Готуємо для всіх

Вечірка для всіх

– Я не планую масштабне святкування на своє семидесятиріччя, тому запрошую мінімальну кількість гостей, – розповідала Оксана сину та невістці за вечерею.

– Скільки саме? – уточнив Андрій, знаючи про любов матері до пишних свят.

– Двадцять три людини точно будуть і ще пара під питанням, – спокійно сказала старенька жінка.

– Почекайте, – склала всі пазли Олеся. – Ви вже всіх запросили, якщо знаєте, хто прийде, і тепер ставите нас перед фактом?

– Ну, мені ж сімдесят років, це моє житло, і я вважаю себе вправі запрошувати, кого хочу, – відповіла Оксана. – Будуть лише діти, онуки та рідні сестри з родинами. Я і так не запрошую сусідів і далеких родичів.

– Але навіщо стільки клопотів і витрат? – не розумів Андрій. – У нас невелика квартира, щоб усіх розмістити, зараз доведеться купувати продукти, прибирати і все організовувати.

– Ну, жити в моїй квартирі вам нормально, а влаштувати свято для мами – вже рахуєте все, – говорила Оксана. – Можливо, це моє останнє ювілейне святкування, маю право приймати рішення.

– Ти ж розумієш, що сама мама не справиться з підготовкою? – пізніше питав Андрій. – Моя старша сестра Катерина давно в сварці з мамою, тому невідомо, чи взагалі прийде. Молодша Ірина живе в іншому місті і точно не приїде допомогти, тому все на тобі.

– Прекрасно, тобто я на тиждень стаю прислугою, – розсердилася Олеся.

– Вибору у нас немає, хочеться поважити маму, та й живемо в її квартирі, – нагадував Андрій.

Олесі не хотілося нічого робити, але факт спільного проживання здавався вирішальним. Вона розуміла, що інакше свекруха не дасть спокійного життя. За два тижні до свята вона зробила генеральне прибирання в квартирі, довела все до блиску, вирішивши перед самим святом лише освіжити все.

– Мені не подобається запропоноване тобою меню, – говорила Оксана, дивлячись на записи невістки. – Тут мало м’ясних страв, нікому не потрібні ваші модні канапки, та й взагалі гості не мають залишитися голодними.

– Але тут багато страв, усі калорійні і потребуватимуть багато коштів та часу на приготування, – виправдовувалася Олеся.

– Гаразд, я щось ще додам, потім вирішимо, – сказала Оксана.

Після її доповнень список страв та витрат збільшився вдвічі. Частково Оксана планувала сама сплатити банкет, в іншому розраховувала на підтримку сина з невісткою.

– По-перше, ми одна родина, і це нормально, – рішуче заявила вона. – По-друге, я ще не вирішила нічого щодо квартири. Якщо вам її залишу, все одно у вигоді будете, так що варто трохи постаратися.

Олеся намагалася стримуватися та нічого не казати, щоб не образити чоловіка. Він покірно виконував забаганки матері. Вона не хотіла купувати всі продукти в одному торговому центрі, бо вважала це невигідним.

– Але ми затратимо бензин, час і сили, щоб купити масло в одному магазині, сметану на ринку, а яйця за містом, – не розуміла Олеся.

– Нічого страшного, – наполягала свекруха. – Я хочу бути впевненою в якості продуктів, тому купувати потрібно там, де завжди беру.

Здоров’я і сил допомагати в приготуванні у Оксани особливо не було, але покупки вона контролювала і вимагала, щоб син її возив автомобілем. Андрію доводилося після роботи тягатися з матір’ю по магазинах і слухати чергові повчання.

– Сподіваюся, у тебе є перевірений кондитер для замовлення торта? – цікавилася Оксана у невістки.

– Я думала, ми просто купимо готовий торт або тістечка, – розгубилася Олеся.

– Ну зрозуміло, можна взагалі не переживати і купити на честь мого ювілейного дня народження булочку, – артистично ображалася пенсіонерка. – Своїй матері ти такі номери навряд влаштовуєш.

– У моєї матері минулого року був ювілей, вона його взагалі не святкувала, – випалила Олеся. – Просто ми посиділи в сімейному колі з батьками та родиною брата.

– Ну, це ваша особиста справа, у кожній родині свої правила, – не здавалася Оксана. – Ти прийшла в нашу, будь ласка, поважай правила.

Олеся, правда, намагалася догодити свекрусі. В обідню перерву на роботі обирала торт і переглядала рецепти, після роботи забігала до магазину, тому що постійно потрібно було щось докупити. Оскільки гості були запрошені на суботу, вона взяла з четверга на роботі відгули, щоб усе приготувати і встигнути вчасно.

– Я так розумію, у вас самих немає совісті, – знову сердитись Оксана. – Гаразд, Андрій чоловік і нічого не розуміє, але ти могла б і сама мені допомогу запропонувати.

– Що не так? – намагалася зрозуміти Олеся суть невдоволення.

– У мене буде свято, прийдуть гості, а я маю зустрічати їх у халаті та з вузлом на голові?

Олесі довелося тягатися зі свекрухою по магазинах та обирати вбрання. Вона домовилася зі знайомою дівчиною, яка обіцяла прийти додому і зробити іменинниці зачіску з макіяжем.

– Чому ти сьогодні запікаєш м’ясні рулети? – увірвалася Оксана на кухню. – Свято післязавтра, і вони будуть несвіжими.

– Тому що завтра весь день розписаний, і фізично не встигну приготувати все й одразу, – нагадувала Олеся. – Плита і духовка будуть зайняті, а у мене тільки дві руки.

– Значить, встань раніше і не потрібно з себе героїню будувати, – напирала Оксана.

– Ви намагаєтесь усе зробити моїми руками, – більше не могла мовчати Олеся. – І взагалі, якщо вам не подобається, я нічого не робитиму.

– Як це? – кричала розлючена Оксана.

– Ведіть своїх гостей до кафе або замовляйте доставку, – не стримувала себе Олеся. – З мене досить невдоволення та звинувачень.

Повернувшись з роботи, Андрій застав заплакану дружину й розлючену матір. Мати пила сердечні краплі, звинувачувала невістку в спробах зжити її зі світу і в бажанні зіпсувати свято.

– Дорога, прошу, давай доведемо почате до логічного завершення, – просив Андрій. – По суті, залишилося кілька днів пережити все це, і буде нам щастя.

Олеся переступила через гордість заради спокою чоловіка, відпочила і вирушила на кухню. Вона провела на ній всю п’ятницю, падаючи з ніг від втоми. У суботу до приходу гостей все було готово, і квартира сяяла від чистоти. Іменинниця в новому вбранні та з зачіскою приймала вітання від гостей і запрошувала всіх до столу.

– Все приготовано з любов’ю та в гарному настрої, – мило усміхалася Оксана родичам.

– Ну, у вас, як завжди, смачно, красиво і оригінально, – сипали компліменти гості.

– Я дуже старалася, хоч були ті, хто намагався створити проблеми, – відповіла іменинниця, не дивлячись ні на кого конкретно, а потім обвівши поглядом невістку та дочок.

За весь банкет Олеся так і не присіла, тому що постійно носилася з тарілками. У Андрія здали нерви, і він змусив сестер допомагати дружині.

– Я досі не можу зрозуміти, ти героїня чи просто така нерозумна? – цікавилася сестра чоловіка Катерина на кухні.

– Що ти маєш на увазі? – не розуміла Олеся.

– Зрозуміло, що мати з тебе канати в’є, і весь цей банкет за твій рахунок і твоїми силами, – відповіла вона.

– Не сип їй сіль на рани, – просила друга сестра Ірина. – Ти ж прекрасно знаєш нашу матір, і чому ми з нею тримаємо дистанцію.

– Ювілей же, пошана, разом живемо і взагалі, – розгубилася Олеся.

– Це наша матір, ми приїхали на свято лише зі страху, що воно може бути дійсно останнім, – продовжувала Ірина. – Але об’єктивно кажучи, вона дуже важка людина, жити разом з нею неможливо. І якщо ти думаєш, що вона залишить вам квартиру, то навряд. Просто намагається тримати під контролем, ми це вже проходили.

Гості засиділися допізна, виголошували хвалебні промови, з’їли майже все зі столу і пішли додому, прихопивши з собою наїдки у вигляді спеціально куплених пиріжків на винос. Після відходу останніх гостей іменинниця з виглядом королеви пішла відпочивати, навіть не подякувавши сину і невістці за допомогу. Олеся сама мила посуд майже до ранку, а потім пішла відпочивати. Але виспатися не змогла, тому що о десятій ранку свекруха залетіла в кімнату з пропозицією вирушити за покупками, адже хотіла витратити подаровані гроші.

– Я так більше не можу і не хочу, розумієш? – запитала Олеся чоловіка, як тільки за нею зачинилися двері. – Я нікуди не поїду, і мені байдуже на її реакцію.

Андрій теж нікуди не поїхав, Оксана образилася, потім влаштовувала концерти і всім розповідала, як син і невістка її не цінують і ображають. Через два місяці Олеся переконала чоловіка перебратися на орендовану квартиру, щоб жити подалі від свекрухи. Вона не зрозуміла причину такого вчинку і далі розповсюджувала про невістку, яка «зіпсувала життя її сину і зовсім не поважає його матір». Себе Оксана вважала ідеальною матір’ю, у якої виросли невдячні діти.