай залишимося тут ще на кілька днів. Без них.

Я погодився.

А Андрій поїхав з дружиною вночі.

Він поспішав на аукціон сільгосптехніки.

Але вранці мені зателефонували…

Вони розбилися.

Після цього я змінився назавжди
Кажуть, він заснув за кермом.

Я втратив брата.

З того часу я – інша людина.

Більше не відкладаю “на старість”.

Не думаю, скільки коштує чашка кави.

Купую дітям подарунки, дружині – гарний одяг, собі – добрі костюми.

Так, гроші потрібні.

Але що з того, якщо накопичуєш їх, але не живеш?

Триматися за гроші так, ніби забереш їх з собою в могилу, – дурниця.

Головне – не втрачати тих, кого любиш.

Бо їх не купиш.

Ні за які гроші.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

13 + 10 =

Також цікаво:

З життя17 хвилин ago

Дочка, про яку ніхто не мав дізнатися

Донька, про яку ніхто не мав знати Оксана не відчувала провини за те, що просто народилася. Але тягар того, як...

З життя1 годину ago

Путь к счастью с препятствиями

**Препятствие на пути к счастью** Арина рассталась с парнем, с которым, казалось, пережила немало. Их звали Артём и Арина. Вместе...

З життя1 годину ago

Відкриті вікна

Незачинені вікна Оксана вперше за багато місяців почула власний голос. Він звучав хрипко, стисло, ніби пробивався крізь шар пилу, що...

З життя2 години ago

Тато на годину: коли повертається тепло

**Щоденник.** Зауважив хлопчика біля хлібних полиць у магазині. Він стояв нерухомо, немов вибирав не буханку, а чекав когось — того,...

З життя2 години ago

Залишитися — означає існувати

Щоранку Микола виходив із старої хрущовки в спальному районі Черкас рівно о 7:45. Не через те, що йому було куди...

З життя2 години ago

Тайна прошлого в безлюдном доме

Тень прошлого в пустом доме Поздним вечером в небольшом городке Ельцы, где тусклые фонари отражались в лужах на мокром асфальте,...

З життя3 години ago

Новый путь к счастью

Ещё один шанс Варя проснулась с лёгким трепетом в сердце. Сегодня ей исполнялось восемнадцать, и душа наполнялась ожиданием чуда. Больше...

З життя3 години ago

Здається порожньо, але сповнено сенсу

Ніби нічого, але значить багато Оксана їхала у тролейбусі №14, що пробивався крізь засніжений Львів. Сіла біля вікна, втупилася у...