З життя
День, коли нічого не болить, але все одно щемить
Був один із тих днів, коли не болить — але відчувається.
На зупинці біля старого центрального ринку у Чернівцях стояла жінка. Вона курила, прикриваючи вогонь долонею від різкого вітру, а другою рукою міцно притискала до себе сіру полотняну торбу. Внизу вона провисала важко — ніби набита не речами, а важкими думами. Жінка стояла на самому краю тротуару, наче охороняла цей метр землі — єдиний стабільний острівець у в’язкому, розмитому світі.
Її звали Соломія. Їй було сорок вісім. На вигляд — молодша. Строгий вираз обличчя з виразними вилицями, волосся — недбало зібране у вузлик, очі — світлі, але з синюватим відтінком під повіками, тим, що з’являється не від недосипання, а від постійного браку — уваги, тепла, дива.
Всередині вона не була розбита чи зламана — просто втомлена. Втомлена від однакових днів, що миготіли, як кадри кіно, від дзвінка будильника, від порожніх фраз «нормально», «усе як завжди», якими вона прикривала справжній стан. Втомлена від того, що кожен вечір закінчувався однаково — без слів, без питань, без плеча поруч. Втомлена від того, що кожного ранку треба знову збирати себе докупи, щоб просто пройти крізь нього.
Прокинулася о сьомій. Дім заскрипів половицями — син, Ярослав, збирався до коледжу. Він кинув недбале «привіт» і вийшов, навіть не заглянувши на кухню. Вона ще хвилину лежала, дивлячись у тріснуту стелю, потім підвелася.
Біля дзеркала — обличчя. Ні гніву, ні радості, навіть роздратування. Просто обличчя. Випила каву стоячи, вхопила торбу, накинула куртку та вийшла. День не починався — він просто тягнувся далі.
Сьогодні треба було до обласного центру — забрати довідку, заскочити до невролога і, якщо пощастить, купити Ярославові нову куртку. Тротуар був вислизаним і мокрим. Люди поспішали, вона йшла повз них, притискаючи торбу до тіла, немов це був її єдиний щит. По дорозі купила два палянички з капустою. Одну з’їла, другу завернула в серветку — для бездомного, який завжди сидить біля підземного переходу. Сьогодні його не було. Паляничку залишила на лавці. Так, навмання. Раптом комусь треба.
У лікаря черга — чотири жінки в віці обговорювали тиск, грядки і, звичайно, крихітний кабінет, у якому «бідний лікар просто задихається». Соломія сиділа біля стіни, гортала новини. Вибухи, смерті, чиїсь чужі трагедії, чиїсь блискучі усмішки. Життя, далекі від її. Закрила телефон. Не тому що набридло, просто — стало байдуже.
Невролог щось говорив про «вегетативні порушення» і «потребу у відпочинку». Вона кВона ківнула, а в голові крутилося лише одне: де знайти місце, де можна просто лежати і ні про що не думати.
“You seem to have forgotten this flat is mine—I bought it before we were married!” I snapped as my husband barked orders about *my* home.
The air was thick with tension as I stood in the doorway, my voice icy. “Seems you’ve forgotten this flat...
The Other Mother-in-Law…
**Diary Entry** When I stepped into the flat, the first thing I saw were my mother-in-laws shoes right in the...
My Mother-in-Law… Again: A Story of Family Tensions and Second Chances
**The Second Mother-in-Law** When Emily stepped into the flat, she immediately spotted her mother-in-laws shoes right in the middle of...
Galina Peterson Reached for the Envelope So Forcefully That Everyone Gasped—Spoons Clattered on Plates. Her Glossy Red Nails Nearly Sliced Through the Paper. But the Notary Firmly Placed a Hand on Hers.
Margaret Peterson lunged for the envelope so abruptly that everyone startled, and spoons clattered against plates. Her nails, painted a...
Get Out of Here, You Ugly Old Man!” They Shouted, Chasing Him from the Hotel. Only Later Did They Discover Who He Truly Was—But It Was Too Late.
“Get out of here, you filthy old man!” they shouted as they shoved him out of the hotel. Only later...
Darling, could you pick me up from work? – She called her husband, hoping to avoid a tiring forty-minute journey on public transport after a long day.
**Diary Entry** *15th May 2023* Love, can you pick me up from work? Emily called her husband, hoping to skip...
Listen, Mum,” Victor said softly when they were alone in the kitchen, “I’ve been thinking for a long time about whether to tell you this.
“Katie, Mum,” Victor began softly when they were alone in the kitchen, “I’ve been meaning to talk to you about...
Get Out of Here, You Ugly Old Man!” They Yelled, Chasing Him from the Hotel. Only Later Did They Discover Who He Really Was—But It Was Too Late.
“Get out of here, you filthy old man!” they shouted after him as they threw him out of the hotel....