Connect with us

З життя

«У мого сина гастрит, а дружина годує його фастфудом. Я не можу залишатися байдужим…»

Published

on

Мене звуть Людмила Сергіївна. Мого сина Олежка недавно сповнилося 27 років. Півроку тому він одружився з дівчиною на ім’я Соломія. Вона розумна, гарна, добре вихована. Зараз закінчує шостий курс медінституту, буде лікарем. І начебто все має бути добре, та ось я не можу заспокоїтись: серце моє тривожиться. Бо я бачу — вона не піклується про мого сина так, як повинна.

Олежко з дитинства страждає на хронічний гастрит. Спадкове, від батька. Це не просто якась «хвороба від їжі», як багато хто вважає. Це недуга, яка під час загострення перетворює життя на пекло. Весною та восени Олежку особливо важко: печія, біль, блювання, безсоння. Я знаю, через що він проходить, бо сама виходила його довгі роки. Коли він жив зі мною, я суворо стежила за його режимом: дієтичне харчування, нічого смаженого, жодного фастфуду, їжа за розкладом, м’які каші, варене м’ясо, супи, киселі. Я не просто годувала його — я берегла.

Перед весіллям я попередила Соломію:
«У Олежка шлунок слабкий. Треба бути обережною, особливо на межсезоння. Будь ласка, годуй його правильно».
Вона посміхнулася й обіцяла, що все буде під контролем. Я повірила.

Та через місяць я зайшла до них у гості й остовпіла. На кухні брудні тарілки, у холодильнику — лише кетчуп, пиво та засиханий батон. У смітнику — коробки від піци та крильця з швидкого харчування. А на плиті — порожньо. Я запитала:

«А Олежко де?»

«На роботі, скоро буде», — спокійно відповіла Соломія.

«Він хоть сьогодні їв?»

«Та начебто щось… зранку…»

У мені все похололо. Я знала, чим це закінчиться. І виявилася правою. Через три місяці — лікарня. Гострий напад. Краплі, дієта, біль. Я просиділа біля нього майже весь час, поки він лежав. А Соломія приходила — на годину, максимум на дві, а потім казала, що їй треба «готуватися до заліку». Мені стало страшно.

Після виписки я принесла їм кроля. Справжнього, добротного, купленого на базарі. Попросила зварити з нього легкий суп. Вона кивнула. Минув тиждень. Я заглянула у морозилку — кріль лежав, як поклали, неторканий. Навіть не розморожений. Я вже мовчу про суп.

Я запропонувала допомогу:

«Соломіє, давай я приготую. Розумію, ти зайнята, у тебе навчання, іспити…»

«Не треба!» — відрізала вона. «Я сама впораюся».

Та я бачу, що вона не впорається. І мені боляче дивитися, як мій син, якого я так довго берегла, повертається у стан, коли хвороба знову бере гору. А він мовчить. Не хоче образити дружину. Не хоче сварки. Але він втрачає вагу, став дратівливим, знову не спить.

А я не можу мовчати. Не можу байдуже спостерігати, як його здоров’я летить у прірву. Я не хочу сваритися з Соломією. Не хочу руйнувати їхній шлюб. Але я не дозволю дивитися, як моєму синові стає гірше з кожним днем.

Я всерйоз думаю поговорити з її матір’ю. Можливо, вона зможе достукатися до доньки. Можливо, у неї вистачить слів, щоб пояснити, що чоловікові потрібна турбота не лише на словах, а й у ділі. Що бути дружиною — це не просто ділити з кимось ліжко і кухню. Це значить — підтримувати, лікувати, рятувати, коли людині погано. А коли ти лікар, навіть майбутній — тим паче.

Я не ворог. Я просто мати. Я хочу, щоб мій син був здоровим. І якщо заради цього мені доведеться втрутитися — я втручуся. Хоч сама стану біля плити, хоч їжу носитиму щодня. Але я не дозволю знову бачити, як він блідне, слабшає і страждає. Не дозволю мовчати, коли його губить бездіяльність. Бо я люблю свого сина. І буду боротися за нього, навіть якщо комусь це здасться неправильним.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

одинадцять − 7 =

Також цікаво:

З життя39 хвилин ago

Oh, That Grandmother’s Gone and Got Married, Upset Her Children! Every weekend, Alla visits her 78…

Oh, that grandmothershe got married and upset her children! On weekends, Alice, as usual, drives out to her mothers cottage....

З життя39 хвилин ago

Every Night, My Mother-in-Law Knocked on Our Bedroom Door at 3 AM, So I Set Up a Hidden Camera to Find Out What She Was Up To

It was many years ago now, but I remember those nights as clear as the moonlight that crept through our...

З життя40 хвилин ago

I Lost My Father While He Was Still Alive: This Is the Hardest Truth I’ve Ever Had to Admit. It Wasn’t an Accident or an Illness That Took Him Away.

I lost my father while he was still alive. That is the hardest truth Ive ever had to face. I...

З життя41 хвилина ago

Golden Retriever puppies discover their first snowfall in the English countryside

December 12th This morning, as I glanced out the kitchen window, our garden looked like something out of a postcard:...

З життя2 години ago

The unfeeling son turned his back on his mother in her time of need; while she headed to the hospital for surgery, he and his wife set off on a holiday to the south coast.

Emily married when she was twenty, and by twenty-two had her first and only child. She never felt drawn to...

З життя2 години ago

Instead of Angel Wings, a Boomerang Behind Your Back —“I’ll drive you all to ruin! You’ll pay for …

INSTEAD OF WINGS, A BOOMERANG BEHIND MY BACK Ill make you all wish youd never been born! Just you wait!...

З життя3 години ago

My mates wouldn’t let me join them at the table – so I tossed food down from the top shelf to share with them

I boarded the train headed to my parents house, settling into my seat in a second-class carriage. My ticket placed...

З життя3 години ago

One Request Vicky learned from her neighbour that Grandma had moved. She always visited her on her…

One Simple Request I learnt about Grandmas move from a neighbour. On my birthday, I always visited her, buying a...