Connect with us

З життя

Ми завжди були поруч…

Published

on

Здається, ми й не розлучалися…

Щодня Ганна йшла додому з надією, що Данило повернеться. Знала, що ключів у нього немає, залишив, коли пішов. І все одно сподівалася, що відчинить двері й побачить у сінях його кросівки. Та цього разу дива не сталося.

Разом вони прожили два роки. Він заповнив порожнечу після смерті мами. Навіщо вона почала ту розмову… Між ними з самого початку не було пристрасті. Просто було добре разом. Але Данило не робив пропозиції, не говорив про майбутнє, про їхнє майбутнє.

— А що далі? — запитала Ганна одного дня.

— Ти про штампа у паспорті? А що він змінить?

— Для жінки це важливо. Якщо для тебе ні, може, розійдемося? — промовила вона напівжартом, щоб налякати, підштовхнути його до рішучого кроку.

— Тоді розійдемося, — раптом сказав він і пішов.

Уже тиждень вона жила сама. І чекала. Подзвонити? Попросити повернутися? Та якщо чоловік так легко пішов, значить, не кохав.

Він з’явився в її житті саме тоді, коли вона залишилася зовсім одна. Два роки тому у водія маршрутки серце дало збій, він не втримав кермо і врізався в зупинку. Мама та ще одна жінка загинули на місці, іншим пощастило більше — вижили. Водій помер у лікарні, дізнавшись, що через нього загинули люди. Великий інфаркт.

Про це розповідали усі новини. Після похорону Ганна ходила, як уві сні. Сама ледь не потрапила під машину Данила. Він встиг загальмувати, вийшов, почав кричати, а потім побачив її обличчя й замовк. Відвіз додому і залишився з нею.

Він був молодший на три роки. Різниця не суттєва, але Ганні здавалося, що між ними десятиліття. Він нічого не планував, жив одним днем, від розмов про дітей відмахувався. «Які діти? Поспішати нема куди. Ганнусю, чи нам погано удвох?» — сміявся Данило.

А їй хотілося звичайної родини, дітей, разом вибирати коляску й піжамки для малюка. Такі розмови його дратували.

Удома вона навмисне не діставала телефон із сумочки, щоб не дивитися на нього щоразу. Ледь стримувалася, щоб не подзвонити. Збираючись на роботу, кожного ранку з заміранням серця перевіряла повідомлення. Данило не писав.

Знову порожній самотній вечір. По телевізору йшов якийсь фільм. Ганна думала про своє, не бачачи, що відбувається на екрані. Тому не одразу почула приглушену мелодію з прихожої. Довго не могла витягнути телефон із сумки. Заважали гаманець, гребінець, дрібнички. Нарешті дістала, але дзвонив не Данило. Ганна відпов— Ганна? — запитав незнайомий голос, і серце в неї знову защемило — але коли після хвильки мовчання почула його сміх, зрозуміла, що це був лише вітер, що стукав віконницею, і що справжнє щастя чекало на неї не в минулому, а в дні, які ще попереду.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

тринадцять − одинадцять =

Також цікаво:

З життя9 хвилин ago

Glamorous Young Woman Forces a Stray Dog into Her Car and Drives Away – But No One Could Have Predicted What Happened Next

Did you see what she drove up in today? They say her dad gave it to her for her birthday....

З життя2 години ago

No Room for Weakness

No Room for Weakness Please come, Im at the hospital. Mary didnt waste a moment changing her clothes. She pulled...

З життя4 години ago

My Apartment Available for Rent

My Flat is Up For Rent Natalie Jane Orfordnow Mrs. Gloverhad always believed the most frightening thing in life was...

З життя5 години ago

For an entire year, a six-year-old girl left bread on a grave nearly every week—her mother believed she was simply feeding the birds…

Diary Entry Its astonishing how childhood grief creates unexpected rituals. Nearly every week, for almost a year now, my daughter...

З життя6 години ago

I Moved In with a Man I Met at the Spa, and My Children Said I Was Being Foolish

I moved in with a man I had met at a spa retreat. My children thought Id lost my mind....

З життя8 години ago

For Our Countryside Holiday, We Brought Our City Cat, Simon. In the Village, Simon’s Brother Lemur Lives—Named for His Big, Bulging Eyes.

When we went away on holiday to the countryside, we brought along our cat, Oliver, from London. Olivers brother, Basil,...

З життя8 години ago

A Cat Betrayed, Abandoned, and Shunned Over a Test Result—Left Out in the Winter Cold

12th February It’s strange how life can turn so suddenly, not just for people but for our pets, too. Theres...

З життя8 години ago

The Last Passenger on the Bus

The Last Bus Passenger It was a little torch, no bigger than my index finger, strung on a woven bit...