Це не ваше місце

Вас нічого тут немає

– Я не хочу сваритися з мамою, зрозумій мене правильно, – бурмотів Ігор.

– Тоді я сама все їй скажу. Мені все одно, що буде далі, – відповіла Ліда.

Її вже остаточно дістала ця ситуація, і вона не збиралася терпіти далі.

Вся проблема полягала в тому, що Ігор був дуже спокійним чоловіком, а його мати цим відверто користувалась. На відміну від нього, Агнета Юріївна була доволі пробивною жінкою.

Палець в рот не клади, інакше руку по лікоть відкусить. Про таких, як вона, так і говорили.

Ох, якби Ліда дізналася про це раніше, все було б простіше.

Декілька місяців тому

– Скільки ти платиш за орендовану квартиру?

– 12 тисяч гривень, – сказав Ігор.

– Та ви дійсно з глузду з’їхали! Це ж чимала сума! Так на своє житло ви ніколи не накопите, – відповіла Агнета Юріївна.

– А як же нам тоді бути? Не в гуртожитку жити з клопами і алкоголіками, – скривилася Ліда.

– Звісно, ні. У мене є краща ідея.

Свекруха запропонувала їм перебратися в її приватний будинок. Місця там було вдосталь. Цілих 4 кімнати, обирай яку завгодно.

– А що, чудова ідея. Мені подобається, – з радістю сказала Ліда.

Проте Ігор явно не поділяв маминої радості й лише ввічливо зазначив, що вони подумають.

Як тільки подружжя повернулось до орендованої квартири, Ліда одразу почала розмову.

– В якому сенсі подумаємо? Про що тут взагалі думати? Ігоре, треба погоджуватися. Мені самій набридло щомісяця тридцятку віддавати. Ми дійсно ніколи не накопимо так на житло.

Ігор лише похитав головою.

– Лідо, ти просто не знаєш мою матір! На вигляд вона така доброзичлива і проста.

– Та годі, це все твої дитячі образи. Ти перебільшуєш.

Десь за багато років до цього

– Мамо, віддай, це мої гроші, – захникав маленький Ігор, якому виповнилося 10 років.

– Нічого твого тут немає, – суворо відповіла Агнета Юріївна, одночасно зволожуючи пальці слиною й перераховуючи гроші.

– Але їх мені подарували на день народження.

– Все, що є в цьому домі – належить мені. Запам’ятай це раз і назавжди.

Ігор добре запам’ятав всі ці події й не хотів жити з матір’ю, але Ліда не збиралася здаватися.

Врешті-решт вона настояла на своєму, і йому довелося погодитись.

На диво, спершу вони справді добре ладнали з Агнетою Юріївною. Мама майже не втручалася в їхнє життя.

Але з кожним днем її вимоги почали зростати. Особливо через місяць, коли вона зрозуміла, що пара вже добре влаштувалась.

Агнета Юріївна вимагала, щоб тепер вони сплачували не лише за продукти, а й частину коштів за проживання.

– Вибачте, мої любі, але за світло і воду ніхто не скасовував плату. А пенсія у мене не гумова.

– Ігоре, твоя мама має рацію. Я повністю згодна з нею, – підтакнула Ліда, продовжуючи їсти смажену картоплю.

Дружина теж добре влаштувалася. Вона ніколи особливо не любила готувати, а тепер за неї це робила свекруха. Проте такий “ресторан” виявився для них значно дорожчим.

Так, Агнета Юріївна не соромилась брати за це гроші. І щомісяця сума тільки росла.

– Лідо, тобі не здається, що ми витрачаємо більше грошей, ніж на оренду?

– Чому ти так вирішив? – з подивом дивилась на нього дружина.

– А ти сама порахуй. Оплата комунальних, їжа, приготування їжі, інші витрати. Тут явно більше, ніж 12 тисяч.

– Можливо…

– Я ж точно кажу. До того ж, ми почали відкладати значно менше, як тільки сюди переїхали.

Був ухвалений план повернутися на орендовану квартиру. Але тут Агнета Юріївна вже знала, що сказати.

– Та киньте ви. Залишайтеся й живіть, скільки хочете. До речі, мені ж ще треба тут з ремонтом допомогти. Чи я на пенсію найматиму робітників?

Що правда, то правда. Молодим людям не дозволяла совість залишити матір. Та й жили вони тут уже добре. Треба було допомогти.

Врешті-решт Агнета Юріївна натякнула, що на ремонт у неї не вистачає грошей.

– Ви ж бачили, які ціни! За останні півроку тільки й зросли.

– Так, так, розуміємо. Обов’язково допоможемо, правда, Ігоре?

– Так.

Агнета Юріївна прекрасно бачила його вираз обличчя.

– Ігоречку, ти чимось незадоволений?

– Все нормально, мамо.

– Добре, а то ж я стараюсь для нас усіх. Щоб нам всім тут комфортно жилося.

Зрештою вони зробили ремонт.

Але не в одній кімнаті, а одразу у чотирьох. Агнета Юріївна наполягала на тому, що краще зробити це зараз, ніж потім, коли ціни ще більше зростуть.

Потім вона прямим текстом заявила, що потрібна нова пральна машина, і посудомийка не завадить. Адже руки не залізні.

Звісно, все їй придбали.

Тільки був один нюанс. Купівля квартири весь час відкладалася ще на довший термін.

Минуло два роки.

Ігор і Ліда добре розуміли, що з кожним роком вимоги Агнети Юріївни лише зростають.

Якби вони жили окремо, то давно вже накопичили б на нове житло. У крайньому випадку взяли б кредит, але все йшло не за планом.

– Я не хочу сваритися з мамою, зрозумій мене правильно, – бурмотів Ігор.

– Тоді я сама все їй скажу. Мені все одно, що буде далі, – відповіла Ліда.

Її вже остаточно дістала ця ситуація, і вона не збиралася терпіти далі.

– Гаразд, я тебе зрозумів. Щось придумаю.

І тоді Ігорю спала на думку геніальна ідея.

– Мамо, треба поговорити.

– Про що?

– Пам’ятаєш, ти казала, що цілий будинок тобі забагато?

– І що з того?

– Можливо, ми його продамо і купимо нам усім житло. Мова про квартиру. Окрему тобі і нам.

Тут Агнета Юріївна підскочила зі свого місця і почала кричати на сина:

– Ти що, зовсім з розуму зійшов? Нізащо!

– Але чому?

– Тому що це мій дім і я тут живу.

– А ми?

– А ви що? Хтось вас звідси жене?

Ігор зрозумів, що з самого початку в Агнети Юріївни був продуманий план.

– Ні, але ми хочемо жити окремо.

– Ну, купуйте квартиру і живіть. А те, що не вдалося відкласти – це вже ваші проблеми. Працювати більше треба, Ігорчику!

“Так, щоб ще більше тобі віддавати”, – подумав Ігор, проте промовчав.

– Взагалі, хочете, живіть, не хочете – вперед на орендовану. Тільки майте на увазі, що там ціни теж зросли.

Ліда вирішила, що їй пора втрутитися, оскільки Ігор вкотре не міг впоратися зі своєю матір’ю.

– Агнета Юріївно, але ж ми вкладали гроші в цей дім і Ігор має рацію.

– Іди і доведи це юридично. Я тут власник, і все, що тут є – тільки моє. Кому не подобається – вперед на вихід.

Зрештою Ігор і Ліда зрозуміли, що жити з Агнетою Юріївною не був найкращий варіант. Вони вирішили знову жити на орендованій квартирі та копити на житло.

Тепер думали накопичити хоча б на перший внесок за кредитом.

А от Агнета Юріївна на життя не скаржилась. Навпаки, запрошувала родичів у гості та пишалася тим, який чудовий ремонт зробила. А ще речі руками не треба прати і посуд мити теж.

– Найголовніше – вчасно прийняти правильне рішення, – повторювала вона улюблену фразу вкотре і продовжувала пити чай з солодощами.