Connect with us

З життя

Я піду до тата, бо ти погана.

Published

on

Ти погана. Я піду до тата

Щодня молоді люди проходили повз один одного, але нічого не відбувалося між ними — ні спалаху, ні притягання. Аж одного разу вона випадково побачила його, і раптом серце забилося навперейми, а в животі затріпотіли метелики. І він відчув те саме. І все. Далі бути окремо було вже неможливо, життя один без одного втрачало сенс. Залишалось лише підкоритися долі й іти далі разом.

Ось так Соломія закохалася в Дмитра. Однієї зимової неділі вона пішла з подругами на ковзан. Соломія погано вміла ковзатися — не розганялася, їхала обережно і часто зупинялася. Подругам набридло повзти, наче черепахи, і вони поїхали вперед, лишивши Соломію саму. Вона заважала тим, хто впевнено стояв на ковзанах, і їм довелося її обминати.

Соломія втомилася, ноги дуріли від напруги. Вона вирішила від’їхати до огорожі та дочекатися подруг. Для цього їй довелося йти поперек руху. Залишалось два метри, коли хтось врізався в неї.

Від поштовху вона втратила рівновагу і грюкнулася на лід, сильно вдарившись стегном і коліном.

— Вибачте. Дуже болить? Підведіться, я вам допоможу, — почула вона голос над собою. А в наступну мить її легко підняли і поставили на ковзани.

Коліно відразу ж відреагувало болем, Соломія скрикнула, і якби не швидка реакція хлопця, який встиг її підхопити, вона б знову впала. Він притягнув її до себе, і їхні очі зустрілися так близько, що Соломія побачила в них своє відбиття. На мить світ навколо зник.

— Усе добре? — запитав хлопець.

І Соломія ніби прокинулася. Світ знову зарухався. До неї донеслися звуки — шелест лез по льоду, сміх і голоси. Але вона все ще стояла, вчепившись у рукави його куртки.

— Не впадете, якщо я вас відпущу? — спитав він.

— Не знаю, — прошепотіла Соломія, не відводячи від нього очей.

Хлопець розіп’яв обійми, і вона не впала.

— Молодець. Тепер їдемо до огорожі. Не бійтеся, я вас тримаю.

З ним вона справді їхала, а не йшла на ковзанах.

— Може, підемо з ковзана? Біля в— Там є лавочки, — запропонував він, і Соломія кивнула, відчуваючи, як з цим чоловіком її життя нарешті набуває кольорів.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять + 17 =

Також цікаво:

CZ51 хвилина ago

Nedělní lístek na Slavii, který jsem chtěl prodat

Nedělní lístek na Zbrojovku, který jsem chtěl prodat Jmenuju se David, je mi čtyřicet osm a bydlím v Brně. Táta...

BG1 годину ago

Ключ към масата

Платих осемнайсет хиляди лева за седемдесетия рожден ден на майка ми и в същата вечер братовчедите накараха децата ми да...

BG3 години ago

Не чакай “някой ден

Казвам се Соня Радева, на шейсет и две години съм и живея в апартамент в кооперация в квартал "Лозенец" в...

BG4 години ago

Дървото на живота на улица „Шипка” №14

Залата на читалището в Карлово беше претъпкана с балони и цветя. Камери щракаха, бащи плачеха зад усмивките си, а аз...

CZ5 години ago

Jak jsem přišel o firmu, protože jsem podcenil vlastní ženu

Ten den jsem koupil náramek s brilianty za sto dvacet tisíc korun. Zlatnictví na Příkopech, prodavačka mi ho ještě zabalila...

CZ5 години ago

Dort, kde slunce vypaluje louky u Blatné

Grilujeme, kde slunce vypaluje louky u Blatné Vypadal jsem jako idiot, s tím kleštěmi na uhlí v ruce, zatímco Hanka...

CZ5 години ago

Gel, který táhl vodu ze vzduchu Hané

V šest ráno se Tereza probouzí ještě potmě, natahuje se po mobilu a než ho rozsvítí, ví to z toho,...

CZ10 години ago

Dort, kde slunce vypaluje louky u Blatné

Grilujeme, kde slunce vypaluje louky u Blatné Vypadal jsem jako idiot, s tím kleštěmi na uhlí v ruce, zatímco Hanka...