Connect with us

З життя

Сімейний ідеал

Published

on

Ідеальна родина

— Ой, я боюсь, — зупинилася перед під’їздом Світлана.

— Чого? Моїх батьків? — спитав Олег і взяв подругу за руку.

— Що я їм не сподобаюся, — зізналася Світлана, провинувато глянувши на нього.

— Не бійся. Побачиш, усе буде добре. Я ж тебе люблю. І за тебе виходитиму я, а не батьки. Ходімо, — Олег потягнув дівчину до дверей.

— Маму звуть Ярослава Степанівна. Запам’ятала? — нагадав він.

Світлана повільно повторила.

— Зі страху точно забуду або переплутаю, — зітхнула вона.

— А тата…

— Василь Петрович, — радісно вигукнула Світлана. — Добре, що у твого тата звичайне ім’я. А звідки у мами таке по батькові?

— Що ти вигадуєш?

Вони зайшли у під’їзд, і Олег викликав ліфт.

— Її назвав дід на честь бабусі. Казав, що вона була дуже доброю. Працювала у театрі. Шкода, я її не застав — померла рано.

Ліфт зупинився, двері відчинилися. Молоді зайшли всередину.

— Не хвилюйся. Я з тобою, — сказав Олег і пригорнув дівчину.

Двері відчинила невисока жінка з коротким волоссям. Світлані здалося, що вона занадто молода для матері Олега. Але при світлі вона помітила на її обличчі зморшки, які видавали вік.

— Добрий день, — сказала Світлана й глянула на Олега, але той мовчав.

— Заходьте, Світланочко. Не соромтеся. З першого разу всі плутають моє ім’я, — доброзичливо відповіла Ярослава Степанівна.

— Взуття можна не знімати. Проходьте. Василю! Де ти там? — голосно покликала вона чоловіка.

Незабаром у вітальню увійшов високий чоловік. Світлані він нагадав кіноактора, хоча зовні не був схожий. Поруч із ним Ярослава здавалася тендітною.

— Василь Петрович, — представився він і простягнув руку.

Його стиск був міцним, долоня — теплою.

— Прошу до столу, а то все охолоне, — запросила Ярослава.

— Олеже, подбай про Світлану, — сказав Василь, розливаючи вино.

Ярослава розпитувала дівчину ненав’язливо, розповідала про їхню родину. Незабаром Світлана відчула, що напруга зникла.

— Нехай ваші батьки не переймаються. З весіллям ми самі розберемося, — сказала на прощання Ярослава.

Родина Олега здавалася Світлані ідеальною. Її батьки були зовсім іншими.

— У тебе чудові батьки. Хотіла б, щоб у нас так само було, — зітхнула вона.

— Не переживай. У кожних стосунках бувають складнощі. До речі, ти вже вибрала сукню? — поцілував її Олег.

Світлана запросила на допомогу подругу Оксану, але та постійно спізнювалася та балакала безВрешті-решт, Світлана усвідомила, що справжня родина — це не лише ідеальна картинка, а й уміння пробачати й любити, незважаючи на недосконалості.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × три =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Glamorous Young Woman Forces a Stray Dog into Her Car and Drives Away – But No One Could Have Predicted What Happened Next

Did you see what she drove up in today? They say her dad gave it to her for her birthday....

З життя4 години ago

No Room for Weakness

No Room for Weakness Please come, Im at the hospital. Mary didnt waste a moment changing her clothes. She pulled...

З життя6 години ago

My Apartment Available for Rent

My Flat is Up For Rent Natalie Jane Orfordnow Mrs. Gloverhad always believed the most frightening thing in life was...

З життя7 години ago

For an entire year, a six-year-old girl left bread on a grave nearly every week—her mother believed she was simply feeding the birds…

Diary Entry Its astonishing how childhood grief creates unexpected rituals. Nearly every week, for almost a year now, my daughter...

З життя8 години ago

I Moved In with a Man I Met at the Spa, and My Children Said I Was Being Foolish

I moved in with a man I had met at a spa retreat. My children thought Id lost my mind....

З життя10 години ago

For Our Countryside Holiday, We Brought Our City Cat, Simon. In the Village, Simon’s Brother Lemur Lives—Named for His Big, Bulging Eyes.

When we went away on holiday to the countryside, we brought along our cat, Oliver, from London. Olivers brother, Basil,...

З життя10 години ago

A Cat Betrayed, Abandoned, and Shunned Over a Test Result—Left Out in the Winter Cold

12th February It’s strange how life can turn so suddenly, not just for people but for our pets, too. Theres...

З життя10 години ago

The Last Passenger on the Bus

The Last Bus Passenger It was a little torch, no bigger than my index finger, strung on a woven bit...