Connect with us

З життя

Я піду до тата, бо ти погана.

Published

on

Ти погана. Я піду до тата

Щодня молоді люди проходили повз один одного, але нічого не відбувалося між ними — ні спалаху, ні притягання. Аж одного разу вона випадково побачила його, і раптом серце забилося навперейми, а в животі затріпотіли метелики. І він відчув те саме. І все. Далі бути окремо було вже неможливо, життя один без одного втрачало сенс. Залишалось лише підкоритися долі й іти далі разом.

Ось так Соломія закохалася в Дмитра. Однієї зимової неділі вона пішла з подругами на ковзан. Соломія погано вміла ковзатися — не розганялася, їхала обережно і часто зупинялася. Подругам набридло повзти, наче черепахи, і вони поїхали вперед, лишивши Соломію саму. Вона заважала тим, хто впевнено стояв на ковзанах, і їм довелося її обминати.

Соломія втомилася, ноги дуріли від напруги. Вона вирішила від’їхати до огорожі та дочекатися подруг. Для цього їй довелося йти поперек руху. Залишалось два метри, коли хтось врізався в неї.

Від поштовху вона втратила рівновагу і грюкнулася на лід, сильно вдарившись стегном і коліном.

— Вибачте. Дуже болить? Підведіться, я вам допоможу, — почула вона голос над собою. А в наступну мить її легко підняли і поставили на ковзани.

Коліно відразу ж відреагувало болем, Соломія скрикнула, і якби не швидка реакція хлопця, який встиг її підхопити, вона б знову впала. Він притягнув її до себе, і їхні очі зустрілися так близько, що Соломія побачила в них своє відбиття. На мить світ навколо зник.

— Усе добре? — запитав хлопець.

І Соломія ніби прокинулася. Світ знову зарухався. До неї донеслися звуки — шелест лез по льоду, сміх і голоси. Але вона все ще стояла, вчепившись у рукави його куртки.

— Не впадете, якщо я вас відпущу? — спитав він.

— Не знаю, — прошепотіла Соломія, не відводячи від нього очей.

Хлопець розіп’яв обійми, і вона не впала.

— Молодець. Тепер їдемо до огорожі. Не бійтеся, я вас тримаю.

З ним вона справді їхала, а не йшла на ковзанах.

— Може, підемо з ковзана? Біля в— Там є лавочки, — запропонував він, і Соломія кивнула, відчуваючи, як з цим чоловіком її життя нарешті набуває кольорів.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 + 15 =

Також цікаво:

З життя42 хвилини ago

Вибір, що змінює все

**Важке рішення** — Ба, я не хочу кашу, — тихо підсунув від себе тарілку Макарко, не відводячи очей від Оксани....

З життя2 години ago

Не чекай на вибачення!

14 червня 2024 року “Нема в тебе нічого, чим могла б виправдатись переді мною”, – випалила я, різко вказуючи рукою...

З життя2 години ago

Сімейний ідеал

Ідеальна родина — Ой, я боюсь, — зупинилася перед під’їздом Світлана. — Чого? Моїх батьків? — спитав Олег і взяв...

З життя3 години ago

Приют надії

Дім для Олени Олег завжди пишався старшим братом і з дитинства наслідував його. За столом їв те саме, що й...

З життя3 години ago

Підходь до мене…

Іди до мене… Оксана Терниченко ненавиділа своє тіло. З дитинства вона була пухкенькою і заздрила струнким одноліткам. Скільки вона не...

З життя4 години ago

Перший крок — найскладніший

Перший блин комом Маринка була гарненькою дівчиною двадцяти семи років. У її житті все було, як у пісні: «Ми вибираєм,...

З життя4 години ago

Я прагну повернутися

Ганна завжди прокидалася до дзвінка будильника, ніби в ній були вбудовані власні внутрішні годинники. Вставала, вмивалася і готувала сніданок. Коли...

З життя5 години ago

Того літнього дня на річці…

Того літа на річці… Родина Варі була дружною. Коли вона вчилася в третьому класі, у неї народилася сестра Олеся. Роль...