Connect with us

З життя

Ты больше не моя мать

Published

on

Алексей устроился за руль, собираясь покинуть работу, когда зазвонил телефон. Незнакомый номер. Нехотя он принял вызов.

— Алло. Кто говорит?

— Это я… Привет, — женский голос, чужим отзвуком ударивший в память.

— Кто — “я”? — нахмурился Алексей. — Скажите прямо!

Тишина. Затем шёпот:

— Я… твоя мать.

Кровь ударила в виски. Пальцы впились в руль, дыхание перехватило.

— Что за бред? Моя мать умерла двадцать девять лет назад!

— Нет… Я — Надежда… Я родила тебя. Алёшенька, это правда…

Он бросил трубку. Сердце колотилось, в глазах потемнело. Будто рухнула стена, за которой прятал самые страшные воспоминания.

Через пять минут звонок повторился. Тот же номер.

— Не звоните мне больше, — прошипел он. — У меня нет матери. Та, что родила, бросила меня в девять лет. Я вырос сиротой.

— Дай мне пять минут… Умоляю…

— Зачем? Чтобы выслушать новые оправдания?

— Просто встреться. Один раз. Я всё расскажу.

Он знал — она не отступит. Раздобудет адрес, придёт к дому, напугает жену, детей.

Их встреча состоялась в парке на окраине Смоленска.

Надежда Фёдоровна сидела на скамейке, сгорбившаяся, состарившаяся, но в её глазах ещё теплилась гордость. Руки дрожали.

— Здравствуй, Алёшенька…

— Алексей, — отрезал он.

Она подняла на него взгляд — в нём была бездонная тоска.

— Я виновата… Но другого выхода не было…

Он молчал. Перед глазами всплывали сцены из детства: её крики, разбитая посуда, чужие мужчины, одиночество в тёмной квартире.

— Ты бросила меня у тётки Марины. Сказала: “Вернусь через месяц”. А сама сбежала в Польшу с каким-то делецом.

— Я думала, он нам поможет… Но он не захотел тебя брать. А я…

— Ты выбрала его. Не меня.

Она всхлипнула.

— Мне не к кому больше идти. Муж умер, его родные выгнали. Жить негде. Голодаю…

— Тебе себя жалко? — он слегка наклонился. — А мне в девять лет было кого жалеть?

— Прости… Я не знала, как вернуться. Всё ждала, что ты сам найдёшь меня…

— Ни письма, ни открытки за тридцать лет.

Тишина. Потом она прошептала:

— А ты вырос хорошим человеком…

— Я вырос благодаря тем, кого ты презирала. Тётке Марине. Жене. Друзьям. Но не благодаря тебе.

Она потянулась к его руке, но он резко отстранился.

— Я не сужу тебя. Ты для меня — пустое место.

— Я скоро… умру, — выдавила она.

— Тогда исповедуйся. Но не мне.

Он встал и ушёл, не оглянувшись.

И впервые за долгие годы ощутил — будто камень сбросил с души. Прошлое осталось позади. А жизнь — шла дальше.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять + 20 =

Також цікаво:

З життя53 хвилини ago

Їй Сказали, Що Вона Не Може Брати Участь у Церемонії… Але Вона Стала Зіркою Події

День мав бути ідеальним. Сонце лагідно просвічувало через дерева, заливаючи золотим відтінком ретельно розставлені стільці та квітучі арки. Соломія поправила...

З життя2 години ago

Шанс на помилку.

Гармидер у душі. Про татову коханку Олеся довідалась випадково – того дня вона прогуляла школу, бо супроводжувала подругу до тату-майстра....

З життя3 години ago

Каву безхатьку – і раптом він у костюмі з’явився в її офісі!

Холодний понеділковий ранок у центрі Києва прорізав повітря гострим вітром, що заставляв навіть найелегантніших перехожих пришвидшити крок. Соломія Коваленко міцно...

З життя4 години ago

Вони Сприймали Мене Як Слугу На Весіллі — Поки Мій Мільярдерний Наречений Не Взяв Мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Білосніжну скатертину, брязкіт кришталевих келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити...

З життя5 години ago

Як Нінка планувала своє весілля

Ох, дивіться, як Оленка заміж збиралась Ніхто в селі не міг зрозуміти, чому Оленці так у коханні не щастить. Дівчина...

З життя6 години ago

Подвійне життя мого партнера

Подвійне життя моєї дружини — Ти знову не ночувала вдома, Оксан, — мій голос звучав рівно, майже холодно. Але всередині...

З життя7 години ago

ДВОЄ КРИЛ

Відтоді кожного ранку дивлюсь на сонце, що заглядає у вікно нашої нової квартири, і дякую долі за цей спокій та...

З життя8 години ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...