Connect with us

З життя

Чоловік розривається між роботою і матір’ю, а я потопаю в самотності…

Published

on

Чоловік зникає між роботою та мамою, а я тону в самотності…

Вже більш як рік я ніби живу сама. Формально — заміжня, є дитина, є дім, але мій чоловік… його просто немає. Він або на роботі до ночі, або пропадає у квартирі своєї матері. І найбільше болить — він не бачить у цьому жодної проблеми. Ні капли розуміння, ні натяку на співчуття. Для нього все гаразд: працює, допомагає мамі, а вдома лише переночувати.

Знайомі повторюють: «Потерпи, ось вийдеш з декрету — все налагодиться». Але ж справа не в декреті! Я просто перестала заплющувати очі. Прозріла. Раніше виправдовувала його, казала: «Втомлюється, важка робота». А тепер… тепер я бачу, як поступово, але невблаганно розвалюється моя сім’я.

Ми живемо у Львові, у звичайній двокімнатній хрущовці. Я зараз у декреті з маленьким сином. Мій чоловік, Тарас, працює у великій транспортній компанії — нещодавно отримав підвищення. І з того часу він ніби зник із нашого життя. Повертається опівночі, прокидається — і знову його немає. А якщо не на роботі — то його «друга реєстрація» — квартира його мами.

Ганна Степанівна, його мати, після моїх пологів почала регулярно «затягувати» його до себе під благовидними приводами: то вимикач поремонтувати, то кран підкрутити, то двері заклинило. Якби це було раз на місяць — ну й добре. Але ж це стало правилом. А кілька місяців тому їй раптом спало на думку робити ремонт. Та ще й саме зараз, коли син завалений роботою. І, на диво, гроші на ремонт виділяє мій чоловік. А ми? Ми сидимо на залишках від зарплати. Дитячі? Смішно — не вистачить навіть на третину підгузків.

Коли у Тараса була відпустка, він пропонував їй зробити ремонт тоді. Та вона заперечила: «Мені і так нормально, не треба нічого міняти». А тепер — терміново! Усе розвалюється, шпалери відклеїлись, стеля перекосилась… От і мій чоловік тепер у неї по вихідним. Кожного разу те саме: «Я тільки на півгодини». А повертається після півночі. Я вже й не знаю, хто тепер головна жінка у його житті — я чи мама.

Про онука Ганна Степанівна цікавиться… через сина. Ні разу не запитала у мене, не запропонувала допомогти, не прийшла посидіти з малим, щоб я хоч трохи перевела дух. Зате командує: «Тараску, не забудь заїхати, треба шафу переставити, а потім ще плитку підгледіти».

Я втомилася. Втомилася бути самотньою при живому чоловікові. Втомилася бачити, як син тягне ручки до тата, а той, не взуваючись, йде в душ, мовчки вечеряє і падає спати. Я намагалася говорити, пояснювати — що нам потрібна сім’я, а не вічна гонка за маминою схваленням. А він лише махає рукою:

— Я ж не по бабах, я в домі гроші залишаю, чого тобі ще? Роботу кинути?

Так, він приносить гроші. Але ж гроші я можу й сама заробити. А ось тата для сина — не можу, коли той постійно «у справах» у бабусі. Мені не потрібен банкомат. Мені потрібен чоловік. Партнер. Друг. Батько для дитини.

А поки що я сиджу в цій квартирі — серед іграшок, підгузників і вічної втоми. І почуваюся покинутою. Забуденою. Самотньою. Хоча на пальці — обручка…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять − одинадцять =

Також цікаво:

З життя29 хвилин ago

Wife’s Double: A Tale of Identity and Deception

Copy of a Wife Are you sure it wont be a bother? asked Helen, standing in my hallway with her...

З життя1 годину ago

No Longer a Wife

No Longer a Wife “Philip, oh Philip. Have you checked your blood pressure today? Taken your tablet?” Linda paused in...

З життя2 години ago

“Come in, Mum, we’ve been waiting for you,” says her son, James, while her daughter-in-law takes her coat and offers slippers to her mother-in-law. Suddenly, the daughter-in-law’s smile gives way to a look of concern.

Come in, Mum, weve been waiting for you, said her son Daniel, as his wife Emma took her coat and...

З життя3 години ago

I Won’t Give Up His Home

I wont give up his flat. Why are you here? Margaret stood rigid in the doorway, hands braced on the...

З життя3 години ago

The Woman Who Dared to Say “No”

The One Who Said No Eleanor Mason perched on the edge of a kitchen stool, slicing bread into thin, perfect...

З життя4 години ago

Whenever Harry Came to See Jenny, She’d Seem to Lose All Sense—It Was Pure Happiness.

Whenever Arthur would visit Clara, she seemed to become quite scatterbrained right before his eyes. It was simply from joy....

З життя5 години ago

My Husband Came Back a Changed Man

Did you pick up the bread? He looked at me as if Id just spoken in another language. Not confused,...

З життя5 години ago

This incident took place back in distant 1995. At the time, I was studying at a prestigious British military academy when, right in the middle of the school day, I was summoned from my lessons and ordered to report directly to the headmaster.

So, this happened way back in 1995. At the time, I was at Sandhurst Military College and, right in the...