Connect with us

З життя

Ти просто ледацюга! Хіба так зустрічають гостей?” — візит свекрухи обернувся емоційним кошмаром

Published

on

“Ти просто ледащо! Хіба так зустрічають гостей?” — візит свекрухи перетворився на емоційний кошмар

Змалку я засвоїла просте правило: з гостями треба поводитися з повагою та щирістю. Моя мати обожнювала гудзити, і кожний прихід родичів чи друзів ставав маленьким святом. Ми з сестрою допомагали на кухні, батька бралась за прибирання — усе було по-родинному, від щирого серця. Запахи страви, гучний сміх і залежна атмосфера були невід’ємною частиною мого дитинства. І я мріяла, що одного дня всі ці традиції перейдуть до мого власного дому. Та життя, на жаль, підкидає зовсім інші сценарії.

Коли я вийшла заміж за Дмитра, ми вирішили, що будемо часто приймати гостей — і моїх, і його. Я підтримала цю ідею з радістю, бо вона нагадувала мені про батьківську хату. Наша оселя швидко стала місцем задушливих вечорів, довгих розмов і домашніх посиденьок. Але скоро з’явилася вона. Дмитрова мати. Жінка з харизмою, сувора, з гораздою. Здавалося, вона добра і привітна, але за її усмішкою ховалася зненавість, від якої важко відійти.

Спочатку я старанно готувалася до її приходів. Витирала куточки до блиску, шукала незвичні рецепти, хотіла здивувати. Та, схоже, свекруха з самого початку була налаштована критично. Під час першого візиту, ледь глянувши на стіл, вона насміхнулася:

— Це все, на що ти здатна? Звичайні страви. Я б і вдома краще поїла.

Мені стало боліsexдослідно, адже я вклала в ту вечерю всю душу. Але я мріяла — виховання не дозволяло відповідати. Вирішила: добре, наступного разу викладуся на всі сто. І ось — Дмитрів день народження. Я готувала цілий день, шукала спеціальні страви, хотіла зробити щось виняткове. На столі ломилися страви. Я сподівалася, що тепер вона хоча б похвалить.

Та ледь займаючись на кухні, свекруха скривила обличчя. Навіть не сідаючи, вона почала перевіряти кожну страву, потім розсміялася:

— Оце ти назвала святковим столом? Пересолила, пиріг — як дерев’яний, салати — нікудишні. Ти взагалі вмієш готувати?

Я не витримала. Вийшла з кімнати і сховалася в спальні. Надсадкувалася в подушку, а в голові лунали мамині слова: «Ти в мене справжня господиня, у тебе все вийде». Вийшло… тількі не для свекрухи. Вона й далі не замовкала:

— Я тебе навчу готувати. Прийдеш до мене, побачиш, що таке справжній стіл. А це — гань. Дмидро з тобою просто не пощастило.

Мені хотілося відповісти, вилити всю злість. Розповісти, як важко буває готувати, як я намагаюся бути хорошою дружиною, не скартадживатись, не звинувачувати чоловіка в лежанні, навіть якщо впалежз ніг. Але я мовчала. А Дмитро… Він увесь час не втручався, наче його кдрав не стосувалося. Лише після того, як гості пішли, він підійшов і тихо сказав:

— Пробач. Більше я її не запрошу. Вона занадто.

Я кивнула, нічого не відповідаючи. Найбільше болило не від нападок свекрухи — до її злості я вже звикала. А від того, що Дмитро так довго мовчав, наче мої старання та терпіння були неважливими. Тоді я зрозумла: справа не у страві чи досконало накрытому столі. А в тому, щоб поруч була людина, яка захистить тебе, навіть якщо ти подаєш звичайну гречану кашу.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 3 =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Зрада на весільному бенкеті

Відступництво за весільним столом Тетяна Михайлівна поспішно застукала у двері квартири сина та невістки. У грудях бурлила радість: вона несла...

З життя52 хвилини ago

Повернення з минулого: зрада та прощення

Щоденник: Повернення з минулого – зрада та прощення Я складала речі у валізи, готуючись до переїзду до коханого чоловіка, коли...

З життя56 хвилин ago

Слідами минулого: шлях до родинного тепла

Тіні минулого: подорож до родинного тепла Олег із Софією збиралися в гості до її батьків у невелике містечко на березі...

З життя1 годину ago

Загадкові підозри на обрії дачного сезону

Тінь підозр на дачному обрії Оксана, сидячи у своєму затишному будиночку в передмісті Львова, перегортала старий блокнот у пошуках номера...

З життя1 годину ago

Она собирала объедки. Ресторатор раскрыл жуткую правду, следуя за ней.

Георгий Соколов — владелец известного ресторана «Медвежий Угол» в самом сердце Москвы. Заведение, перешедшее к нему от отца, славилось безупречной...

З життя2 години ago

Примари минулого: шлях до родинного затишку

Тіні минулого: подорож до родинного тепла Олег і Світлана збиралися в дорогу до її батьків у маленьке містечко над Десною....

З життя2 години ago

Письмо в бардачке старой машины изменило мою жизнь

Он оставил письмо в бардачке своей старой “Лады”… и этим перевернул мою жизнь. Прошлый год был настоящим испытанием. Я —...

З життя2 години ago

Загадка таємничого дарунка

Таємниця обіцяного подарунка У просторній залі ресторану в центрі Львова греміло весілля Оксани та Тараса. Гості веселилися, музика лилася рікою,...