Connect with us

З життя

Тайны незнакомой улицы

Published

on

**Дневник.**

Опять небо злится. Уже который день грохочет, будто кто-то с неба швыряет тяжёлые камни. Мы с мамой проснулись в один миг. Она закутала меня в одеяло, прижала к груди и быстро повела в ванную.

Когда начинается этот страшный гул, мы всегда прячемся тут — в самой тесной комнате, где стоят тазы с водой и висят полотенца. Сели на холодный кафель. Мама тихо шептала молитву. Я смотрел на её губы — они дрожали, но слова лились без остановки: чтобы я, её Ванюшка, был жив и здоров, чтобы на землю снова пришёл покой… чтобы кончилась война.

Я до конца не понимаю, что такое война. Но знаю: папа там, где она идёт. А ещё ребята во дворе говорили, что именно из-за неё небо стало таким сердитым. Правда, я их давно не видел — мама не пускает меня гулять. Сама выходит раз в день — в магазин за хлебом.

Я сидел, слушал её шёпот. Стало тоскливо… и одиноко. Вспомнил про Мишку — моего плюшевого защитника. Он всегда спасал, когда становилось страшно.

— Мам, принеси Мишку, пожалуйста, — попросил я.

Она обняла меня крепче.

— Сейчас?

— Да, он мне нужен.

Мама никогда мне не отказывала. Даже если просил два мороженых сразу. Она кивнула, улыбнулась:

— Только не выходи, ладно?

Я пообещал. И стал ждать.

Прошло несколько минут. Вдруг земля затряслась. Грохот был такой, что стены задрожали. От плитки на полу посыпались осколки. Мне стало страшно. Но мама велела сидеть, и я не шевелился. Начал считать до ста. Хотел до двухсот, но забыл, какая цифра после ста. Мама говорила, что в школе научусь. Жду не дождусь.

Снова стал считать, но мама не возвращалась. Позвал её. Сначала шёпотом, потом громче. Тишина. Тогда я, дрожа, выполз в коридор.

Воздух был густой от пыли. Всё перевернулось. Подошёл к гостиной — там лежала стена. Потолок рухнул. Где-то под обломками был Мишка… и, может быть, мама.

Хотел закричать, но вспомнил: когда небо злится, кричать нельзя.

Решил, что мама выбежала на улицу. Наверное, ждёт меня там. Надо найти.

Её тапочки остались в прихожей — значит, босая ушла. Я натянул куртку и вышел.

На улице было темно и холодно. Огляделся — и не узнал двор. Один дом рассыпался, у другого не было стены. Магазин, где брали хлеб, почернел, будто умер.

«Может, ночью всё так выглядит? — подумал я. — Или это война постаралась…»

Если она такая злая — почему её не наказывают? Почему взрослые молчат? Почему не поставят в угол?

Будь она рядом — я бы пнул её изо всех сил. Крикнул: «Убирайся! Ты не нужна!» И она бы испугалась. Потому что я сильный.

Пошёл к скверу, где раньше кормили голубей. Сегодня их не было. Поднял голову — и увидел: с неба падает звёздочка. Настоящая. Ярче остальных. Будто летела прямо ко мне.

Я знал: когда звёзды падают — надо загадать желание.

Встал на колени, как мама во время молитвы. Закрыл глаза.

— Пусть мама найдётся. И Мишка тоже. И чтобы война ушла навсегда.

Больше ничего не просил.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять + тринадцять =

Також цікаво:

З життя20 хвилин ago

Щось заворушилося під сукнею нареченої, коли вона підписувала шлюбний документ…

Свято було наповнене радісним гомоном. М’яке світло лилося крізь високі вікна, позолочені крісла були зайняті вишукано одягненими родичами та друзями....

З життя21 хвилина ago

Мене покинула рідна матір біля дверей чужої хати. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я – та сама донька.

Мене кинула рідна мати біля чужих дверей. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я та...

З життя21 хвилина ago

Разом назавжди

Одне ціле Хтось, може, і не вірить у це, а хтось переконаний, що справді існують дві половинки, які знаходять одна...

З життя1 годину ago

Учні знущалися з нової вчительки, хотіли викликати сльози, але через хвилину сталося неймовірне

У 10-Б класі давно не було постійного вчителя з літератури. Один пішов у декрет, інша не витримала й місяця. Коли...

З життя2 години ago

Тато, це ти? Хлопчик з таємницями на порозі

**«Ти мій тато!»** Я сидів у своїй звичній позі біля вікна, коли почув глухий удар по шибці. Кава розлилася на...

З життя2 години ago

«Це не моя дитина», — сказав мільйонер, коли вигнав дружину з немовлям. Та якщо б він знав правду…

“Це не моя дитина”, холодно прозвучало з уст мільйонера, перш ніж він наказав дружині забрати немовля й піти. Якби він...

З життя3 години ago

12-річна дівчинка з немовлям на руках увійшла до приймального відділення. Та коли вона сказала, чия це дитина…

**Щоденник Оксани Коваль**Того дня, звичайного на перший погляд, у приймальному відділенні районної лікарні сталося щось, що перевернуло життя не тільки...

З життя4 години ago

Я вигнала свою тещу з нашого дому, і сьогодні, розповідаючи про це, я не шкодую.

Сьогодні, перегортаючи сторінки свого щоденника, я згадав той день, коли вигнав тещу з нашого дому. І не жалкую.Вигнана тещаТоді я...