Connect with us

З життя

Мій старший син — не рідний, але я завжди вважатиму себе його матір’ю

Published

on

У моєму серці живе син, що не народився від мене, але для мене він назавжди мій.

У маленькому селі, де всі знають одне одного на виду й на пітьмі, життя тече повільно, як вода в старій річці. Роботи мало, тому люди живуть тим, що виростить земля: хто городняче, хто рибу ловить, а дехто й на полювання ходить.

Наша родина не виняток. Півгектара поля й садок, коли за ним доглядати, годували нас і ще й на продаж лишалося. Чоловік рибалив, а я доглядала за худобою та птицею. Ми змалку вчили дітей до праці: хто кур годував, хто бур’ян пильнував.

Поруч мешкала жінка на ім’я Мар’яна. Її плідність дивувала все село — дітей у неї було з десяток. Та ні вона, ні її чоловік Тарас не квапилися годувати свою отару. Земля їхня стояла запущена, і навіть коли сусіди орендували, швидко відмовлялися через їхні вимоги.

Головним заняттям Мар’яни й Тараса було жебрацтво. Сусіди з жалю підгодовували: хто мішок картоплі, хто яйця, м’ясо чи фруктів. Їхні діти часто приходили до нас, пропонуючи допомогу за їжу. Я не відмовляла.

Найбільше запам’ятався старший син Мар’яни — Дмитро. Він завжди старався, і ніколи не йшов від нас голодний.

Одного разу Тарас не впорався з горілкою й покинув цей світ. Мар’яна здавалася байдужою до дітей. Голова села викликав опіку, і їх розібрали по інтернатах.

Дмитра теж забрали. Ми з чоловіком так до нього звикли, що його відсутність боліла. Я знайшла інтернат і почала навідувати його. Після довгих розмов ми вирішили взяти його до себе.

Дмитро знав нас, ми його, і з нашими дітьми він порозумівся. Тому він став частиною нашої родини легко. Він допомагав у всьому, був старшим, але ніколи не вивищувався.

Час минав. Діти виросли, закінчили навчання, роз’їхалися. Дмитро після технікуму теж подався далі.

Зараз йому вже за п’ятдесят. У нього чудова родина, двоє дітей, яких ми вважаємо своїми онуками. Від нього завжди віє теплом і вдячністю. Я щаслива, що колись ми його забрали з інтернату.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 3 =

Також цікаво:

З життя57 хвилин ago

The reopening brought more attention than Grace expected.

The reopening brought more attention than Grace expected. Reporters photographed the jar of buttons. Local officials praised her success. Several...

З життя58 хвилин ago

The opening of Ruth’s Table drew reporters, donors, and local officials

The opening of Ruth’s Table drew reporters, donors, and local officials. They photographed Emily beside the old booth. They asked...

З життя12 години ago

Billionaire challenges his young son to pick a mother from the fashion models, but he chooses his maidThe billionaire, stunned and humbled, embraces his son and the maid, realizing that love and loyalty matter far more than fame or fortune.

**Diary of Michael Harrington** — **Monday, 3April** The gala was the sort of night the London elite love to flaunt:...

ES13 години ago

Durante meses conservé una frase de aquella fiesta

Durante meses conservé una frase de aquella fiesta. No fue la acusación de Julián ni la revelación de Adriana. Fue...

ES13 години ago

Durante los días siguientes, Elena recibió mensajes de personas que habían estado en la fiesta.

Durante los días siguientes, Elena recibió mensajes de personas que habían estado en la fiesta. Algunas se disculpaban por haber...

ES13 години ago

Durante las primeras semanas después de la celebración, todos esperaban que me sintiera vencedora.

Durante las primeras semanas después de la celebración, todos esperaban que me sintiera vencedora. Mis amigas decían que Sergio había...

З життя13 години ago

For several days after the shower, Emily kept hearing Daniel’s grandmother’s words.

For several days after the shower, Emily kept hearing Daniel’s grandmother’s words. I believed what he said about you. The...

З життя13 години ago

For months, Rachel kept the invitation inside the drawer beside her bed

For months, Rachel kept the invitation inside the drawer beside her bed. Whenever she doubted her memory, she unfolded it...