Connect with us

З життя

Я покажу, що здатна на все сама

Published

on

Я доведу, що обійдуся без нього

Коли мій чоловік, Олег, кинув мені в обличчя: “Олеся, я без тебе проживу, а ти без мене — ні”, я, Олеся Миколаївна, відчула, ніби під ногами провалилася земля. Це було не просто образливо — це був виклик, кинутий прямо в серце. Він думає, що я слабка, залежна, що без нього моє життя розсиплеться? Що ж, побачимо! З того дня я вирішила: годі бути тінню в його світі. Я влаштувалася на роботу на половину ставки, щоб почати будувати своє життя — без його “турботи”. Нехай знає, що я не лише виживу, а й стану сильнішою, ніж він міг уявити.

Ми з Олегом одружені вісім років. Він завжди був “головним” у нашій родині: заробляв, ухвалював рішення, казав, що мені робити. Я працювала адміністратором у салоні краси, але після весілля він наполіг, щоб я звільнилася: “Олесю, навіщо тобі пахати? Я забезпечу”. Я погодилася, думаючи, що це турбота. Але з часом зрозуміла: це не турбота, а контроль. Він вирішував, що я вдягаю, з ким спілкуюся, навіть як готую вечерю. Я стала домогосподаркою, яка живе заради його схвалення. І от, після чергової сварки, він випалив це: “Ти без мене — ніхто”. Ці слова палили, як розпечений металевий прут.

Сварка почалася через дурницю — я хотіла поїхати до подруги на вихідні, а він заборонив: “Ти маєш бути вдома, Олесю, хто вечерю готуватиме?” Я обурилася: “Олеже, я не прислуга!” Тоді він сказав цю фразу. Я стояла, наче приголомшена, а він просто пішов у іншу кімнату, ніби нічого не сталося. Але для мене це був перелом. Я не спала всю ніч, обдумуючи його слова. Він правий? Невже я справді не впораюся без нього? А потім у мені прокинувся гнів. Ні, Олеже, я тобі доведу, що ти помиляєшся.

Наступного дня я почала діяти. Подзвонила подрузі Марійці, яка працює у кав’ярні, і запитала, чи немає в них вакансій. Вона здивувалася: “Олесю, ти ж сто років не працювала! Навіщо тобі це?” Я відповіла: “Щоб довести, що я можу”. За тиждень я влаштувалася офіціанткою на половину ставки. Робота не з найкращих — носити підноси, посміхатися вибагливим клієнтам — але це мої гроші, моя незалежність. Коли я отримала першу зарплату, хоч і невелику, ледь не розплакалася від гордості. Я, Олеся Миколаївна, яка, за словами чоловіка, “нічого не вміє”, заробила власні гроші!

Олег, дізнавшись, лише похмикав: “І що, тепер підноси носитимеш? Смішно”. Смішно? Я посміхнулася: “Побачимо, кому буде смішно, коли я стану на ноги”. Він думав, що я кину через тиждень, але я тримаюся. Робота виснажує, але кожен день я відчуваю себе сильнішою. Я почала відкладати гроші — поки що мало, але це мій “фонд свободи”. Планую записатися на курси, може, навчитися на майстра манікюру чи бухгалтера. Я ще не вирішила, але знаю одне: я не повернуся до життя, де Олег вирішує, ким я є.

Мати, коли дізналася, похитала головою: “Олесю, навіщо тобі це? Поговори з Олегом, помиритеся”. Помиритися? Та я не хочу миритися з тим, хто вважає мене нікчемною! Марійка, навпаки, підтримала: “Молодець, Олесю! Покажи йому, що ти не його тінь!” Її слова додали мені сили. Але, чесно, іноді я сумніваюся. Увечері, коли повертаюся втомлена, а Олег демонстративно мовчить, я думаю: раптом він правий? Раптом я не впораюся? Але потім згадую його слова і розумію: я мусиЙого мовчання більше мене не лякає, бо я вже знаю — моя сила не в тому, що він про мене думає, а в тому, що я сама про себе знаю.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 − 11 =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

«Свекровь предупредила: месяц на поиск нового жилья!»

«У вас месяц, чтобы выметаться из моей квартиры!» — бросила свекровь. В тихом городке под Самарой, где уютные пятиэтажки помнят...

З життя1 годину ago

Мамино решение: почему она предпочла отчима мне – горькая правда спустя годы

Почему мама выбрала отчима, а не меня: спустя годы я узнала горькую правду В тихом городке под Казанью, где пахнет...

З життя2 години ago

«Ты же не можешь меня забрать… А как насчёт Марины?» — мальчик придумал, как обойти закон и обрести семью

Сегодня произошло что-то невероятное. Пишу это в дневнике, пока не остыли эмоции. Дом культуры в нашем маленьком городке под Нижним...

З життя2 години ago

Дочери осудили “эгоистичную” мать, жертвовавшую всем ради них всей жизнью

В одном тихом городке на Урале, где жизнь течёт размеренно, а старые дома хранят истории многих поколений, все знали: мать...

З життя3 години ago

Муж вернулся и сразу потребовал развод: я вспомнила совет мамы

В маленьком городке на севере Урала, где долгие зимы наполнены тишиной, а семейные драмы разыгрываются за плотными шторами, моя жизнь...

З життя3 години ago

Желание встречи с правнучкой противостоит непростительному предательству

Меня зовут Анастасия, и я хочу поделиться историей, которая мучает меня долгие годы. Может, станет легче, если расскажу. Моя семья...

З життя3 години ago

Сын просил жить на даче, но я сказала “нет

В тихом городке на юге Сибири, где старые деревянные дома стоят среди берёзовых переулков, моя жизнь изменилась из-за просьбы сына,...

З життя3 години ago

Возвращение к бывшей: разочаровавшийся в новой любви

В небольшом городке на берегу Оки, где жизнь течёт неторопливо, а семейные драмы разыгрываются за плотно закрытыми ставнями, моя история...