Connect with us

З життя

Свекруха постійно порівнює мене зі своєю донькою, а тепер дійшла до онуків!

Published

on

Свекруха мене зводить порівняннями з її дочкою, а тепер дісталося й онукам!

Я, Олеся, одружена з Тарасом вже вісім років, і весь цей час веду війну зі своєю свекрухою, Надією Миколаївною. Щоб я не зробила — усе не так, а ось її донька, Мар’яна, — ідеал. Спочатку я терпіла, але тепер вона переступила всі межі: почала порівнювати наших дітей. Моє терпіння тріснуло, і я не збираюсь мовчати, коли справа стосується мого сина!

Ми з Тарасом одружились одразу після університету. Жили в невеличкому містечку під Полтавою, грошей не вистачало, але йти до свекрухи я не хотіла. Надія Миколаївна з першого дня мене не взлюбила. Тарас заспокоював: «Мама так до всіх моїх дівчат ставиться, вважає, що я нікому не дійду». Це не допомагало. Ми тікались у гуртожитку, потім зняли квартиру, кожну гривню відкладали. Коли свекруха дізналась, що ми знімаємо житло, влаштувала скандал: «Нащо гроші викидати? Жили б у мене, накопили б на своє!» Чотири роки вона докоряла нам за це рішення, ніби ми злочинці.

Тим часом Мар’яна, сестра Тараса, вийшла заміж. Вона теж не захотіла жити зі свекрухою, і — о диво! — Надія Миколаївна їх благословила на самостійне життя! «Молодці, не треба тісноти зі свекрухою», — говорила вона. Тарас був в шоці. «Мамо, чому ми з Олесею погані, що з’їхали, а Мар’яна з чоловіком — молодці?» — запитав він. Відповідь свекрухи добила мене: «Там така свекруха, що життя не дасть». Я ледве стрималась, щоб не крикнути: «А ти, гадаєш, мені даєш?» Це було плювком у обличчя, і я зрозуміла, що для неї я завжди буду гіршою за її доньку.

Мар’яна, до речі, мені подобалась, ми ладнали. Але вона успадкувала мамин характер: любить повчати і вічно чимось незадоволена. Я уникала сварок із Надією Миколаївною, але вона наче спеціально провокувала. Їй треба було вилити злість, інакше вона не могла спати спокійно. Коли я завагітніла майже одночасно з Мар’яною, свекруха розквітла. «Мар’яна молодець, народжує в молодості, а ти, Олесю, змушуєш мого сина працювати як віл», — торочила вона. Я була на межі: вагітність і так вимотувала, а її слова боліли, як батіг. На сімейних обідах вона клала Мар’яні найкращі шматки, примовляючи: «Їж, тобі сили треба». Мені ж діставались докори: «Ти занадто поправилась, дивись, що лікарі скажуть». Хоча лікарі запевняли, що моя вага в нормі. Я стримувалась, стиснувши зуби, але одного разу не витримала і перестала їздити до свекрухи, посилаючись на погане самопочуття.

Ми з Мар’яною народили з різницею у тиждень — у обох хлопчики. Свекруха одразу оголосила, що син Мар’яни — як дві краплі схожий на Тараса, а в нашому Дмитрику рідні риси не знайшла. Мене це не турбувало, я була поглинена материнством. Але коли Надія Миколаївна почала порівнювати дітей, моя кров закипіла. Це вже був не просто напад на мене — це стосувалось мого сина. Я не хочу, щоб Дмитро ріс, відчуваючи себе другим сортом. Тарас думав, що я перебільшую, але я бачила, як свекруха возносить онука Мар’яни, а нашого ледве помічає.

Коли Дмитрикові виповнилось чотири, ситуація перетворилась на кошмар. Свекруха не вгамувалась: «У Мар’яни син уже декламирує вірші, а ти, Олесю, з дитиною не займаєшся». Коли я віддала Дмитра в садочок, вона назвала мене зозулею: «Підкидаєш дитину, лиш би позбутися! А Мар’яна вдома сидить, виховує». Ці слова палили мене, як розпечене залізо. Навіть Тарас почав помічати, наскільки свекруха несправедлива. Я мовчу, але це ненадовго. Якщо він не поговорить із матір’ю, я влашную їй серйозну розмову.

Я готова терпіти, коли Надія Миколаївна порівнює мене з Мар’яною. Але коли вона зачіпає мого сина — це переходить усі межі. Дмитро — її рідний онук, але для неї він завжди буде гіршим. Мої спроби зберегти мир руйнуються, і я більше не хочу бути добренькою. Свекруха своїми порівняннями отруює наше життя, і я не дозволю їй принижувати мою дитину. Якщо доведеться, я готова на жорстоку розмову, навіть якщо це рознести нашу сім’ю. Моє серце тріскається від образу, але заради Дмитра я піду до кінця. Він заслуговує любові, а не байдужості бабусі, яка бачить лише свою доньку та її дитину.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 + шість =

Також цікаво:

З життя2 години ago

— Просто служи, – промовив чоловік. Але моя відповідь залишила його без слів.

**Щоденник Оксани** “Просто доглядай за домом,” – голос Віктора звучав буденно. Навіть не відірвав очей від телефона. – “Твоя робота...

З життя2 години ago

Жених став чоловіком, але золовка вирішила виселити наречену з спальні

— Ой, а ти хто? — глухо промовив чоловічий голос із спальні, коли Соломія відчинила двері своєї хати. — Це,...

З життя5 години ago

Повертай мого сина негайно, або зіткнешся з наслідками! — грізно вимагала колишня свекруха, стоячи на порозі моєї квартири.

Соломія сиділа на кухні у своїй новій квартирі, розглядаючи старі фотографії. Сім років шлюбу вмістилися в один маленький альбом. Вона...

З життя6 години ago

– Я обожнюю цей дім. Синку, переведи його на моє ім’я! – Свекруха зазіхає на моє житло.

Оля завмерла, почувши слова свекрухи. Пальці самі розкрилися, і піднос із приголомшливим грюкотом впав на підлогу веранди. Усією хатою розлетілися...

З життя9 години ago

— Ми з твоїм чоловіком закохані один в одного і скоро одружимося, — оголосила незнайомка. — Тож збирайте речі та залишайте наш дім.

— Ти Єва? Дружина В’ячеслава? — Так… А ви хто? — Це неважливо. Важливо, нащо я прийшла! Збирайте речі та...

З життя12 години ago

Я люблю іншу, але покидаю все – останні слова чоловіка перед неминучою зрадою

М’яке вечірнє світло пробивалось крізь тюль. Оксана поставила на стіл дві тарілки з вечерею й глянула на годинник. Вісім вечора....

З життя13 години ago

Сорок років на згадку: перегляд старих фотографій за кухонним столом

Оксана Іванівна сиділа на кухні, перебираючи світлини в телефоні. Сорок років — кругла дата. Вона хотіла влаштувати справжнє свято, запросити...

З життя15 години ago

Приготуй, прибери та заробляй сам – я не твоя служниця!

— Хочешь ковбасок чи яєшню? — запитала Олеся. Андрій сидів за столом, гортаючи новини в телефоні. — Ковбаски. Тільки без...