Connect with us

З життя

Розлука з донькою: тінь минулого

Published

on

Вже два роки, як Оксана Дмитрівна не розмовляє зі своєю донькою Соломією. Рік тому, без жодної причини, Соломія перестала відповідати на дзвінки. Вона змінила замки у своїй квартирі у невеличкому містечку на березі Десни й ясно дала зрозуміти, що не бажає бачити матір у своєму домі. Оксана Дмитрівна досі не може змиритися з цим розривом, і її серце стискається від болю при кожному спогаді про доньку.

«Вже два роки ми не спілкуємось, — зітхає Оксана Дмитрівна, її голос тремтить від стриманих емоцій. — Соня живе своїм життям: викладає фото в соцмережах, спілкується з друзями. Але мені — ні дзвінка, ні повідомлення. Вона доросла жінка, у неї трирічна донечка й чоловік, вони живуть у своїй хаті. Я завжди була суворою — до себе, до інших і до Соні теж. Вважаю, що батьки мають бути вимогливими. Я хотіла, щоб вона добре вчилась, допомагала по господарству, доглядала за собою».

Оксана Дмитрівна не змінила своїх принципів, навіть коли донька створила свою родину. Вона регулярно навідувала Соломію, але кожен візит перетворювався на випробування. «Як можна жити в такому безладі?» — обурювалася вона, перекладаючи речі у шафах, ніби Соні знову було десять років. Вона вказувала на немиті тарілки, докоряла за неувагу до дитини й не соромилася критикувати чоловіка доньки: «Максим ні на що не здатний, постійно без копійки!» Оксана Дмитрівна вважала, що тільки вона може сказати доньці правду, навіть якщо та сприймає її болісно.

Рік тому усе змінилося. «Я, як завжди, подзвонила Соні, — згадує Оксана Дмитрівна, її очі темніють від образу. — Розповіла, що донечка моєї племінниці вже читає у свої чотири роки. Соня раптом спалахнула: “Нащо ти порівнюєш дітей?” Я здивувалася — як їх не порівнювати, якщо різниця очевидна? Це була наша остання розмова». Незабаром Оксана дізналася, що донька змінила замки й заборонила їй з’являтися в своєму домі. «Я подумала, що це тимчасова дивина, — каже вона. — Вирішила, що Соня опам’ятається, прийде і вибачиться. Але вона не прийшла».

Місяці минали, а мовчання доньки ставало все гнітючішим. Наприкінці липня в Оксани Дмитрівни були іменини. Вона чекала дзвінка від Соломії, але телефон мовчав. «Власній матері не привітати!» — з гіркотою скрикнула жінка. Наступного дня вона не витримала й подзвонила з чужого номера. «Я сказала їй: якщо ти не хочеш зі мною спілкуватися, звільни мою квартиру!» — згадує вона, її голос тремтить від гніву.

Справа в тому, що шість років тому, перед весіллям Соломії, Оксана Дмитрівна переписала на неї свою квартиру. «Максим, її чоловік, заробляв копійки, — пояснює вона. — Я хотіла допомогти молодій родині, у мене була така можливість. Але тепер, раз вона відвернулася від мене, нехай шукає інше житло!» Соломія відповіла різко: квартира оформлена на неї, усі документи в порядку, і виганяти її ніхто не має права. «Вона заявила, що це її дім, і я не маю права нічого вимагати, — обурюється Оксана. — Де ж справедливість?»

Оксана Дмитрівна вважає, що вчинила правильно. «Якщо вона така незалежна, нехай доведе це! — каже вона з викликом. — Знайде собі нову оселю, раз не цінує матір». Але в глибині душі її гризе біль. Вона згадує, як виховувала Соню, як вчила її бути сильною, як мріяла про близькість із донькою. «Я хотіла їй тільки добра, — шепоче вона, і її очі наповнюються сльозами. — Чому вона мене відкинула?»

Соломія, зі свого боку, зберігає мовчання. Можливо, її втомили нескінченні докори й контроль матері. Можливо, вона просто хотіла захистити свою родину від втручання, яке сприймала як тиск. Але Оксана Дмитрівна не готова миритися з таким кінцем. Вона чекає, що донька зробить перший крок, але з кожним днем надія тане, як ранковий туман над річкою.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × два =

Також цікаво:

З життя3 хвилини ago

Зрада онлайн: секрет дружини брата

На мене чекає важкий вибір, і серце болить через сумніви та гірке розчарування. У нашому затишному містечку над Дніпром я...

З життя6 хвилин ago

Открывая двери с добротой: как пенсионерка потеряла всё из-за мошенников

Бывают вещи, которые и во сне не приснятся, даже самому бывалому человеку. Почему одни с годами умнеют, а другие —...

З життя49 хвилин ago

Загублена донька: зрада заради коханого

Втрачена донька: зрада заради чоловіка Моя донька, колись близька і рідна, стала чужою. У нашому містечку над Дніпром я, Оксана,...

З життя50 хвилин ago

Як моя свекруха опинилася в лікарні з “серцем”, а повернулася з немовлям

Ось як моя свекруха лягла до лікарні «з сердцем», а повернулась… з немовлям З Іваном ми одружені вже майже сім...

З життя54 хвилини ago

Свекруха прийде, пограється з дитиною і піде щаслива, а я лишаюсь з роботою та усмішкою…

Сьогодні знову прийшла свекруха, погралася з дитиною — і пішла задоволена. А я — готуй, прибирай, усміхайся… Коли прочитала статтю...

З життя1 годину ago

Как я оказалась в деревне: история свекрови

Знаешь, вот так и вышло, что на старости лет осталась я одна. Не по своей воле, не из-за злого рока...

З життя2 години ago

Продала дом ради детей, но осталась ни с чем: история утраты спокойствия

Всю жизнь я думала, что семья — это надёжная гавань. Что дети поддержат в старости. Что родные стены можно обменять...

З життя2 години ago

Нам за 60, ми розлучаємося після 35 років шлюбу

Мені шістдесят два, йому — шістдесят вісім. Ми розлучаємось… Після тридцяти п’яти років шлюбу. Мене звуть Ганна Іванівна, мені шістдесят...