Connect with us

З життя

Невістка, яка відштовхує всіх, навіть свою дитину: історія жінки, яка не знає, що таке сім’я

Published

on

“Невістка нікому не потрібна, навіть власна дитина!” — історія жінки, яка не розуміє, що таке родина

Після весілля сина я сподівалась, що в нашій родині все буде добре. Але з першого дня було ясно: з цією жінкою, Олесею, нам не по дорозі. Ні, справа не в ревнощах, як можна подумати. Я давно змирилася, що мій син виріс, одружився, і тепер у його житті з’явилася інша жінка. Я б із радістю прийняла її, підтримувала, була поруч. Але чим далі, тим більше переконувалась — вона нікого не любить. Ані мене, ані сина, ані, що найстрашніше, навіть своєї дитини.

Олеся з самого початку ставила на перше місце лише себе та свої бажання. Я помічала це ще до весілля, але думала, що може з появою дитини вона зміниться. Стане ніжнішою, турботливішою. Помилилась. Вона, як була холодною, так і залишилась. Мого сина, схоже, сприймає як тимчасового помічника — доки їй це зручно.

До мене вони майже не приходили. Усі сімейні свята проходили в нас вдома, і лише тоді Олеся з’являлась — вся при параді, з манікюром, свіжою зачіскою, у дорогих сукнях. І все б нічого, але щоразу, дивлячись на сина, мені хотілося плакати. Він виглядав втомленим, недоглянутим, загубленим. Ніби не чоловік у щасливому шлюбі, а людина, яка намагається вижити на чужій території.

— Ой, Олесю, не доглядаєш ти за чоловіком зовсім, — якось обережно зауважила моя сестра за святковим столом.

Олеся лише усміхнулась:

— А я йому не нянька. Хай сам про себе дбає.

Я тоді мовчала. Хоч дуже хотілося вилити все, що накипіло. Але не хотіла псувати свято синові. У голові крутилась одна думка: “Та хіба їй не все одно, як він виглядає? Головне, щоб у неї вії були довгі, а нігті блищали”.

Минуло трохи часу. Дзвонить мені син:

— Мам, можна до тебе приїду? Потрібно трохи побути десь…

Голос сивий, ледве чутний. Приїжджає через годину — блідий, з температурою, ледь на ногах стоїть. Я мало не впала в непритомність, побачивши його. Виявилось, йому призначили курс укролів — двічі на день, точно за розкладом. А Олеся… Олеся заявила:

— Я не збираюсь по будильнику вставати. Хай мама робить, якщо так переймається.

Ось і приїхав. Ось і “дружина”. Жодної турботи, жодної участі. Я думала, після такого він хоча б серйозно задумається про розлучення. Але ні, через кілька місяці вони вирішили… завести дитину.

Мій онук з’явився на світ, але матерМій онук з’явився на світ, але матері йому він так і не став потрібним.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 4 =

Також цікаво:

З життя25 хвилин ago

Исчезни и не мешай: Последнее путешествие матери

Прожили они с Иваном Петровичем жизнь долгую, неровную, как степная дорога — то ухаб, то пригорок, то солнце печёт, то...

З життя32 хвилини ago

Загублені в минулому

**Тінь минулого** — Якби не ти, ми б зараз жили, як люди! — Віктор гірко подивився на дружину, його голос...

З життя2 години ago

Тиша за вікном

Тиша за вікном Вперше за роки її голос прорвався крізь тишу. Він був слабким, майже чужим, наче відлуння з давніх...

З життя2 години ago

Пятерых поднял, а один отец остался не накормленным

**Дневниковая запись** Проснулся от голоса жены: “Сергей, вставай, уже светло, на работу опаздываешь!” Держала в руке подгоревшую сковородку, а во...

З життя2 години ago

Лишённая радости: История одной души

Нищета души: История Кати из Рязани Катя росла, как сорняк у забора — незаметная, всеми забытая. Её никто не лелеял,...

З життя3 години ago

Термін придатності минув

Термін придатності сплив Вчорашній світанок у невеличкому містечку на околиці Вінниччини зустрів Ганну холодом. Кухня, пройнята вогкістю старих стін, мовчала,...

З життя4 години ago

Остання хвилина

Остап стояв біля вікна своєї квартири у Львові, спостерігаючи, як по ранковій вулиці поспішають школярі. Одні — у сірих пуховиках,...

З життя4 години ago

«Вы слишком опекаете ребёнка», — сказал врач. Но я просто мама, а не тревожная.

— Вы слишком опекаете своего ребёнка, — заявил врач. Но я не тревожная — я просто мать. Если бы мой...