Connect with us

З життя

Дякую, мамо, за сюрприз!

Published

on

**Дякую, мамо, за подарунок**

Марійка вийшла з дому й зачаровано оглянула перетворений двір. За ніч сніг укрив усю землю. Пухнасті легкі пластівці безшумно спадали на поодинокі жовті листочки, що дивом трималися на деревах, на асфальт і припарковані авто.

Вона простягнула долоню. Кілька сніжинок впали на неї й миттєво розтанули. Марійка зробила крок, насолоджуючись легким хрустінням під ногами, що нагадувало про близькість Нового року — з ароматом мандаринів, ялинкою, прикрашеною блискучими кульками, і, звичайно, з очікуванням дива.

Вона зайшла до крамниці, купила мандаринів, молока та цукерок до чаю. Вже стояла біля каси, коли подзвонила мати.

— Маріє, ти зможеш заїхати до мене сьогодні?

— Так, мам. А що трапилося?

— Нічого. Потрібно познайомити тебе з однією людиною. Приїжджай на обід. — У голосі матері почувся хвилюючий відтінок.

— Знову хочеш звести мене з якимось «синочком», який нарешті відліпився від маминої спідниці? — спитала вона з легким розчаруванням.

— Це сюрприз. Побачиш, — загадково відповіла мати й поклала слухавку.

Цікаво. Давно мати не говорила таким тоном. Коли пішов Олег, вона прибігла до неї зі слізьми. Мати спочатку заспокоювала, але все зіпсувала, коли сказала, що попереджала. Звісно, була права. Але Марійці від цього не полегшало. Вони посварилися. Тепер вона лише дзвонила, намагаючись впоратися з болем сама.

Відійшовши від каси, Марійка вибрала невеличкий торт у кондитерському відділі. Неприємно приходити з порожніми руками.

Вдома вона все думала про мамин сюрприз. На всяк випадок вимила голову, трохи завила кінчики, підфарбувала вії та губи, вдягла темно-сіру спідницю та в’язану блідо-рожеву кофточку. Усміхнулася своєму відображенню в дзеркалі. Яким би не був сюрприз, вона зустріне його у гарному настрої.

«Олег ще пошкодує», — подумала Марійка й почала одягати чоботи та пальто.

Мати відчинила двері, і Марійка здивовано завмерла на порозі. Очі матері сяяли, на щоках граМарійка побачила, як мати вперше за багато років усміхається так щиро, немов знову стала тією молодою дівчиною, якою була колись.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два + сім =

Також цікаво:

BG1 годину ago

Децата на Елена

Снахата ми Снежана роди в началото на март — през онази люта зима, когато в Габрово автобусите закъсняваха заради заледените...

UA2 години ago

Пімпик щодня тікав до притулку. Я думала, що він нас не любить, а він просто не міг покинути друга

Оксана, Київ. Місяць тому, в листопадовий ранок, коли Дніпро ніс із собою запах мокрого листя, ми поїхали до притулку. Софійка...

BG4 години ago

Гробът на капитан Делчев

Старите гробища над Карлово миришат на пръст и свещи — особено през октомврийските сутрини, когато мъглата се стича от Балкана...

CZ9 години ago

Nedělní lístek na Slavii, který jsem chtěl prodat

Nedělní lístek na Zbrojovku, který jsem chtěl prodat Jmenuju se David, je mi čtyřicet osm a bydlím v Brně. Táta...

BG9 години ago

Ключ към масата

Платих осемнайсет хиляди лева за седемдесетия рожден ден на майка ми и в същата вечер братовчедите накараха децата ми да...

BG10 години ago

Не чакай “някой ден

Казвам се Соня Радева, на шейсет и две години съм и живея в апартамент в кооперация в квартал "Лозенец" в...

BG12 години ago

Дървото на живота на улица „Шипка” №14

Залата на читалището в Карлово беше претъпкана с балони и цветя. Камери щракаха, бащи плачеха зад усмивките си, а аз...

CZ12 години ago

Jak jsem přišel o firmu, protože jsem podcenil vlastní ženu

Ten den jsem koupil náramek s brilianty za sto dvacet tisíc korun. Zlatnictví na Příkopech, prodavačka mi ho ještě zabalila...