Connect with us

З життя

Залізний характер Іри: прямолінійність, що вирізнялася серед колег

Published

on

Віра була жорсткою у спілкуванні. Скільки її знали колеги, вона завжди говорила правду в обличчя. І було все одно, чи хотіли це чути, чи ні.

Ось, наприклад, Оксана якось цілий ранок фліртувала з новим адміном. А між ділом швидко вправлялася із замовленнями. Не ходила, а літала офісом. *«Ти ж знаєш, що у нього дружина у пологовому?»* — спитала Віра. І все, історія з фліртом розвіялася.

Чи от Мар’яна, яка ніяк не могла кинути палити. І пластирі клеїла, і цукерки жувала. Не допомогло. Купила «чудо-сигарету». Кожні півгодини вибігала «подути». Віра їй також влупила: *«А ти бачила склад цієї «чудо-сигарети»? Я теж ні. Ніхто його не бачив. Цікаво, чому?»*

Всі обходили Віру стороною — нікому не хотілося потрапити на її гострі слова. А їй було байдуже. Адже правда від цього не зникала. Та кому вона була потрібна, ця сама правда?..

Коли Віра поїхала на стажування за кордон, усі з полегшення зітхнули. Курили біля під’їзду, фліртували із новими клієнтами, влаштовували шалені п’ятниці й цілувались у темних куточках офісу. Одружені й вільні.

Але Віра повернулася через три тижні. Завжди у суворій сукні, на високих підборах, із шлейфом важкого парфуму та обов’язковим макіяжем. А тут увійшла у потертих джинсах і довгому светрі, який був явно на два розміри більший. Жодної косметики. Волосся зібране недбало у пучок. У сонцезахисних окулярах, які не зняла, аж поки не зникла у кабінеті. І замість важкого парфуму — ледь помітний аромат «Правди» від «Calvin Klein».

Що важливо — не зробила жодного зауваження секретарці, що знову не підготувала документи до ранкової планерки. Не причепилася до адміна, що весь час на телефоні з дружиною. Пройшла повз коробки з документами, де копався юрист. Усе лишилося без її уваги.

*«Не пройшла стажування»* — виніс вердикт юрист.
*«Захворіла»* — припустила секретарка.
*«Заразилася коханням!»* — реготала Оксана.

*«І тому у светрі на два розміри більше?»* — усміхнулася перекладачка.
*«У будь-якому разі через годину планерка. Краще підготуватися, а не пересудити».*

Та через годину вона так і не з’явилася у конференц-залі. Хоча всі зібралися. Чекали. Нервували.

Раптом адмін, що сидів біля вікна, скрикнув:
*«Та ж он вона! Дивіться!»*

І всі кинулися до вікна.

Навпроти, у затишній кав’ярні, за столиком сиділа їхня Віра. Але якась інша. Не тому, що без макіяжу й із недбалим пучком замість суворої зачіски. Ні. Просто навпроти неї був чоловік, який щось розповідав, а вона сміялася.
Їхня. Віра. Сміялася.

Усі, хто зібрався у конференц-залі, не відривали очей від вікна. Ніби хотіли переконатися, що це справді вона. Різка, незадоволена, вередлива Віра тепер сиділа навпроти й була зовсім іншою.

*«Якщо чесно, я не знайшла зранку свою блузку* — сказала Віра Олегу й усміхнулася. *«Тому й натягнула твій светр».*

*«Мені більше подобається, коли ти без нього»,* — відповів чоловік.
Віра почервоніла й ляснула його кулачком по плечу.
*«Годі».*

*«Не можу»,* — нахилився він до неї. *«Треба терміново закінчувати роботу й їхати до мене. Або до тебе. Мені все одно. Після того, як ми зустрілися в аеропорту, усе змінилося».*

*«Погоджуюсь».*
*«До речі,* — прошепотів він, *ти наділа светр навиворіт».*
*«От чорт!»*

*«Тому однозначно їдемо до мене, щоб зняти його».*
Вона засміялася. Дістала телефон і набрала номер.
Усі у конференц-залі почули дзвінок на ресепшені.

*«Компанія вітає вас! Віра Олегівна? Гаразд. Вас тут чекають на планерку. Як то не приїдете? Так? Захворіли? Ого… Одужуйте!»*

І тут же помчала до конференц-залу.

*«Наша Вірочка захворіла!»* — влетіла секретарка.
*«Ми бачимо»,* — кивнув адмін. І всі втупилися у Віру, яка цілком здорова сідала у машину з незнайомцем. *«Вона зникне мінімум на кілька днів. І навіть не варто їй писати чи дзвонити».*

*«Чому?»* — здивувалася секретарка.

*«Ти колись приходила на роботу у светрі, надягнутому навиворіт?* — усміхнулася Оксана. *«І ще й у сонцезахисних окулярах, щоб не було видно, як класно провела ніч? Коли тобі все одно, що ти ненакрашена. Коли тобі в усьому пофіг, бо ти думками ще поряд із коханим».*

Секретарка переваривала почуте. Інші теж.
Оксана усміхнулася й пішла до виходу.

*«Захворіла», «Не пройшла стажування». Я ж казала — закохалася. І тепер наша Вірочка змінилася».*

*«Надовго?»* — похмуро зауважив адмін.

Оксана з розумним виглядом оцінила його поглядом.
*«Ну, це вже від вас,*«Якщо ви, чоловіки, не зіпсуєте»,* — сказала вона й вийшла.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 + три =

Також цікаво:

З життя43 хвилини ago

For about an hour, I observed young would-be parents who had only just left sixth form.

For about an hour, I observed a pair of soon-to-be parents, barely out of sixth form. Not long ago, I...

З життя49 хвилин ago

“You’re Not a Wife, You’re a Servant. You Don’t Even Have Children!” – When Helena Moved in During Renovations, Her Mother-in-Law’s Cruelty Tested Her and Her Husbands Marriage in Their London Home

Youre not a wife, youre a servant. And you dont even have children! Mum, Emily will be staying here for...

З життя2 години ago

“My Wife’s Mum Is Loaded—We’ll Never Need to Work!” My Friend Tom Was Sure His Rich Mother-in-Law Would Provide Forever, But Life Had Other Plans

Mate, let me tell you a story about my friend, James. Hes always been the type to look for an...

З життя2 години ago

I Lost the Will to Help My Mother-in-Law After Discovering What She Did—But I Also Can’t Bring Myself to Leave Her Alone

I lost the urge to help my mother-in-law when I found out what shed done. But I cant just leave...

З життя3 години ago

“We Really Should Have Prepared for the Baby’s Arrival Sooner! – My Unforgettable Hospital Discharge: My Husband Left Everything Till the Last Minute, the House Was a Mess, and Nothing Was Ready for Our Newborn—Should I Blame Him, My Family, or Myself?”

You should have got everything ready for the baby sooner! My leaving the hospital was rather unusual. My husband was...

З життя3 години ago

“I Don’t Want to Be a Mum! I Want to Go Out!” – My Daughter’s Confession That Shook Our Family My daughter became pregnant at 15 and kept it a secret for months. My husband and I only found out when she was five months along—abortion wasn’t an option. We never learned who the baby’s father was; she barely remembered his age. We were devastated, but our daughter insisted she wanted to be a mum. I knew she didn’t understand what that meant. After a difficult birth, she quickly lost interest in her son, leaving me to care for both of them. When I begged her for help, she replied, “You love him, so adopt him! I’ll be his sister—I want to go out, have fun with my friends, go clubbing!” We feared postnatal depression, but it turned out she simply felt no maternal bond. We eventually became our grandson’s guardians as our daughter grew distant, leaving at night and ignoring her child. For years, nothing changed—until, suddenly, everything did. Our grandson thrived, and one day his mother’s heart melted. She became a devoted mum, cherishing every moment and declaring, “I’m so happy I have a son—he’s the most precious thing in my life!” At last, our family found peace and happiness.

“I don’t want to be a mum! I want to move out!” my daughter tells me. My daughter fell pregnant...

З життя4 години ago

This Is Exactly What I Did When I Found Two Cruise Vouchers in My Husband’s Pocket—One of Them Was in Another Woman’s Name

Honestly, you wont believe what happened. So, this is what I did when I found two vouchers for a sea...

З життя4 години ago

I Paid the Price for My Son’s Happiness: How I Chose and Won the Perfect Daughter-in-Law for My Beloved Son

I paid for my sons happiness For a long time, I wrestled with the thought, but eventually decided I would...