Connect with us

З життя

Невістка, що не виправдала сподівань

Published

on

Невдячна невістка

– Знову обличчя скривила! – незадоволено сказала Ольга Іванівна. – Замість того, щоб дякую сказати! Ти тільки й вмієш, що кривляться!

Настя поглянула на свекруху, ледве стримуючи себе. Як їй набридло, що мати Василя постійно втручається у їхнє життя.

Ось і сьогодні вона притягла додому кота, хоча ніхто про це не просив. Декілька днів тому до них завітали таргани від нових сусідів. Ті тільки переїхали, наводили порядок у квартирі, де давно ніхто не жив. Хотіли потруїти незваних гостей, і помилково ті зайшли вгості до Насті та Василя, про що він випадково розповів матері. Але до чого тут кіт?

– Таргани – це не миші, навіщо нам кіт?

– Як навіщо? Всі знають, що коти їдять тарганів! – впевнено заявила свекруха.

– Я все життя з котами прожила й жодного разу не бачила, щоб вони їли тарганів! – відповіла невістка, хитаючи головою. – І навіть не в цьому справа. Ви забули, що у Василя алергія на шерсть!

– Потерпить трохи заради такої справи!

– О ні, Ольга Іванівна. Кота ви віднесете туди, звідки взяли. Якби ми хотіли завести тваринку, то самі б це зробили! – відрізала Настя.

– Це не тобі вирішувати! Василь скоро прийде додому, він нас і розсудить.

Через пів години повернувся з роботи чоловік. Увесь цей час свекруха постійно бігала з котом у пошуках сусідських тарганів, хоча ще вчора Настя їх усіх витравила і на всяк випадок пастки розставила, щоб точно не прижилися.

Жодного таргана Ольга так і не знайшла, але намагалася переконати себе й невістку, що вони просто сховалися, а вночі обов’язково з’являться. Ось тоді Яшка і знадобиться. Вже й ім’я коту вигадала…

Василь не відразу помітив нового жителя. Він зняв куртку і пішов у ванну, щоб помити руки, як раптом ступив у щось мокре.

– Настюшо, ти щось пролила у ванній? – крикнув він, вмикаючи воду.

Дружина прибігла. Побачивши калюжу, вона одразу ж зрозуміла, хто її зробив.

– Ні, це твоя мама наробила!

– Що? – усміхнувся він. – Туалет же поруч!

– А у неї новий спосіб зіпсувати нам життя! – поскаржилася дружина.

– Що знову сталося?

– Зараз вона сама тобі розповість, потерпи. А шкарпетки краще зніми і спали!

– Спалити?

Василь здивовано подивився на дружину. Вимивши руки, він стягнув один шкарпетку і понюхав. Запах знайомий, але ж це… Фу!

Він кинув ганчірку на калюжу, ще раз вимив руки, потім ноги з милом, і пішов на кухню. Його мама сиділа на стільці і гладила за вухом сірого кота. Морда у нього якась зла.

– Мамо?

– Синочку, я тобі все зараз поясню! Пам’ятаєш, ти про тарганів говорив? Ось Яшка їх усіх зловить! Я гарантую!

Василь слухав маму, кліпаючи очима, як раптом голосно чхнув, а потім ще раз і ще.

– Так, але доки ваш Яшка буде їсти тарганів, ваш син помре від алергії! – саркастично сказала Настя. – Ми ж просто так тварин не тримаємо!

– Нічого, потерпить! – знову обурилася свекруха.

Василь ще раз чхнув, і ще, а потім не витримав.

– Мамо, заберіть кота звідси! Швидко!

– Васю, а як же таргани?

– Заберіть, кажу! Швидше!

Ольга незадоволено цокнула і пішла до вхідних дверей. Винесла кота на сходову клітку і повернулася на кухню.

– Ну, тоді потім не скаржтеся, коли тарганів у квартирі стане більше, ніж пилу!

– У нас немає пилу! – зауважила Настя.

– Краще мовчи! Ти мою допомогу взагалі не цінуєш! – образилася свекруха.

– А де ви того кота взяли? Він же загубиться! Видно ж, що домашній!

– Ой, та він біля під’їзду сидів! – невдоволено відповіла Ольга. – Я його просто позичила…

Настя нічого не відповіла, хоча всередині дуже злилася. Це у дусі свекрухи. Схопити чужого кота і притягти в дім сина. Дивакувата жінка, якщо не сказати, що хворожда.

– Мамо, а може, вистачить вже нам допомагати? – спитав Василь.

Настя вже не раз скаржилася на його маму. У неї талант виводити людей з себе. Недавно вони поїхали на вихідні за місто, а мама прийшла в гості й вирішила розморозити та помити холодильник. Мовляв, невістка взагалі його не розморожує, хоч хтось має. Забула лише, що у них холодильник, який цього не потребує, бо з сухим заморожуванням.

Загалом, вона його вимкнула і пішла телевізор дивитися. Усі ящики дістала, щоб швидше розморозився.

Дивилася телевізор, а потім задрімала. Прокинулася від дзвінка чоловіка, той попросив приготувати чебуреки на вечерю. Вирішила, що холодильник може почекати. Побігла додому, зробила чоловікові чебуреки, так утомилась, що вирішила вже завтра повернутися в квартиру сина.

Василь та Настя повернулися на кілька годин раніше, ніж планували. Свекруха ще не встигла закінчити свою справу. З ранку ще й голова розболілася, як на зло. Коротше, заходять вони додому, а там пахне жахливо. Усі продукти за ніч зіпсувалися.

Найбільше шкода, що нещодавно в гості приїжджала мама Насті та привезла два кілограми червоної ікри. Стільки за раз не з’їсти, вирішили заморозити. Все краще, ніж пропаде. До того ж Світлана Олександрівна сама сказала, що з нею нічого не станеться в морозилці. Мовляв, вони й самі так зберігають.

Настя родом з Одеси. Батьки досі там живуть, тому часто в якості гостинців привозять різні морські делікатеси. І тепер завдяки Ользі мінус два кілограми ікри, мінус три копчених оселедця та ще шість заморожених судаків. Шкода все-таки!

Настя чуть не заплакала, коли зрозуміла, що від свекрухи одні збитки. Її мама старалася, везла, а тут таке!

Звичайно, Ольга Іванівна знайшла собі тисячу й одне виправдання. Навіть не вибачилася. Після того випадку Василь, не питаючи, забрав у неї ключі від своєї квартири, але це не завадило свекрусі робити свої “добрі” справи.

Тепер вона все робила відкрито. Якось купила оселедців по акції. Василь їх дуже любив, з’їв майже всю банку. Настя не відразу глянула на термін придатності, прострочений. Залишалося сподіватися, що ще не встигли зіпсутися. Думали, пройде, а воно й пройшло, тільки в буквальному сенсі. Причому так пройшло, що Василь три дні з температурою лежав, навіть швидку один раз викликали.

Кілька тижнів тому свекруха попросилася до них у гості помитися. У них воду гарячу відключили, а їй хотілося нормально в ванній помитися. Василь недавно бойлер поставив. Звичайно, її пустили. Хто знав, що вона принесе з собою власний засіб для чищення ванни, порошок якийсь їдкий.

Коротше, вона зачинилася й вирішила почистити ванну перед купанням. Не відразу помітила, що щось пішло не так. Потім вирішила не зізнаватися. Мовляв, вона тут ні до чого, але Настя одразу зрозуміла, хто зіпсував їм акрилову ванну.

– Навіщо ви її чіпали? – обурено запитала невістка. – Я ж її перед вашим приходом вимила!

– Ой, знаю я, як ти миєш! Лише бруд розмазуєш!

Василь теж засмутився, але ж не змушувати маму купувати нову? Так вони поки й жили з пошкодженою ванною, чекали зарплату, щоб купити нову. А тепер ще й із тарганами біда, а потім із котом. Насті все це добряче набридло.

– Ольго Іванівно, а давайте ви нам більше не будете допомагати? – спитала вона серйозно. – Ми з Василем вже не маленькі. Прекрасно знаємо, що і як треба робити!

– Ось, кажу ж! Невдячна невістка мені дісталася! Ти молитися на мене повинна! А ти тільки носом крутиш!

– За що молитися? За два кілограми червоної ікри, яку довелося в унітаз викинути? За акрилову ванну, яку ви варварським способом знищили? За оселедця, яким ви сина свого отруїли? І це ще далеко не всі ваші подвиги! Може, вистачить вже?

– Може, мені тепер і в гості до вас більше не приходити? – образилася свекруха.

– До речі, непогана ідея. Може, краще ми до вас?

– Так, мамо, мені теж ідея подобається!

– І ти туди ж? – уставилася Ольга на сина. – Так, синку! Від тебе я такого не очікувала! Все, ноги моєї більше в вашому домі не буде!

Свекруха підвелася і пішла в передпокій. В душі вона сподівалася, що її почнуть утримувати, можливо, навіть вибачаться, але її навіть проводити ніхто не вийшов.

Коли за нею зачинилися двері, подружжя лише полегшено зітхнуло. Василь увесь вечір чхав, знайшли ще одну калюжу під ліжком у спальні, Насті довелося робити генеральне прибирання, щоб всю шерсть із квартири прибрати, зате свекруха образилась. Ну і нехай ображається. Головне, щоб у себе вдома…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять − 5 =

Також цікаво:

З життя59 хвилин ago

RevengeHe slipped the forged letter into his former ally’s desk, knowing it would ignite the feud he had long plotted.

Two years ago Daniel had everything: a family, a wife, plans for the future, hope Now there is nothing left....

З життя2 години ago

“‘I’ll Support and Help You,’ promised the 52‑year‑old man. I soon regretted letting him have more than just my heart.”

Ill be there for you, Ill help you out, he promised, his voice steady as a Sundaymorning newsreader. I should...

З життя3 години ago

After a few dates, a 45‑year‑old woman invited me over. By dinner I regretted stepping into her flat—I wasn’t prepared for that.

I still remember that Saturday, many years ago, when I, at fortyeight, thought I ought to be a little wiser....

З життя11 години ago

The dog vanished after the incident, only to turn up at the doorstep six months later wearing a stranger’s collar.

Victor Clarke finds a tiny, shivering puppy lying on the side of the A1 in October. The little dog is...

З життя12 години ago

Well then, show your country ways! Mom smirked. But she fell silent at the sight of Vicky.

Alright, show me your countryside charm! my motherinlaw teased, stepping over the threshold of our spacious hall, bathed in the...

З життя13 години ago

A dog hauled Walter toward the crumbling ruins—what he saw left him dumbfoundedHe stumbled upon an ancient, moss‑covered stone altar pulsing with an eerie, golden light that seemed to beckon him forward.

Come on, Rusty, shall we grumbled Victor, tightening the makeshift leash hed cobbled together from an old rope. He buttoned...

З життя14 години ago

“I Want a Weekend Man, Not a Lifelong Partner – A 52‑Year‑Old’s Unfiltered Take”

28October2026 Dear Diary, Lets move in together. Why? How come? Were grownups. And thats exactly why I dont get it...

З життя17 години ago

I Downsized My Home to Support My Kids – Now They’re Too Busy to Stop ByEven though my new, snug apartment feels more manageable, I spend my evenings cooking for one while their packed schedules leave no room for a visit.

I am sixtysix, and for as long as I could remember I have believed that family is the single most...