Connect with us

З життя

Цена жадности: История хитроумного водяного

Published

on

Дверь распахнулась почти мгновенно, едва он коснулся звонка. На пороге стояла пожилая женщина, лет под девяносто, с острым, насмешливым взглядом.

— Здравствуйте, — вежливо кивнул парень.

— И тебе доброго, милок, — отозвалась она. — А чего без предупреждения? Я даже не спросила «кто там» — не страшно к старухе врываться?

— Пережила я в жизни всякое, — усмехнулась бабка. — Теперь сама могла бы пугать. Ну заходи, из соцзащиты, что ли?

— Нет, бабуля, я представляю фирму, что делает волшебные фильтры для воды. Включишь — и из-под крана польётся, будто из лесного родника. Чистейшая, без всякой химии. Как в старину, когда люди прямо из реки пили.

— Ох ты, сам водяной в гости пожаловал, — фыркнула старуха. — Дело хорошее. Проходи.

Парень демонстративно вытер ботинки о половик.

— Ботинки не снимать? — кивнул он на коврик.

— Да брось, не умру. Дочка потом помоет, она ещё молодая, не то что я — старая развалина.

— Да что вы, какая же вы старая? Свежая, румяная — хоть сейчас на гармошке пляши, — пробормотал он с дежурной улыбкой. — А кухня где? Хотел бы показать товар…

— Хитрюга, — хмыкнула бабка. — В зеркала я давно не гляжу, так что на слово поверю. Идём.

На кухне парень окинул взглядом скромную обстановку и вдруг спросил:

— А чего ж вы в зеркале не отражаетесь? Вампирша?

— Да ну, — засмеялась старуха. — Это дочка высоко их повесила, а я маленькая. Не достать, хоть на цыпочках стой.

Он принялся устанавливать фильтр, что-то подкручивал, показывал мутную воду до и прозрачную после. Бабка слушала, кивала.

— Куплю, — вдруг сказала она. — Но сперва чайку со мной попей. Одна не люблю. Пять минут — не дольше. Чай у меня особенный, травяной.

Быстро вскипятила воду, заварила душистый сбор. Воздух наполнился ароматом мяты и чабреца.

— Семья есть? — спросила небрежно. — Дети?

— Нет, пока один.

— И правильно. Рано тебе. Ну как чай?

— Волшебный, бабуля. Где берёте?

— Да не беру я его. Мне его кикиморы на именины дарят.

Он рассмеялся, решив, что старуха шутит. Но вскоре улыбка сползла с его лица.

— Скажи-ка, паренёк, зачем ты по домам ходишь? Ради чистой воды? Не верю.

Он вдруг заговорил, будто против воли:

— Нет. Фильтры дешёвые, а продаю втридорога. Иногда в воду добавку подмешиваю — кажется, вкуснее. Люди ведутся, а мне прибыль.

— Ну вот и всё, — спокойно кивнула старуха. — А я предупреждала: чай у меня не простой. Кто его выпьет — правду скажет. Кикиморы, говоришь? Да. Они его и заварили. За обман — наказан будешь.

Он хотел вскрикнуть, но тело уже рассыпалось в лёгкий пар, оседая в медный таз у ног старухи.

— Захотел быть водяным — вот и станешь. Наш речной давно помощника ищет. Десять лет послужишь, потом видно будет.

Она подняла таз и вылила воду в раковину.

— «Чего не отражаешься, бабуля?» А мне триста лет. Зеркала дочка повыше повесила, чтоб народ не пугался.

Засмеялась, будто самой себе.

— Первый был — счётчики менял, теперь молнии направляет. Его стихия — небо. Твоя — вода. Познакомитесь. В следующий ливень.

Прошла мимо зеркала, в котором не отразилось ничего. Лишь тень скользнула по полу и исчезла в тишине старой квартиры.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять + п'ятнадцять =

Також цікаво:

З життя19 хвилин ago

Подія, що змінила все: як доля прийшла з бризками з калюжі

Отакий випадок, який все змінив: як доля прийшла під бризками з калюжі На кухні за чашкою чаю з шматочком медового...

З життя39 хвилин ago

Веселье в огнях

В доме витал дух надвигающейся катастрофы. Варя почувствовала его, ещё не зайдя в квартиру. В подъезде стоял едкий запах гари,...

З життя49 хвилин ago

Зустріч, що врятувала: як випадковість на зупинці повернула життя моїй доньці

Дар спасіння: як одна зустріч на зупинці повернула до життя мою доньку Коли ми з Іваном стали батьками дівчинки, увесь...

Здоров'я1 годину ago

Чому варто відмовитися від шльопанців назавжди

Чому варто відмовитися від шльопанців назавжди Шльопанці — символ літа, відпочинку та легкості. Їх зручно вдягати на пляж, швидко збігати...

З життя1 годину ago

Незаплановане материнство: як весна нагадала про незабутній гріх

**Запізніле материнство: як весна нагадала про гріх, який неможливо забути** Якось я записав цю історію у свій щоденник. Марічка ніколи...

З життя2 години ago

Як правда тихо входить у двері: історія зустрічі, що змінила все

Коли правда приходить без стуку: історія однієї зустрічі, яка змінила все Ганна сиділа у вітальні, втупившись у екран телевізора, де...

З життя2 години ago

Ціна обману: як брехун перетворився на русалку

Двері у стареньку хрущовку в одному з київських спальних районів відчинилися майже відразу — наче господиня вже чекала гостя. На...

З життя2 години ago

Порог измены

**Дверь в предательство** После трёх месяцев вахты Аркадий Соколов, усталый, но с чувством выполненного долга, возвращался домой в Рязань. День...