Connect with us

З життя

Слезы свекрови на свадьбе: тайна, которую она унесла с собой

Published

on

Свекровь рыдала навзрыд прямо посреди свадебного зала. Лишь она одна знала настоящую причину.

Гости громко кричали «Горько!», звенели бокалами, а жених, смущённый, коснулся губами щеки невесты. Потом они накрылись фатой, изображая страсть — фальшиво, неуклюже, будто играли роли в чужой пьесе. Я видела: между ними не было настоящего огня. Они перешёпывались, смеялись, как участники плохой постановки.

Моя подруга Татьяна выдавала замуж единственную дочь — Надю. Она бегала по залу, нервно прижимая к груди платок, вытирая пот со лба. Когда гости расселись за столами, она вдруг схватила меня за руку:

— Взгляни на свекровь. Сидит, как будто не свадьба, а поминки.

Я огляделась. Ранее мать жениха мне не попадалась, и я даже не знала, кто она. Но когда Таня кивнула на женщину в тёмно-синем платье с серебристой вышивкой, я её тут же заметила. Она сидела в углу, сжавшись, будто её ударили в живот. Лицо было бледным, платок в руках — мокрым от слёз. Каждое её движение выдавало боль, такую глубокую, что даже у меня сердце сжалось.

— Может, нездоровится? — осторожно предположила я.

— Болен тут только её ум! — фыркнула Татьяна. — Боится, что Надька теперь на её жильё позарится. У сына трёшка от бабушки, вот она и трясётся, что сноха с ребёнком туда въедет.

— Ой, брось, ещё не поженились, а ты уже имущество делишь, — попыталась я шутить, но тревога не уходила.

Я невольно следила за этой женщиной. Пока все ели, смеялись, поднимали тосты — она не притронулась ни к еде, ни к вину. Не поднимала глаз. Даже на сына, который сегодня должен был быть её гордостью, не смотрела.

Когда снова раздалось «Горько!», свекровь резко отвернулась к окну, стиснула зубы так, что губы побелели. Я не выдержала и подошла.

— Вам… плохо? Может, помочь?

Она подняла на меня глаза. В них не было слабости — только боль, прожитая, настоящая.

— Я не могу врать, — прошептала она. — Всё это — обман. Мой сын… он не любит эту девушку. Надя добрая, светлая. Она верит в это. А он… женится, чтобы досадить бывшей.

Я застыла. Не ожидала такого.

— Вы уверены?

— Он сам мне признался. Хотел, чтобы та «увидела, как он счастлив». Я умоляла, кричала — он не слушал. Думает, что его боль пройдёт, если сделать больно другим. А я смотрю на эту девочку — она вся в любви, в надежде. А он… мстит. И мне от этого дурно.

— Может, всё ещё наладится? Люди же меняются…

— Хотела бы верить… — она грустно покачала головой. — Но я знаю его. Сын мой… стал чужим.

Я молча вернулась к столу. Тане ничего не сказала. Но через несколько дней она сама позвонила.

— Надя вернулась. Забрала вещи. Ни слова, ни слёз — молчит. Что случилось? Всё же было так прекрасно!

— Жди, я еду, — коротко бросила я и положила трубку.

Я мчалась к ней, сжимая руль так, что пальцы болели. Мне было жаль Надю. Но ещё больше — ту свекровь. Женщину, которая знала правду и не могла ничего изменить. Таня и Надя когда-нибудь оправятся. Найдут новых людей. Научатся снова любить.

А вот она… Она будет помнить. День, когда её сын играл чувствами. День, когда он женился не по любви, а из мести. И день, когда она одна из всех не кричала «Горько!». Потому что не могла. Потому что знала.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 − 11 =

Також цікаво:

З життя49 хвилин ago

Відчинені горизонти

Сьогодні, коли Ярина повернулася з магазину, двері у квартиру були ледь відчинені. Не навстіж — просто не до кінця замкнені....

З життя50 хвилин ago

Остання можливість

— Уб’ю, сукін син! Володимир лупав кулаками у двері хати, а зібрався на подвір’ї народ увесь його вмовляв: — Воводя,...

З життя2 години ago

Дорога до минулого

Старенький друг Та квартирка відразу припала мені до душі. Невеличка, затишна, меблі скрізь радянські, навіть стінка — югославська з кришталем....

З життя3 години ago

Гріх із горішком, ядро в відрі

**Гріх з горіх, зерно з вікно** — Ну не можна ж у такому віці горіти юнацькими пристрастями! Йому ж сорок...

З життя4 години ago

Спочатку постаріла, тепер ще й захворіла – годі, розлучаюсь! — грюкнув дверима чоловік із роздратуванням.

“Спочатку постаріла, тепер ще й захворіла! Все, подаю на розлучення!” — кинув чоловік, роздратовано хлопнувши дверима. Він і не підозрював,...

З життя5 години ago

Спочатку постаріла, тепер ще й захворіла – годі, розлучаюсь! — грюкнув дверима чоловік із роздратуванням.

“Спочатку постаріла, тепер ще й захворіла! Все, подаю на розлучення!” — кинув чоловік, роздратовано хлопнувши дверима. Він і не підозрював,...

З життя5 години ago

Цветы, дарующие радость

**Цветы, что дарят счастье** Осень медленно покидала город, оставляя за собой ковры из багровых и золотых листьев, дрожащих в холодном...

З життя6 години ago

Спочатку постаріла, тепер ще й захворіла – годі, розлучаюсь! — грюкнув дверима чоловік із роздратуванням.

“Спочатку постаріла, тепер ще й захворіла! Все, подаю на розлучення!” — кинув чоловік, роздратовано хлопнувши дверима. Він і не підозрював,...