Connect with us

З життя

Залиш її в минулому, хлопче

Published

on

Ранньою недільною зорею Остапа розбудив дзвінок. У сонному стані він схопив телефон і безтямно дивився на темний екран. Але потім дзвінок повторився — у двері. Остап підхопився, натягнув одяг і кинувся відчиняти. Нас усім відомо — коли рано-вранці так наполегливо дзвонять, це точно не просто так.

— Привіт! Довго спатимеш? Чого завмер? Чи не радий другові? — На порозі стояв його інститутський друг — Микола Шевченко. — Впускатимеш?

— Миколо?! Якими долями? — Остап міцно обійняв товариша і затягнув у хату. — Та й не попередив, ледачий. Як мене знайшов?

— До твоєї матері зайшов, вона дала адресу. Та й сказала, що ти розлучився та втік сюди. Я проїздом. Навмисне квитки так узяв, щоб тебе побачити. Показуй, куди йти.

— Ходімо на кухню, а я швидко умиюся. Чайник постав! — гукнув він, зачиняючись у ванній.

Коли Остап зайшов до кухні, на столі вже стояла пляшка червоного вина, а Микола нарізав сир.

— Перепрошую, вирішив трохи панькатися. У тебе холодильник пустий. Голодуєш? На те й друзі, щоб ти не здох з голоду, — учив Микола, акуратно складаючи бутерброди.

— Вино? Зранку? — Остап повернув пляшку етикеткою до себе.

— А хто нам заборонить? Це так, чисто символічно, щоб легше було говорити.

Випили, закусили бутербродами та яєшнею. І згадували, згадували…

Микола щасливОстап замовк, але в його серці знову заграли ті самі почуття, які він колись віддав Ані — і тепер, коли доля знову торкнулася його життя через Варю, він усвідомив, що справжнє кохання ніколи не вмирає.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 1 =

Також цікаво:

З життя20 хвилин ago

ХІРУРГИ ЗДАЮТЬСЯ — АЛЕ ЛЮБОВ СТАРШОЇ МЕДСЕСТРИ ВЕРТАЄ ЇЇ ДО ЖИТТЯ

У лікарняній палаті панувала напівтемрява. Легке світло від настільної лампи ледень освітлювало обличчя дівчини. Вона щойно відзначила п’ятнадцятий рік, але...

З життя1 годину ago

Причина в загадковому повітрі

**Щоденник** В усьому винний італійський вітер… Люба була скромною та негарною дівчиною. Навіть мама зізнавалася, що доньці не пощастило —...

З життя1 годину ago

Одного разу я мріяв прийти до тебе і зізнатися в коханні…

Одного разу я мріяв приїхати до тебе і сказати, що кохаю… Оксана Іванівна поклала останню перевірену зібранку на край столу....

З життя2 години ago

Щастя в дотик!

Щастя на долоні Оксана дивилася на себе у дзеркало: видовжене обличчя, великий гострий ніс, тонкі губи, а очі холодні, світло-сірі....

З життя2 години ago

Прибережний куточок

**Денник** Вечір обіймав маленьке приморське містечко. Осінь тут ще не давала про себе знати, лише відпочивальників поменшало. Тарас був із...

З життя3 години ago

Одного разу я сподівався тебе зустріти і зізнатися в любові…

Одного разу я мріяв прийти до тебе і сказати, що кохаю… Ольга Дмитрівна поклала останню перевірену зошиту на стіл. Тепер...

З життя3 години ago

Кумедний чемодан на колесах

**Валіза на колесах** — Мамо, я вже доросла. Можу хоч раз зробити те, що хочу? — обурювалася Оксана. Вони сперечалися...

З життя4 години ago

Морські мрії її душі…

Вона мріяла про море… Оксана щомісяця відкладала з зарплати гроші на відпустку. Весь минулий рік вона мріяла про море. Колись...