Connect with us

З життя

Чи грає бабуся з нашими нервами: хвороба чи спроба привернути увагу?

Published

on

Бабця грає з нашими нервами: симуляція хвороби чи крик про допомогу?

Мене звуть Соломія. Мені 37, я заміжня, у мене є мама — їй 56, та бабця Марія, якій вже 85. Ми живемо в невеличкому містечку на Поліссі, де зими люто-сиві, а відстані між будинками здаються нескінченними, особливо коли мчиш посеред ночі по заметаних снігом дорогах.

Бабця Марія, незважаючи на літа, наполегливо живе сама у старому дерев’яному домі на околиці міста. Вона категорично відмовляється переїжджати до мами, хоч та не раз пропонувала їй тепло та догляд. Бабця твердить, що її хата — її фортеця, і ніхто не змусить її покинути рідні стіни. Але останнім часом її самотність, здається, стала нестерпною, і вона знайшла спосіб тримати нас у постійній напрузі.

Бабця почала дзвонити нам з мамою майже щодня, скаржачись, що їй «дуже погано». Її голос у трубці тремтить, вона стогне, розповідає, як «серце ниє» або «ноги не слухаються». Ми з мамою, кидаючи всі справи, мчимо до неї, стискаючи кулаки від тривоги. Але, приїхавши, бачимо одну й ту саму картину: бабця, наче за чарівною командою, оживає. Вона вже метушиться по хаті, запрошує на чай із варенням і навіть жартує. А ми стоїмо, збентежені, з шалено б’ючимся серцем, не знаючи, сміятись чи плакати.

Ми з мамою втомились від цієї гри. Кожен такий дзвінок — як удар блискавки, але ми не можемо просто змахнути рукою й не приїхати. А раптом цього разу щось серйозне? А раптом ми не прибудемо — і станеться непоправне? Ця думка гризе нас, не даючи спокою. Ми боїмося, що якщо проігноруємо її поклик, ніколи не пробачимо собі, якщо з бабцею щось трапиться.

Все почалося рік тому. Пам’ятаю, як ми з мамою примчали до бабці о четвертій ранку, у заметіль, навіть не встигнувши нормально вдягнутись. Я була у домашній футболці, мама — у старому пальті, накинутому поверх піжами. Ми думали, що застанемо бабцю при смерті, але вона зустріла нас з усмішкою й сказала, що в неї «просто тиск підскочив». За півгодини вона вже діставала з шафи своє легендарне вишневе варення й кликала за стіл. Ми були в шоці, але тоді списали все на випадковість.

Ми намагалися зрозуміти, у чому річ. Переконували бабцю обстежитись у лікарні, але вона відмахувалась, кажучи, що «усі ці лікарі тільки гроші тягнуть». Тоді ми привезли до неї лікаря додому. Він уважно оглянув бабцю, поміряв тиск, послухав серце й виніс вердикт: для її віку вона у відмінній формі. «Їй потрібно більше спілкування, — додав лікар, дивлячись на нас з мамою. — НавідМи і так намагаємось бувати частіше, але страхові дзвінки ніколи не припиняються.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 + 2 =

Також цікаво:

З життя43 хвилини ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...

З життя49 хвилин ago

Їй сказали, що вона не може бути на церемонії… Але вона стала зіркою!

Того дня мало бути ідеальним. Сонце м’яко пробивалося крізь віття, вкриваючи золотим туманом ряди стільців та квіткові арки. Олена поправляла...

З життя2 години ago

Лена намагається впоратись після розриву, але свекруха приносить несподівані проблеми.

Не можу знайти спокою. На руках дрімала маленька Софійка, а я все стою біля вікна. Годину вже минуло, а відійти...

З життя2 години ago

Можливість помилитися.

Коли Олеся випадково дізналася про батькову коханку, світ став химерним як сни. Він прогулював школу, щоб супроводжувати подругу Мар’яну до...

З життя2 години ago

Вона пригостила кавою бездомного… а потім він увійшов до її офісу у костюмі.

Сьогодні пройнятий холодом понеділок у Києві. Вітер ріже крізь шарфи, навіть найстильніші перехожі поспішають швидше. Я, Соломия Коваленко, міцніше стискаю...

З життя2 години ago

Я вважала, що знайшла своє щастя…

Лена вже розраховувалася в касі, а Микола стояв осторонь. Коли вона почала розкладати продукти по пакетам, він і зовсім вийшов...

З життя4 години ago

Сміються з бідної старушки в лікарні, поки не з’явився знаменитий лікар із несподіваним повідомленням…

У лікарні тривав звичайний робочий день. В залі очікування люди, занурені в свої клопоти – хтось гортав телефон, хтось байдуже...

З життя5 години ago

На весіллі зі мною обходилися як з прислугою — поки мій мільярдер-фіancé не взяв мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Кришталевий брязкіт келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити те почуття...