Connect with us

З життя

«Свекровь диктует правила, а муж безмолвствует: мое терпение на пределе»

Published

on

Иногда мне кажется, будто я сплю и вижу сон, где всё перевёрнуто с ног на голову. Как я могла выйти замуж за Артёма, человека, который в тридцать два года всё ещё живёт по указке своей матери? Внешне — серьёзный, солидный мужчина. А внутри — словно мальчишка, боящийся ослушаться маму.

Познакомились мы… через неё же. Я работала кассиром в «Пятёрочке», а Людмила Петровна частенько заходила за продуктами. То пирожки принесёт, то советы даст, а потом и сына подвела: «Артём, глянь, какая девушка — прямо ангел!» Он и клюнул. Цветы, рестораны, а потом и загс.

Квартиру нам предоставила она. Сама перебралась к своему ухажёру-пенсионеру, а нам бросила: «Живите, копите. Хочу правнуков!» Слова как будто добрые, но лукавые. Скоро она ворвалась обратно в нашу жизнь — с тазиками, швабрами и своими законами.

Каждый понедельник — как заколдованный круг. Я за выходные вылизала каждый угол, а вечером — опять. Всё перемыто, переглажено, на кухне кастрюля борща с запиской: «Любимые, постирала, убрала, целую». Мило? Нет. Жутко. Чей здесь дом — мой или её?

Я сказала Артёму, что задыхаюсь. Он только фыркнул: «Мама старается!» Мол, мне бы радоваться, что уборку сняли. Но от её «заботы» мне кажется, будто я не хозяйка, а гостья. Она даже мои трусы стирает! Роется в шкафах, двигает мои вещи. Как будто приватность — это пустой звук.

А самое странное — у себя она так не живёт. Были у неё — нормально, уютно. А у нас — как в музее: ни пылинки, всё по линеечке. Чужая хозяйничает в моём доме, а я молчу. Потому что, как шепчет мне рассудок: «Квартира-то её. Терпи, пока не купите свою».

Но как терпеть, когда каждый день чувствуешь, будто тебя выгоняют из твоего же пространства? Людмила Петровна не злая. Но ей жизненно важно всё контролировать. Она видит нас не семьёй, а своими детьми, которым надо говорить, как жить.

А Артём… Он будто слеп. Ему удобно. Он твердит: «Нам же выгодно!» А я чувствую себя здесь чужой. Он не замечает, как мне больно. Или не хочет.

А когда она заявляет: «Родите ребёнка — я буду помогать!», у меня мороз по коже. Потому что я знаю: она не «поможет», а поселится у нас. Установит график, диету, распорядок. Я уже на грани, а тогда, боюсь, просто сойду с ума.

Недавно я поставила условие: или он поговорит с матерью, или это сделаю я. Пусть даже квартира её. Если она дала нам её — пусть уважает нас. Я не мебель, чтобы меня передвигать. Я — жена. И у меня есть право на свой дом. Даже если он пока не совсем мой.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × один =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Соковита Схема

Хитрий Тимошко Оксана з матір’ю сварилися вже кілька днів. Втомляться, розійдуться по кутках, помовчать, почухаються. Але варто одній заспокоїтися й...

З життя2 години ago

Хто мій батько?

— Хто мій справжній батько? — Олесю, підемо у неділю в кіно? — Не знаю. Мама вечорами не відпускає. Хіба...

З життя3 години ago

А ти мені був до вподоби…

Олена вийшла з офісу і підійшла до своєї машини на парковці. Капот і лобове скло були вкриті тонким шаром снігу....

З життя4 години ago

«Гідний партнер»

Оксана стояла біля вікна й дивилася на спорожнілий двір. Утоптаний сніг був усіяний блискітками від хлопавок, а на голі гілки...

З життя5 години ago

Ти залишишся в моєму серці назавжди

Я тебе ніколи не забуду Оксана Михайлівна йшла додому в розстібнутому драповому пальті, з потертим портфелем у руці, де лежали...

З життя6 години ago

Невідома любов

**Неволюблена** З дитинства Олена ненавиділа своє ім’я. Застаріле, бабусіне. Коли вона підросла, мати розповіла, що батько колись закохувався в красуню...

З життя6 години ago

Ти знаєш, у мене немає шансів стати матір’ю…

Перший день занять у виші почався з лекції. Оксана довго блукала коридорами, поки не знайшла потрібну аудиторію. Ледь встигла сісти...

З життя7 години ago

Забута любов

**Ненависне ім’я** З дитинства Оленка ненавиділа своє ім’я. Застаріле, бабусяче. Коли вона підросла, мати розповіла, що в батька колись була...