Connect with us

З життя

Я звинувачую себе в тому, що не відчуваю любові до власного сина

Published

on

Я звинувачую себе в тому, що не люблю власного сина

Інколи доля ставить перед нами запитання, на які неможливо знайти однозначної відповіді. А буває й гірше — ми самі стаємо цим запитанням, з яким не знаємо, як далі жити. Ця історія не моя, але з того часу, як я її почула, вона не дає мені спокою.

Мене звуть Оксана, я виросла в багатодітній родині. Нас було семеро: мама, тато й п’ятеро доньок. Я — наймолодша. І з самого дитинства, скільки себе пам’ятаю, в моїй голові крутилася одна нав’язлива думка: кого з нас мама любить найбільше?

Я часто чіплялася до неї з цим питанням, особливо коли залишалися наодинці. Але мама ніколи нікого не виділяла. Її відповідь була незмінною: «Я люблю вас усіх однаково. Ви — мої діти, і любов у мене до вас одна — материнська». Тоді мені здавалося, що це ухильна відповідь. Та зараз, озираючись назад, я розумію, що це була єдина правильна позиція. Мама була мудрою. Завдяки її рівному ставленню ми з сестрами виросли єднаними, завжди готовими прийти одне одному на допомогу.

А от я сама — мама лише однієї дитини. Тому навіть уявити не можу, що відчуває батько, у якого кілька дітей. Але нещодавно мені довелося поспілкуватися з жінкою, чий досвід змусив мене задуматися про речі, які я ніколи не наважувалася уявити.

Її звуть Соломія. Ми познайомилися, коли вона прийшла працювати до нашого відділу. Швидко знайшли спільну мову, почали обідати разом, ділитися особистим. Я завжди любила слухати про життя інших — так пізнаєш не лише людину, а й свої власні тіні.

Соломія часто розповідала про свою доньку: як та вчиться, працює, допомагає по дому. Показувала фотографії, тішилася кожному досягненню. Я слухала її з усмішкою і трохи заздрила — от такі ж турботливі, люблячі мами бувають.

Але одного разу вона обмовилася про подарунок, який отримала від… сина. Я навіть перепитала: «СиЯ аж підскочила: “Си́на? Ти ж ніколи не згадувала, що в тебе є ще одна дитина!” — а Соломія тільки гірко посміхнулася й почала розповідь, від якої у мене похололо в грудях.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 + 20 =

Також цікаво:

З життя10 хвилин ago

Сімейні таємниці та нове житло

**Сімейні таємниці та новий дім** — Приїжджайте до мене в село з чоловіком! — запросила мати Віру. — Обов’язково, мамо,...

З життя1 годину ago

Ви маєте місяць, щоб звільнити мою квартиру! — заявила свекруха

— Маєте місяць, щоб звільнити мою квартиру! — оголосила свекруха. Ми з Олексієм прожили разом два роки. Кохали одне одного,...

З життя1 годину ago

Тайна, раскрытая спустя десять лет

Мы ждали этого момента, словно целую вечность. Ровно десять лет прошло с тех пор, как прозвенел последний звонок в нашей...

З життя2 години ago

Пустота с глубоким смыслом

Как будто пусто, но значит все Алевтина ехала в троллейбусе №42, который петлял через заснеженную Тулу. Прижалась лбом к запотевшему...

З життя2 години ago

Таємниці, що розірвали родину

Сьогодні записав у щоденник цю історію, як урок для себе. Олена приготувала бутерброди, заварила чай і сіла на кухні у...

З життя3 години ago

Окна, оставленные настежь

**Недозакрытые окна** Наталья впервые за долгие месяцы услышала собственный голос. Он звучал хрипло, словно пробивался сквозь слой застоявшегося воздуха и...

З життя3 години ago

Зрада у новій оселі

Зрада в новому домі Олег і Соломія одружилися й переїхали до нової квартири в передмісті Києва. Їх переповнювала радість: молоді...

З життя4 години ago

Таємниця, що розділила родину

Таємниця, що розірвала родину У Василя важко захворіла сестра, яку він усе життя вважав матір’ю. — Василю, мені недовго лишилось,...