Connect with us

З життя

Дякую, мамо, за сюрприз!

Published

on

**Дякую, мамо, за подарунок**

Марійка вийшла з дому й зачаровано оглянула перетворений двір. За ніч сніг укрив усю землю. Пухнасті легкі пластівці безшумно спадали на поодинокі жовті листочки, що дивом трималися на деревах, на асфальт і припарковані авто.

Вона простягнула долоню. Кілька сніжинок впали на неї й миттєво розтанули. Марійка зробила крок, насолоджуючись легким хрустінням під ногами, що нагадувало про близькість Нового року — з ароматом мандаринів, ялинкою, прикрашеною блискучими кульками, і, звичайно, з очікуванням дива.

Вона зайшла до крамниці, купила мандаринів, молока та цукерок до чаю. Вже стояла біля каси, коли подзвонила мати.

— Маріє, ти зможеш заїхати до мене сьогодні?

— Так, мам. А що трапилося?

— Нічого. Потрібно познайомити тебе з однією людиною. Приїжджай на обід. — У голосі матері почувся хвилюючий відтінок.

— Знову хочеш звести мене з якимось «синочком», який нарешті відліпився від маминої спідниці? — спитала вона з легким розчаруванням.

— Це сюрприз. Побачиш, — загадково відповіла мати й поклала слухавку.

Цікаво. Давно мати не говорила таким тоном. Коли пішов Олег, вона прибігла до неї зі слізьми. Мати спочатку заспокоювала, але все зіпсувала, коли сказала, що попереджала. Звісно, була права. Але Марійці від цього не полегшало. Вони посварилися. Тепер вона лише дзвонила, намагаючись впоратися з болем сама.

Відійшовши від каси, Марійка вибрала невеличкий торт у кондитерському відділі. Неприємно приходити з порожніми руками.

Вдома вона все думала про мамин сюрприз. На всяк випадок вимила голову, трохи завила кінчики, підфарбувала вії та губи, вдягла темно-сіру спідницю та в’язану блідо-рожеву кофточку. Усміхнулася своєму відображенню в дзеркалі. Яким би не був сюрприз, вона зустріне його у гарному настрої.

«Олег ще пошкодує», — подумала Марійка й почала одягати чоботи та пальто.

Мати відчинила двері, і Марійка здивовано завмерла на порозі. Очі матері сяяли, на щоках граМарійка побачила, як мати вперше за багато років усміхається так щиро, немов знову стала тією молодою дівчиною, якою була колись.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × два =

Також цікаво:

З життя38 секунд ago

Незнайомець видавав себе за мого нареченого — але реакція собаки розкрила правду

Після страшної аварії я прокинулася без памяті, а поруч із незнайомцем, який стверджував, що мій наречений. Я його не памятала,...

З життя1 годину ago

Вночі, коли в лікарні панувала тиша, раптом почувся пронизливий крик: лікарі, послідувавши за звуком, стали свідками неймовірної сцени

Ввечері, коли в лікарні все затихло, раптом роздався голосний крик. Лікарі, почувши шум, поспішили до джерела звуку й побачили сцену,...

З життя2 години ago

— Приїжджай негайно! — голос Михайла гримів відчаєм. — Тобі байдужа власна донька? Я вже виснажений!

Приїжджай зараз! голос Андрія пролунав різко. Тобі байдужа наша донька? Я вже не можу!Марійка підняла келих із шампанським, посміхнулась Насті....

З життя3 години ago

— Моя мама гідно відсвяткує ювілей на дачі, а твої бідні батьки нехай на цей час зникнуть! — оголосив чоловік

Моя мама заслужила святкувати ювілей на дачі, а твої бідні батьки нехай на цей час заберуться! вигукнув чоловік.Заміська хата з...

З життя3 години ago

Майже сказала ‘Так’… але незнайомка у червоному зупинила весілля

Сонце сяяло. Сад був розкішшю квітів. Все було ідеальним занадто ідеальним. Я стояла біля вівтаря, міцно тримаючи руку Данила, намагаючись...

З життя4 години ago

— Приїжджай негайно! — гукнув Михайло. — Тобі байдуже на доньку? Я вже з нею втомився!

Приїжджай негайно! голос Тараса гримів у трубці. Тобі байдуже на доньку? Я вже не знаю, що робити!Ганна підняла келих з...

З життя4 години ago

Моя теща була в гостях, а після її від’їзду собака почала гарчати й рити землю: я почав копати там, де він гавкав – і знайшов щось жахливе

Моя свекруха була у нас у гостях, і після того, як вона поїхала, собака почав гарчати й рити землю. Я...

З життя4 години ago

Зустріч над водою

Осіннє листя, підхоплене вітром, кружляло в повітрі, ніжно опускаючись на землю. Дмитро йшов додому від батьків пішки, залишивши машину у...