З життя
Мати залишила дітей без опіки
Ганна Михайлівна поставила чашку так люто, що чай аж вистрибнув на вишивану серветку. У трубці все ще долинали обурені нотації сусідки Марії Степанівни.
— Галю, ну як так можна? Власних онуків не бачити! Вони ж такі малесенькі, що вони тобі зробили?
— Марочко, не лізь у чужі квіти, — сухо відсікла Ганна Михайлівна. — У кожного свої причини.
— Які ще причини проти діточок? Софійці лише чотири роки, а Дмитрику трохи більше двох. Вони ж за бабусею нудилися.
Ганна Михайлівна глянула у вікно. На подвір’ї гойдалися сусідські діти, а вона згадала, як ще зовсім недавно тут бігали її онуки. Софійка завжди просила її розкачати на гойдалці, а Дмитрико, хитаючись, біг за горобцями.
— Маріє, мені не до розмов. Бувай.
Покладає трубку й іде на кухню. На холодильнику досі висіли дитячі малюнки — незграбні витвори фломастерами, які Софійка називала “портретом бабусі”. Ганна Михайлівна зняла їх і кинула у шухляду.
Дзвінок у двері змусив її здригнутися. Крізь дірку побачила сина Тараса з пакетами в руках.
— Мам, відчини, будь ласка, — втомлено попросив він.
Вона відчинила, але не відступила.
— Якщо знову прийшов умовляти мене сидіти з дітьми, можеш одразу йти.
Тарас поставив пакети на підлогу й подивився на матір.
— Мам, ну що за дитячі витівки? Оленка захворіла, температура під сорок. Мені на роботу, а дітей покласти не з ким.
— Знайди няню. У вас же грошей, як багатті.
— Яку няню за день знайдеш? Мам, це ж твої онуки!
— Мої? — усміхнулася Ганна Михайлівна. — А коли ви мене півроку тому із своєї квартири виставляли, вони теж були моїми?
Тарас потер лоб. Цю розмову вони вже вели тисячу разів.
— Мам, ми ж пояснювали. Нам потрібно було більше простору. Чотирьом у двокімнатній тісно.
— Так, простору. А мені на старість знімати куток — це нормально?
— Ми ж допомагаємо грошима…
— Ваша допомога — дріб’язок! — голос Ганни Михайлівни став вищим. — Двадцять років я у вашій родині прожила. Твоїх дітей вирощувала, поки ви з Оленкою працювали. Прала, готувала, пилососила. А як діти підросли й я стала непотрібною — гайда за двері!
— Мам, ну не було іншого виходу…
— Був вихід! Купити трикімнатну. Але жА потім вона взяла в руки листівку від Софійки, де дитячим почерком було виведено “Бабусю, я тебе люблю”, і зрозуміла, що гордість — це добре, але любов все ж сильніша.
Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Ореста були у захваті: але незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясминки затьмарила їхнє щастя
Коли їхну доньку Світлану народилася, Олексій і Марія були у небесній радості. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретриверa Зірки...
Учні знущалися з нової вчительки, намагалися довести її до сліз, але за кілька хвилин сталося неймовірне
У 10-Б класі вже давно не було постійного вчителя з літератури. Одна пішла у декрет, інша не витримала й місяця....
Щось заворушилося під сукнею нареченої, коли вона підписувала шлюбний документ…
Свято було наповнене радісним гомоном. М’яке світло лилося крізь високі вікна, позолочені крісла були зайняті вишукано одягненими родичами та друзями....
Мене покинула рідна матір біля дверей чужої хати. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я – та сама донька.
Мене кинула рідна мати біля чужих дверей. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я та...
Разом назавжди
Одне ціле Хтось, може, і не вірить у це, а хтось переконаний, що справді існують дві половинки, які знаходять одна...
Учні знущалися з нової вчительки, хотіли викликати сльози, але через хвилину сталося неймовірне
У 10-Б класі давно не було постійного вчителя з літератури. Один пішов у декрет, інша не витримала й місяця. Коли...
Тато, це ти? Хлопчик з таємницями на порозі
**«Ти мій тато!»** Я сидів у своїй звичній позі біля вікна, коли почув глухий удар по шибці. Кава розлилася на...
«Це не моя дитина», — сказав мільйонер, коли вигнав дружину з немовлям. Та якщо б він знав правду…
“Це не моя дитина”, холодно прозвучало з уст мільйонера, перш ніж він наказав дружині забрати немовля й піти. Якби він...