Connect with us

З життя

Слезы свекрови на свадьбе: тайна, которую она унесла с собой

Published

on

Свекровь рыдала навзрыд прямо посреди свадебного зала. Лишь она одна знала настоящую причину.

Гости громко кричали «Горько!», звенели бокалами, а жених, смущённый, коснулся губами щеки невесты. Потом они накрылись фатой, изображая страсть — фальшиво, неуклюже, будто играли роли в чужой пьесе. Я видела: между ними не было настоящего огня. Они перешёпывались, смеялись, как участники плохой постановки.

Моя подруга Татьяна выдавала замуж единственную дочь — Надю. Она бегала по залу, нервно прижимая к груди платок, вытирая пот со лба. Когда гости расселись за столами, она вдруг схватила меня за руку:

— Взгляни на свекровь. Сидит, как будто не свадьба, а поминки.

Я огляделась. Ранее мать жениха мне не попадалась, и я даже не знала, кто она. Но когда Таня кивнула на женщину в тёмно-синем платье с серебристой вышивкой, я её тут же заметила. Она сидела в углу, сжавшись, будто её ударили в живот. Лицо было бледным, платок в руках — мокрым от слёз. Каждое её движение выдавало боль, такую глубокую, что даже у меня сердце сжалось.

— Может, нездоровится? — осторожно предположила я.

— Болен тут только её ум! — фыркнула Татьяна. — Боится, что Надька теперь на её жильё позарится. У сына трёшка от бабушки, вот она и трясётся, что сноха с ребёнком туда въедет.

— Ой, брось, ещё не поженились, а ты уже имущество делишь, — попыталась я шутить, но тревога не уходила.

Я невольно следила за этой женщиной. Пока все ели, смеялись, поднимали тосты — она не притронулась ни к еде, ни к вину. Не поднимала глаз. Даже на сына, который сегодня должен был быть её гордостью, не смотрела.

Когда снова раздалось «Горько!», свекровь резко отвернулась к окну, стиснула зубы так, что губы побелели. Я не выдержала и подошла.

— Вам… плохо? Может, помочь?

Она подняла на меня глаза. В них не было слабости — только боль, прожитая, настоящая.

— Я не могу врать, — прошептала она. — Всё это — обман. Мой сын… он не любит эту девушку. Надя добрая, светлая. Она верит в это. А он… женится, чтобы досадить бывшей.

Я застыла. Не ожидала такого.

— Вы уверены?

— Он сам мне признался. Хотел, чтобы та «увидела, как он счастлив». Я умоляла, кричала — он не слушал. Думает, что его боль пройдёт, если сделать больно другим. А я смотрю на эту девочку — она вся в любви, в надежде. А он… мстит. И мне от этого дурно.

— Может, всё ещё наладится? Люди же меняются…

— Хотела бы верить… — она грустно покачала головой. — Но я знаю его. Сын мой… стал чужим.

Я молча вернулась к столу. Тане ничего не сказала. Но через несколько дней она сама позвонила.

— Надя вернулась. Забрала вещи. Ни слова, ни слёз — молчит. Что случилось? Всё же было так прекрасно!

— Жди, я еду, — коротко бросила я и положила трубку.

Я мчалась к ней, сжимая руль так, что пальцы болели. Мне было жаль Надю. Но ещё больше — ту свекровь. Женщину, которая знала правду и не могла ничего изменить. Таня и Надя когда-нибудь оправятся. Найдут новых людей. Научатся снова любить.

А вот она… Она будет помнить. День, когда её сын играл чувствами. День, когда он женился не по любви, а из мести. И день, когда она одна из всех не кричала «Горько!». Потому что не могла. Потому что знала.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 + шість =

Також цікаво:

З життя48 хвилин ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...

З життя2 години ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя2 години ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...

З життя3 години ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який всіх приголомшив!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки тихим золотистим ранком. Сонячне проміння пробивалося крізь вікно...

З життя4 години ago

Санітарка облила голову завідуючому відділенням через відмову прийняти пораненого жебрака в брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні простягнувся нудно, немов час застиг, а повітря згустилося від запаху антисептиків і ліків. У куточку медсестринської,...

З життя5 години ago

Відтінки щастя

**Відтінки щастя** О, привіт, друже, промовив Андрій, впускаючи до хати свого друга дитинства Тараса, який мешкав у місті. Здоровенькі були,...

З життя5 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Регіна були у небесній радості: Та невдовзі дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясмин почала затьмарювати їхнє щастя

Коли народилася їхня донька Олеся, Андрій та Марія були в найвищому блаженстві. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Зірки...

З життя6 години ago

Мене кинула власна матір біля чужих дверей. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я – та сама донька, яку колись віддала.

Коли мене покинула рідна матір біля дверей чужої хати. Через двадцять пять років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи,...