Connect with us

З життя

Свекруха постійно порівнює мене зі своєю донькою, а тепер дійшла до онуків!

Published

on

Свекруха мене зводить порівняннями з її дочкою, а тепер дісталося й онукам!

Я, Олеся, одружена з Тарасом вже вісім років, і весь цей час веду війну зі своєю свекрухою, Надією Миколаївною. Щоб я не зробила — усе не так, а ось її донька, Мар’яна, — ідеал. Спочатку я терпіла, але тепер вона переступила всі межі: почала порівнювати наших дітей. Моє терпіння тріснуло, і я не збираюсь мовчати, коли справа стосується мого сина!

Ми з Тарасом одружились одразу після університету. Жили в невеличкому містечку під Полтавою, грошей не вистачало, але йти до свекрухи я не хотіла. Надія Миколаївна з першого дня мене не взлюбила. Тарас заспокоював: «Мама так до всіх моїх дівчат ставиться, вважає, що я нікому не дійду». Це не допомагало. Ми тікались у гуртожитку, потім зняли квартиру, кожну гривню відкладали. Коли свекруха дізналась, що ми знімаємо житло, влаштувала скандал: «Нащо гроші викидати? Жили б у мене, накопили б на своє!» Чотири роки вона докоряла нам за це рішення, ніби ми злочинці.

Тим часом Мар’яна, сестра Тараса, вийшла заміж. Вона теж не захотіла жити зі свекрухою, і — о диво! — Надія Миколаївна їх благословила на самостійне життя! «Молодці, не треба тісноти зі свекрухою», — говорила вона. Тарас був в шоці. «Мамо, чому ми з Олесею погані, що з’їхали, а Мар’яна з чоловіком — молодці?» — запитав він. Відповідь свекрухи добила мене: «Там така свекруха, що життя не дасть». Я ледве стрималась, щоб не крикнути: «А ти, гадаєш, мені даєш?» Це було плювком у обличчя, і я зрозуміла, що для неї я завжди буду гіршою за її доньку.

Мар’яна, до речі, мені подобалась, ми ладнали. Але вона успадкувала мамин характер: любить повчати і вічно чимось незадоволена. Я уникала сварок із Надією Миколаївною, але вона наче спеціально провокувала. Їй треба було вилити злість, інакше вона не могла спати спокійно. Коли я завагітніла майже одночасно з Мар’яною, свекруха розквітла. «Мар’яна молодець, народжує в молодості, а ти, Олесю, змушуєш мого сина працювати як віл», — торочила вона. Я була на межі: вагітність і так вимотувала, а її слова боліли, як батіг. На сімейних обідах вона клала Мар’яні найкращі шматки, примовляючи: «Їж, тобі сили треба». Мені ж діставались докори: «Ти занадто поправилась, дивись, що лікарі скажуть». Хоча лікарі запевняли, що моя вага в нормі. Я стримувалась, стиснувши зуби, але одного разу не витримала і перестала їздити до свекрухи, посилаючись на погане самопочуття.

Ми з Мар’яною народили з різницею у тиждень — у обох хлопчики. Свекруха одразу оголосила, що син Мар’яни — як дві краплі схожий на Тараса, а в нашому Дмитрику рідні риси не знайшла. Мене це не турбувало, я була поглинена материнством. Але коли Надія Миколаївна почала порівнювати дітей, моя кров закипіла. Це вже був не просто напад на мене — це стосувалось мого сина. Я не хочу, щоб Дмитро ріс, відчуваючи себе другим сортом. Тарас думав, що я перебільшую, але я бачила, як свекруха возносить онука Мар’яни, а нашого ледве помічає.

Коли Дмитрикові виповнилось чотири, ситуація перетворилась на кошмар. Свекруха не вгамувалась: «У Мар’яни син уже декламирує вірші, а ти, Олесю, з дитиною не займаєшся». Коли я віддала Дмитра в садочок, вона назвала мене зозулею: «Підкидаєш дитину, лиш би позбутися! А Мар’яна вдома сидить, виховує». Ці слова палили мене, як розпечене залізо. Навіть Тарас почав помічати, наскільки свекруха несправедлива. Я мовчу, але це ненадовго. Якщо він не поговорить із матір’ю, я влашную їй серйозну розмову.

Я готова терпіти, коли Надія Миколаївна порівнює мене з Мар’яною. Але коли вона зачіпає мого сина — це переходить усі межі. Дмитро — її рідний онук, але для неї він завжди буде гіршим. Мої спроби зберегти мир руйнуються, і я більше не хочу бути добренькою. Свекруха своїми порівняннями отруює наше життя, і я не дозволю їй принижувати мою дитину. Якщо доведеться, я готова на жорстоку розмову, навіть якщо це рознести нашу сім’ю. Моє серце тріскається від образу, але заради Дмитра я піду до кінця. Він заслуговує любові, а не байдужості бабусі, яка бачить лише свою доньку та її дитину.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × п'ять =

Також цікаво:

З життя31 хвилина ago

Visiting Her Daughter’s Grave, a Mother Spotted a Strange Girl Whispering to a Portrait on the Headstone—Her Heart Stood Still.

Visiting her daughters grave, the mother spotted an unfamiliar little girl sitting on a bench, whispering something to the portrait...

З життя2 години ago

How Grandma Tanya Found Her Long-Lost Daughter: A Heartwarming Tale of Family Reunion

**How Grandma Antonia Found Her Daughter** The quiet evening draped the countryside in a soft twilight as Antonia Simmonsknown to...

З життя3 години ago

Don’t Like My Mother? Then Leave!” Said the Husband, Never Expecting His Wife to Actually Walk Out

“If you don’t like my mother, then leave!” snapped the husband, never expecting his wife would actually do it. Evening...

З життя4 години ago

I Traded Love for Wealth—Then Fate Brought Her Back to Me, Pregnant and Serving Food in a Luxurious Restaurant.

I traded love for wealth. Fate brought her back to mepregnant, serving food in a posh restaurant. What happened that...

З життя4 години ago

I know they’re my children,” he murmured without lifting his gaze. “But… I can’t explain why—there’s just no bond between us.

“I know they’re my children,” he murmured without looking up. “But… I can’t explain why, theres just no bond between...

З життя8 години ago

The Bank of the Man No One Noticed

THE BENCH OF THE MAN NO ONE SAW Each morning, as the first sunlight brushed the rooftops of the city,...

З життя8 години ago

The Bank of the Man Nobody Noticed

The Bank of the Man No One Noticed Each morning, as the first rays of sunlight brushed the rooftops of...

З життя10 години ago

The Cat Who Waited Until the Very End

In a small café tucked away on Burton Street, nestled among old red-brick buildings and narrow alleyways, theres barely room...