Connect with us

З життя

Мій старший син — не рідний, але я завжди вважатиму себе його матір’ю

Published

on

У моєму серці живе син, що не народився від мене, але для мене він назавжди мій.

У маленькому селі, де всі знають одне одного на виду й на пітьмі, життя тече повільно, як вода в старій річці. Роботи мало, тому люди живуть тим, що виростить земля: хто городняче, хто рибу ловить, а дехто й на полювання ходить.

Наша родина не виняток. Півгектара поля й садок, коли за ним доглядати, годували нас і ще й на продаж лишалося. Чоловік рибалив, а я доглядала за худобою та птицею. Ми змалку вчили дітей до праці: хто кур годував, хто бур’ян пильнував.

Поруч мешкала жінка на ім’я Мар’яна. Її плідність дивувала все село — дітей у неї було з десяток. Та ні вона, ні її чоловік Тарас не квапилися годувати свою отару. Земля їхня стояла запущена, і навіть коли сусіди орендували, швидко відмовлялися через їхні вимоги.

Головним заняттям Мар’яни й Тараса було жебрацтво. Сусіди з жалю підгодовували: хто мішок картоплі, хто яйця, м’ясо чи фруктів. Їхні діти часто приходили до нас, пропонуючи допомогу за їжу. Я не відмовляла.

Найбільше запам’ятався старший син Мар’яни — Дмитро. Він завжди старався, і ніколи не йшов від нас голодний.

Одного разу Тарас не впорався з горілкою й покинув цей світ. Мар’яна здавалася байдужою до дітей. Голова села викликав опіку, і їх розібрали по інтернатах.

Дмитра теж забрали. Ми з чоловіком так до нього звикли, що його відсутність боліла. Я знайшла інтернат і почала навідувати його. Після довгих розмов ми вирішили взяти його до себе.

Дмитро знав нас, ми його, і з нашими дітьми він порозумівся. Тому він став частиною нашої родини легко. Він допомагав у всьому, був старшим, але ніколи не вивищувався.

Час минав. Діти виросли, закінчили навчання, роз’їхалися. Дмитро після технікуму теж подався далі.

Зараз йому вже за п’ятдесят. У нього чудова родина, двоє дітей, яких ми вважаємо своїми онуками. Від нього завжди віє теплом і вдячністю. Я щаслива, що колись ми його забрали з інтернату.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − один =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

That’s How Life Goes Sometimes…

You know, sometimes life takes such unexpected turns Olivia and Thomas had been waiting for little Freddie for ages, but...

З життя1 годину ago

I read the story of a single mother here who said she didn’t know what to do and couldn’t see a way out. It made me want to share my own story—not to judge anyone, but because when you have children and you’re in need, you can’t just sit back and wait for money to fall from the sky. No one gave me anything; I fought for everything myself.

I remember reading the story of a lonely mother here, one who admitted she had no idea what to do...

З життя1 годину ago

They Took Me Away from My Little Sister. When I Looked Back, All I Had Left Was an Old, Rusty Warehouse My Grandfather Had Left Me.

They separated me from my little sister. When I looked back, all I had left was a rusty old warehouse...

З життя1 годину ago

The wife prepares a simple meal, but her husband insists on homemade pies and stuffed cabbage rolls: “You’re on maternity leave, so you’ve got loads of free time!”

In the first years of marriage, we lived perfectly normal lives togetherhe agreed to everything! says Alice, age 28. We...

З життя2 години ago

Teen Hero, 16, Crashes Through Blazing Barn Wall to Rescue 14 Trapped Clydesdale Horses

The blaze swiftly swallowed up the barn where all 14 of the familys beloved Shire horses were stabled. Oliver, whod...

З життя2 години ago

I’m 26 Years Old and My Wife Says I Have a Problem That I Refuse to Admit

Im twenty-six, and my wife reckons Ive got a problem that I refuse to face up to. She brings it...

З життя3 години ago

Mila sat on the floor for a long time, unable to move. Her fingers trembled so violently she could barely unwrap the package. The fabric was thick, old, yet unexpectedly clean—not a rag, nor something discarded at random. Someone had wrapped it carefully, smoothed out the folds, as if hiding not an object, but a secret that needed to be protected at all costs.

I sat on the floor for what seemed like hours, unable to move. My hands shook so violently, I barely...

З життя3 години ago

My Parents Never Gave Me the Support I Needed, but My Friends Stood by Me Through Every Challenge. Although People Say Family Is Forever, That Wasn’t True for Me. My Friends Were Always There, Encouraging and Helping Me When I Needed It Most.

You know, my parents never really gave me the support I needed, but my friends have always been there for...