Як жадібність затьмарила йому розум і знищила все

На що штовхає жадібність і до чого вона призводить

Ми були нерозлучні
З дитинства я був дуже близький зі своїм двоюрідним братом Артемом.

Ми росли разом, як брати, ділили радість і смуток, потрапляли в халепи, навчалися, мріяли.

Коли його батьки розлучилися, і мати пішла з іншим чоловіком, Артем залишився з батьком.

Той пив, зриватись на сина, міг ударити, принизити.

Я, хоч і був молодший, завжди заступався за нього.

Зрештою ми вдвох втекли від цього кошмару – відремонтували старий горище в будинку його бабусі і оселились там.

Це було наше укриття.

Ми думали, що тепер усе буде тільки краще.

Але тоді я ще не знав, що жадібність може зруйнувати людину.

Він навіть мені заздрив
Коли я вступив до університету, Артем вже працював.

Але, побачивши, що я будую своє життя, він теж вирішив переїхати в місто і залишитися поруч.

Ми знову жили разом, знову усе ділили.

Я підробляв охоронцем, щоб оплачувати навчання, а він сердився – що, мовляв, його не беруть на нормальну роботу, бо нема диплома.

Я вмовляв його вчитися – хоча б заочно, але він не хотів.

А ось заздрити почав.

Він став помічати, скільки у мене грошей, який одяг я купую, куди ходжу.

І всередині нього закипіла заздрість.

Жадібність привела його на дно
Артем захотів мати стільки ж, скільки й я.

Але не через навчання і роботу.

Він зв’язався з місцевими бандитами – ті займалися сумнівними справами, але добре заробляли.

Я знав, що він розуміє, що робить.

Але бажання бути кращим за мене і мати більше за мене осліпило його.

І ось одного разу я купив машину.

Це була моя перша велика покупка, чесно зароблена.

Я запропонував йому покататися – просто з’їздити, подивитися.

Але він не зміг приховати лють.

Я бачив ненависть в його очах.

Йому було нестерпно усвідомлювати, що я йду вперед, а він стоїть на місці.

Того ж дня він взяв кредит і купив старе авто, яке не проїздило і місяця.

Він перетворився на людину, одержиму жадібністю.

Фінал був передбачуваний
Він перестав думати про друзів, родину, себе.

Йому потрібно було більше, більше, ще більше.

Він продавав дружбу, зраджував тих, хто його підтримував, сварився з рідними.

Він бачив у людях не людей, а конкурентів.

Він зруйнував себе сам.

Тепер він зовсім один.

Один, як розбите авто, залишене на узбіччі.

Як гонщик, що не дійшов до фінішу.

Алчність все руйнує.

Тільки от в кінці цієї гонки не буває переможців.