Connect with us

З життя

Ми завжди були поруч…

Published

on

Здається, ми й не розлучалися…

Щодня Ганна йшла додому з надією, що Данило повернеться. Знала, що ключів у нього немає, залишив, коли пішов. І все одно сподівалася, що відчинить двері й побачить у сінях його кросівки. Та цього разу дива не сталося.

Разом вони прожили два роки. Він заповнив порожнечу після смерті мами. Навіщо вона почала ту розмову… Між ними з самого початку не було пристрасті. Просто було добре разом. Але Данило не робив пропозиції, не говорив про майбутнє, про їхнє майбутнє.

— А що далі? — запитала Ганна одного дня.

— Ти про штампа у паспорті? А що він змінить?

— Для жінки це важливо. Якщо для тебе ні, може, розійдемося? — промовила вона напівжартом, щоб налякати, підштовхнути його до рішучого кроку.

— Тоді розійдемося, — раптом сказав він і пішов.

Уже тиждень вона жила сама. І чекала. Подзвонити? Попросити повернутися? Та якщо чоловік так легко пішов, значить, не кохав.

Він з’явився в її житті саме тоді, коли вона залишилася зовсім одна. Два роки тому у водія маршрутки серце дало збій, він не втримав кермо і врізався в зупинку. Мама та ще одна жінка загинули на місці, іншим пощастило більше — вижили. Водій помер у лікарні, дізнавшись, що через нього загинули люди. Великий інфаркт.

Про це розповідали усі новини. Після похорону Ганна ходила, як уві сні. Сама ледь не потрапила під машину Данила. Він встиг загальмувати, вийшов, почав кричати, а потім побачив її обличчя й замовк. Відвіз додому і залишився з нею.

Він був молодший на три роки. Різниця не суттєва, але Ганні здавалося, що між ними десятиліття. Він нічого не планував, жив одним днем, від розмов про дітей відмахувався. «Які діти? Поспішати нема куди. Ганнусю, чи нам погано удвох?» — сміявся Данило.

А їй хотілося звичайної родини, дітей, разом вибирати коляску й піжамки для малюка. Такі розмови його дратували.

Удома вона навмисне не діставала телефон із сумочки, щоб не дивитися на нього щоразу. Ледь стримувалася, щоб не подзвонити. Збираючись на роботу, кожного ранку з заміранням серця перевіряла повідомлення. Данило не писав.

Знову порожній самотній вечір. По телевізору йшов якийсь фільм. Ганна думала про своє, не бачачи, що відбувається на екрані. Тому не одразу почула приглушену мелодію з прихожої. Довго не могла витягнути телефон із сумки. Заважали гаманець, гребінець, дрібнички. Нарешті дістала, але дзвонив не Данило. Ганна відпов— Ганна? — запитав незнайомий голос, і серце в неї знову защемило — але коли після хвильки мовчання почула його сміх, зрозуміла, що це був лише вітер, що стукав віконницею, і що справжнє щастя чекало на неї не в минулому, а в дні, які ще попереду.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять − два =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

My Mother Never Cheated. There Was Never a Third Person in Their Marriage. But She Was Difficult to Live With – Always Complaining About Everything

My mum never cheated.There was never a third person in their marriage.But she was honestly a difficult woman to live...

З життя6 хвилин ago

I was 30 when Dad went to heaven. Now I’m 32, and our last conversation still hurts, as if it happened yesterday. I was always the “problem child” – starting things and never finishing them.

I was thirty when Dad passed away.Now I’m thirty-two, and our last conversation still aches, as if it happened only...

З життя9 хвилин ago

Lingering Discomfort — It’s over. There won’t be a wedding! — Marina exclaimed. — Wait, what happe…

A Bitter Aftertaste Its over, theres not going to be a wedding! cried out Emily. Wait, whats happened? I stammered,...

З життя10 хвилин ago

Women’s Fates: The Tale of Luba—A Story of Sisterhood, Folk Healing, and the Battle Against Evil in …

Womens Fates. Lillian Oh, Lillian, for heavens sake, I beg you take my Andy with you, Martha pleaded, wringing her...

З життя1 годину ago

Apples on the Snow… On the edge of the old Ashwood, right where the pines seem to prop up the sky…

Apples in the Snow… On the very edge of Broad Oak, where ancient forests still stand sentry and the firs...

З життя1 годину ago

Don’t Dwell on the Past Taisha often finds herself reflecting on her life as she crosses the thresh…

Dont Dig Up the Past Ive found myself reflecting on my life as I crossed the threshold of fifty. I...

З життя2 години ago

The Awakening That Swept Me Off My Feet Up to the age of twenty-seven, Mike lived like a lively spr…

A Discovery That Swept Me Away Until he was twenty-seven, Michael lived like a lively brook in springnoisy, wild, and...

З життя2 години ago

Andrew, please, I beg you! Help us! – The woman dropped to her knees before the tall man in a white …

Mr Andrew Whitaker! Please, I beg you! The woman collapsed at the feet of the tall man in white, her...