Connect with us

З життя

Сімейний ідеал

Published

on

Ідеальна родина

— Ой, я боюсь, — зупинилася перед під’їздом Світлана.

— Чого? Моїх батьків? — спитав Олег і взяв подругу за руку.

— Що я їм не сподобаюся, — зізналася Світлана, провинувато глянувши на нього.

— Не бійся. Побачиш, усе буде добре. Я ж тебе люблю. І за тебе виходитиму я, а не батьки. Ходімо, — Олег потягнув дівчину до дверей.

— Маму звуть Ярослава Степанівна. Запам’ятала? — нагадав він.

Світлана повільно повторила.

— Зі страху точно забуду або переплутаю, — зітхнула вона.

— А тата…

— Василь Петрович, — радісно вигукнула Світлана. — Добре, що у твого тата звичайне ім’я. А звідки у мами таке по батькові?

— Що ти вигадуєш?

Вони зайшли у під’їзд, і Олег викликав ліфт.

— Її назвав дід на честь бабусі. Казав, що вона була дуже доброю. Працювала у театрі. Шкода, я її не застав — померла рано.

Ліфт зупинився, двері відчинилися. Молоді зайшли всередину.

— Не хвилюйся. Я з тобою, — сказав Олег і пригорнув дівчину.

Двері відчинила невисока жінка з коротким волоссям. Світлані здалося, що вона занадто молода для матері Олега. Але при світлі вона помітила на її обличчі зморшки, які видавали вік.

— Добрий день, — сказала Світлана й глянула на Олега, але той мовчав.

— Заходьте, Світланочко. Не соромтеся. З першого разу всі плутають моє ім’я, — доброзичливо відповіла Ярослава Степанівна.

— Взуття можна не знімати. Проходьте. Василю! Де ти там? — голосно покликала вона чоловіка.

Незабаром у вітальню увійшов високий чоловік. Світлані він нагадав кіноактора, хоча зовні не був схожий. Поруч із ним Ярослава здавалася тендітною.

— Василь Петрович, — представився він і простягнув руку.

Його стиск був міцним, долоня — теплою.

— Прошу до столу, а то все охолоне, — запросила Ярослава.

— Олеже, подбай про Світлану, — сказав Василь, розливаючи вино.

Ярослава розпитувала дівчину ненав’язливо, розповідала про їхню родину. Незабаром Світлана відчула, що напруга зникла.

— Нехай ваші батьки не переймаються. З весіллям ми самі розберемося, — сказала на прощання Ярослава.

Родина Олега здавалася Світлані ідеальною. Її батьки були зовсім іншими.

— У тебе чудові батьки. Хотіла б, щоб у нас так само було, — зітхнула вона.

— Не переживай. У кожних стосунках бувають складнощі. До речі, ти вже вибрала сукню? — поцілував її Олег.

Світлана запросила на допомогу подругу Оксану, але та постійно спізнювалася та балакала безВрешті-решт, Світлана усвідомила, що справжня родина — це не лише ідеальна картинка, а й уміння пробачати й любити, незважаючи на недосконалості.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 2 =

Також цікаво:

З життя28 хвилин ago

Stepfather

**Stepfather** Because youve got no business hanging around a young girl like that! snapped James. Excuse me? Youve completely messed...

З життя31 хвилина ago

Returned Home—No Husband, No Trace of Him or His Belongings in Sight

She came home to find no husband and none of his belongings. “Whats with that look?” Zoe smirked. “Stan just...

З життя9 години ago

Back Home—No Husband, No Trace of Him Left

**Diary Entry** I came home to find neither my husband nor any of his things. Why are you looking at...

З життя9 години ago

Revenge for My Mother

**A Lesson in Control** *Diary Entry* The call came late at night, the voice on the other end distorted and...

З життя11 години ago

Avenged My Mother: A Tale of Justice and Retribution

**A Revenge for Mum** “Your daughter is with us. Bring £100,000, and she stays alive. I’ll send the meeting point...

З життя12 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“Of course, everyone remembers perfectly well” “I dont remember because it never happened!” Peter Redford said seriously, looking at her...

З життя13 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“I dont remember because it never happened!” said Redford, looking at her with his earnest, grandfatherly eyes. The conversation died...

З життя14 години ago

Shut Up!” He Snarled, Hurling the Suitcase to the Floor. “I’m Leaving You and This Dump You Call a Life.

“Shut it,” the husband snapped, tossing his suitcase onto the floor. “I’m leaving you and this dump you call a...