З життя
Я звинувачую себе в тому, що не відчуваю любові до власного сина
Я звинувачую себе в тому, що не люблю власного сина
Інколи доля ставить перед нами запитання, на які неможливо знайти однозначної відповіді. А буває й гірше — ми самі стаємо цим запитанням, з яким не знаємо, як далі жити. Ця історія не моя, але з того часу, як я її почула, вона не дає мені спокою.
Мене звуть Оксана, я виросла в багатодітній родині. Нас було семеро: мама, тато й п’ятеро доньок. Я — наймолодша. І з самого дитинства, скільки себе пам’ятаю, в моїй голові крутилася одна нав’язлива думка: кого з нас мама любить найбільше?
Я часто чіплялася до неї з цим питанням, особливо коли залишалися наодинці. Але мама ніколи нікого не виділяла. Її відповідь була незмінною: «Я люблю вас усіх однаково. Ви — мої діти, і любов у мене до вас одна — материнська». Тоді мені здавалося, що це ухильна відповідь. Та зараз, озираючись назад, я розумію, що це була єдина правильна позиція. Мама була мудрою. Завдяки її рівному ставленню ми з сестрами виросли єднаними, завжди готовими прийти одне одному на допомогу.
А от я сама — мама лише однієї дитини. Тому навіть уявити не можу, що відчуває батько, у якого кілька дітей. Але нещодавно мені довелося поспілкуватися з жінкою, чий досвід змусив мене задуматися про речі, які я ніколи не наважувалася уявити.
Її звуть Соломія. Ми познайомилися, коли вона прийшла працювати до нашого відділу. Швидко знайшли спільну мову, почали обідати разом, ділитися особистим. Я завжди любила слухати про життя інших — так пізнаєш не лише людину, а й свої власні тіні.
Соломія часто розповідала про свою доньку: як та вчиться, працює, допомагає по дому. Показувала фотографії, тішилася кожному досягненню. Я слухала її з усмішкою і трохи заздрила — от такі ж турботливі, люблячі мами бувають.
Але одного разу вона обмовилася про подарунок, який отримала від… сина. Я навіть перепитала: «СиЯ аж підскочила: “Си́на? Ти ж ніколи не згадувала, що в тебе є ще одна дитина!” — а Соломія тільки гірко посміхнулася й почала розповідь, від якої у мене похололо в грудях.
Spoken in Fear
Said in Fear Hannah clasped the sheet of test results and referrals in her palm, as if she could hold...
Every Night, My Mother-in-Law Knocked on Our Bedroom Door at 3 AM, So I Set Up a Hidden Camera to Find Out What She Was Doing
Every night, my mother-in-law would knock on our bedroom door at precisely 3 a.m., so I set up a hidden...
A New Year’s Eve Adventure
A NEW YEARS EVE INCIDENT Emma had no desire to return home. On the thirty-first of December, her workday was...
An Unexpected Call — “Hello, is this Mr. Paul Evans?” The voice on the phone was cold and formal. —…
A Random Call Mr. Paul Johnson? the voice on the line was icy and official. Yes, Im Paul Johnson. Who...
Love One Evening While Cleaning the Village Clinic, I Stumbled Upon a Beardless, Nervous Michael—Th…
Love Last night, as I was tidying up the clinic, I heard the door creak heavily, as if someone leaned...
My Father-in-Law Assumed We’d Keep Supporting Him Financially
Many years ago, my husband grew up in a cheerful, close-knit family with his parents. But when my father-in-law turned...
I Was Nineteen When I Left Home: After a Bitter Family Row, I Chased My Dreams of Administration Ins…
I was nineteen when I finally left home, mate. It wasnt some peaceful goodbyeit was a proper row. I told...
Not Quite Family
Well, if youve started, best finish what you were saying! Andrews voice rose as he spoke to Natalie, And if...