Connect with us

З життя

Прийшла? Хто тебе кликав? Краще б грошима допомогла, – холодно мовила тітка.

Published

on

– Приїхала? І хто тебе тільки покликав? Краще б деньгами допомогла, – сухо буркнула тітка Оксана.

Соломія зморщила обличчя від настирливого дзвінка, який змусив її прокинутись.

Вона здивовано подивилася на дисплей телефону – телефонувала двоюрідна сестра, з якою вони не спілкувалися більше двох років.

– Ти спиш, так? Пощастило, а я око закрити не можу. Всі сльози вже виплакала…

– Ніч, звичайно, я сплю, – Соломія глянула на годинник, який показував половину другої ночі.

– Раз так спокійно спиш, значить, ще нічого не знаєш? – продовжувала говорити загадками дівчина.

– Лідія, давай до суті, – позіхнула в слухавку Соломія. – Мені вставати рано.

– Встигнеш виспатись. Біда в родині у нас! – з докором сказала сестра, ніби дівчина якось до цього причетна.

– Яка? – налякано запитала Соломія, вирішивши, що сталося щось недобре з її матір’ю.

– Дядько Богдан сьогодні помер, – надривно всхлипиала Лідія. – Несподівано. Для тітки Оксани це стало великою несподіванкою. Грошей немає. Потрібно скинутися на допомогу. Ми завтра з братом їдемо в село. Ти поїдеш з нами?

– Ні, я не можу. Тільки на панахиду приїду.

– Тоді перекажи мені гроші, ми завтра їх віддамо тітці, – знову нагадала про грошову допомогу Лідія. – П’ять тисяч.

Соломія тут же переказала через телефон двоюрідній сестрі потрібну суму і знову лягла спати.

Вона не сильно засмутилася через сумну новину, оскільки давно не спілкувалася з родиною з боку батька.

Після його смерті вони перестали контактувати з сім’єю Соломії, заявивши, що тепер вони їм не потрібні.

Дівчина вважала, що залишатися осторонь буде некрасиво і вирішила допомогти.

Після переказу грошей їй ніхто не дзвонив. Лідія тут же про неї забула. Соломія кілька разів спробувала зателефонувати їй, щоб дізнатися дату панахиди, але сестра не брала слухавку.

З працею з’ясувавши її через спільних знайомих, дівчина поїхала проводити чоловіка в останню путь.

Тітка Оксана з невдоволеним обличчям зустріла племінницю, мовби більше була засмучена її появою, ніж смертю чоловіка.

– Приїхала… Хто тебе тільки покликав?! Краще б копійкою допомогла, – зневажливо прошепотіла жінка.

– Я переказувала вам п’ять тисяч, – заперечила Соломія.

– Дивно, нічого мені не надійшло, – недовірливо фыркнула тітка Оксана.

– Я з Лідією передавала…

– Ох, брехунець, – жінка склала руки на животі. – Вони мені з Миколою тільки десять тисяч віддали. По п’ять від кожного. Тебе в цьому списку не було.

– Нічого не розумію, – Соломія стала очима шукати двоюрідну сестру.

Однак та, як на зло, кудись зникла. Дівчина з трудом знайшла її на вулиці біля паркану.

– Лідія, ти що тітці Оксані не передавала від мене гроші? Тоді де вони? – зажадала звіт Соломія.

– Віддала я, – нехотячи відповіла дівчина.

– Вона сказала, що гроші тільки від тебе і Миколи…

– Плутає щось, – безрозмірно відповіла Лідія.

– Ти віддала десять тисяч?

– Так.

– Це ж за двох, а не за трьох!

– Добре! Бензин теж хтось повинен оплачувати, – Лідія закотила очі і скривила обличчя.

– П’ять тисяч? Їхати всього двісті кілометрів. До того ж, чому я повинна вам оплачувати переїзд? – сипала питаннями Соломія.

– Не розумію, ти хочеш, щоб я повернула тобі гроші або що? – прозвучала дівчина.

– Так, хочу!

– Зараз ні, пізніше переведу, – Лідія повернулася і з гордо піднесеною головою пішла геть.

Соломії після всього одразу ж не захотілося залишатися в чужому домі, адже реакція тітки і вчинок двоюрідної сестри змусили її жалкувати, що вона погодилася допомогти.

Таємно дівчина викликала таксі і поїхала. Через тиждень їй зі сльозами подзвонила мати.

– Донько, це правда, що ти спочатку дала гроші на похорон Богдана, а потім забрала? – майже плачучи, запитала жінка.

– Дала, але нічого не забрала.

– Тітка Оксана ходить по селу і всім каже, що ти забрала гроші. Образилася на те, що вона тебе з розгорнутими обіймами не зустріла, – з сумом сказала мати. – Мені по селу соромно ходити, всі кидають погляди.

– Мамо, все не так було! – Соломія була обурена плітками, які пустила рідня.

Вона тут же розповіла матері про те, що сталося насправді в домі тітки Оксани.

– Лідія мені так і не повернула гроші, – закінчила свій розповідь Соломія.

– Вона гроші у тітки Оксани забрала, значить, а сказала, що це ти їх вимагала назад! Ось несумлінна! Щоб вони їм поперек горла стали! – з розсудом сказала жінка.

Дізнавшись про це, Соломія спочатку хотіла зателефонувати Лідії, але потім вирішила не псувати собі нерви, і просто перестала з нею спілкуватися.

Проте через пару місяців двоюрідна сестра несподівано сама нагадала про себе.

– Дядькові Богдану вирішили поставити пам’ятник. З тебе сім тисяч, – діловим тоном повідомила Лідія.

– Ні, я більше ні копійки не дам!

– Нічого собі ставлення до родини, – заохала в слухавку Лідія. – Не очікувала, не очікувала, скажу чесно.

– Я теж не очікувала, що мене розведуть, як дурочку, а потім ще й плітки пусять.

– Ти про що взагалі?

– Ти гроші у тітки Оксани забрала?

– Ні!

– Брешеш!

– Ну забрала, і що з того? – з викликом виголосила Лідія. – Ти все одно рідко витрачаєшся на родину.

– Так, можливо, тому що про мене згадують тільки в трагічних ситуаціях?

– Навіщо тоді родина? Власне, ти даст це гроші чи ні?

– Ні. Ті, що ти забрала у тітки Оксани, мені не віддала, забрала собі, але все виставила так, наче вони у мене. І після цього всього ти думаєш, я стану з тобою зв’язуватися? Та й загалом, після смерті батька ви всі сказали, що ми з матір’ю вам більше не родина, а якщо так, то я вам і не зобов’язана допомагати! – висловилася Соломія і, не бажаючи більше слухати двоюрідну сестру, заблокувала її номер.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 2 =

Також цікаво:

З життя9 години ago

Step Forward and Speak Out

Send The Submit button on the website looked tiny, yet my palm felt clammy as if I were holding someone...

З життя9 години ago

I Moved in with Him for a Fresh Start, Only to End Up Sleeping on the Sofa in What Was Supposed to Be My Own Home

I moved in with him, believing wed start afresh, but I ended up sleeping on the sofa in what was...

З життя9 години ago

Wednesday in the Courtyard

Wednesday in the Courtyard Theres a neatly tied plastic bag resting on the bench by the entrance of the third...

З життя9 години ago

Natasha, I’m Sorry! Can I Come Back to You?

My husband, Edward, and I have shared our lives for over twenty years. We always lived quietly and contentedly together....

З життя10 години ago

My brother refuses to place Mum in a care home, yet won’t take her in—there’s simply no space at his!

For the last three months, my brother Charles has been pestering me about Mum. Ever since her stroke, shes not...

З життя10 години ago

I’m Exhausted. And No – This Isn’t Some Vague Emotional Fatigue. It’s Physical, Mental, and Financial Burnout From Supporting Two Adults Who’ve Chosen to Live in Permanent Teenage Mode.

I’m utterly drained. And no, I dont mean some vague sense of emotional tiredness. This is real a physical, mental,...

З життя11 години ago

Lonely Together: Navigating Solitude in a Shared Life

ALONE TOGETHER Thirty-eight years ago, Margaret brought her future husband, Peter, home to meet her parents. It was time to...

З життя11 години ago

Can’t You See? That’s Not Your Daughter – Are You Totally Oblivious?

My future husband and I had only been together for a matter of months when we decided to tie the...