Connect with us

З життя

Я піду до тата, бо ти погана.

Published

on

Ти погана. Я піду до тата

Щодня молоді люди проходили повз один одного, але нічого не відбувалося між ними — ні спалаху, ні притягання. Аж одного разу вона випадково побачила його, і раптом серце забилося навперейми, а в животі затріпотіли метелики. І він відчув те саме. І все. Далі бути окремо було вже неможливо, життя один без одного втрачало сенс. Залишалось лише підкоритися долі й іти далі разом.

Ось так Соломія закохалася в Дмитра. Однієї зимової неділі вона пішла з подругами на ковзан. Соломія погано вміла ковзатися — не розганялася, їхала обережно і часто зупинялася. Подругам набридло повзти, наче черепахи, і вони поїхали вперед, лишивши Соломію саму. Вона заважала тим, хто впевнено стояв на ковзанах, і їм довелося її обминати.

Соломія втомилася, ноги дуріли від напруги. Вона вирішила від’їхати до огорожі та дочекатися подруг. Для цього їй довелося йти поперек руху. Залишалось два метри, коли хтось врізався в неї.

Від поштовху вона втратила рівновагу і грюкнулася на лід, сильно вдарившись стегном і коліном.

— Вибачте. Дуже болить? Підведіться, я вам допоможу, — почула вона голос над собою. А в наступну мить її легко підняли і поставили на ковзани.

Коліно відразу ж відреагувало болем, Соломія скрикнула, і якби не швидка реакція хлопця, який встиг її підхопити, вона б знову впала. Він притягнув її до себе, і їхні очі зустрілися так близько, що Соломія побачила в них своє відбиття. На мить світ навколо зник.

— Усе добре? — запитав хлопець.

І Соломія ніби прокинулася. Світ знову зарухався. До неї донеслися звуки — шелест лез по льоду, сміх і голоси. Але вона все ще стояла, вчепившись у рукави його куртки.

— Не впадете, якщо я вас відпущу? — спитав він.

— Не знаю, — прошепотіла Соломія, не відводячи від нього очей.

Хлопець розіп’яв обійми, і вона не впала.

— Молодець. Тепер їдемо до огорожі. Не бійтеся, я вас тримаю.

З ним вона справді їхала, а не йшла на ковзанах.

— Може, підемо з ковзана? Біля в— Там є лавочки, — запропонував він, і Соломія кивнула, відчуваючи, як з цим чоловіком її життя нарешті набуває кольорів.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 5 =

Також цікаво:

З життя3 години ago

Back Home—No Husband, No Trace of Him Left

**Diary Entry** I came home to find neither my husband nor any of his things. Why are you looking at...

З життя3 години ago

Revenge for My Mother

**A Lesson in Control** *Diary Entry* The call came late at night, the voice on the other end distorted and...

З життя5 години ago

Avenged My Mother: A Tale of Justice and Retribution

**A Revenge for Mum** “Your daughter is with us. Bring £100,000, and she stays alive. I’ll send the meeting point...

З життя6 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“Of course, everyone remembers perfectly well” “I dont remember because it never happened!” Peter Redford said seriously, looking at her...

З життя7 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“I dont remember because it never happened!” said Redford, looking at her with his earnest, grandfatherly eyes. The conversation died...

З життя8 години ago

Shut Up!” He Snarled, Hurling the Suitcase to the Floor. “I’m Leaving You and This Dump You Call a Life.

“Shut it,” the husband snapped, tossing his suitcase onto the floor. “I’m leaving you and this dump you call a...

З життя10 години ago

On Our Golden Wedding Anniversary, My Husband Confessed He’d Loved Another Woman All Along

On the day of their golden wedding anniversary, Henry finally confessed he had loved another woman his entire life. “Not...

З життя10 години ago

Shut up!” the husband roared, slamming the suitcase on the floor. “I’m leaving you and this cesspool you call a life.

**Friday, 10th May** “Shut it,” the husband barked, slamming his suitcase down. “Im leaving you and this bloody swamp you...