СМАЧНІ ПРИГОДИ У РЕСТОРАНІ.

**ПОХІД У РЕСТОРАН.**

— Вперед за пригодами! — сказали одна одній кращі подруги, закидаючи валізи у багажник. Поїзд рушив точно за розкладом і прибув, не запізнившись, рівно о восьмій ранку.

Але про все по порядку.

Літо було на піку. Червень, як реактивний літак, пролинув над головою, не залишивши жодних ясних спогадів. Так, перший місяць літа розтанув, як морозиво у креманці, зникнувши у безмежному вирі клопотів. І життя наше так само стрімко мчить до кінця — миттєво, мимоволі, безперервно. От і липень непомітно підібрався до дверей, відкрив їх своїм ключем і без попередження увійшов у наші помешкання.

Хто працює за п’ятиденкою, знає, як важко донапрацьовувати перед відпусткою, особливо останні години — думки вже там, на волі, а тіло ще тут. Приходиться, зібравши волю в кулак, терпляче чекати моменту істини.

— Хтось годинникову стрілку прибив до циферблату чи приклеїв скотчем? — подумала Оксана, дивлячись на стінний годинник.

Швидше б відпустку! Її серце калатало в очікуванні свята, а душа сповнювалася передчуттям спокою.

— Хочу солодкої кукурудзи, маринованих мідій і креветок, — промовила Наталка, коли за останнім відвідувачем зачинилася двері.

Дівчата мріяли також про шотландський віскі — він не раз дивував їх неповторним смаком та післясмаком. Правда, гордий напій може підступно підступити недосвідченим, але хто староє згадує, тому око вон, чи не так? Зазвичай всі забувають про другу частину прислів’я, але ми не будемо копатися у минулому.

— А може, пірнаємо у море? — запитали одна одну подруги під час обідньої перерви.

В умовах, які склалися в країні, вибір був очевидним — на закордонні курорти грошей не вистачало, а інші варіанти, навіть з гуглом, не розглядалися. Зупинилися на Чорному морі.

— Усі знайомі заздритимуть, тому поки нікому ні слова, — домовилися дівчата й кинулися збирати речі.

Хто мені скаже, як вмістити у валізу купу одягу, взуття, косметики та інших «дуже потрібних» дрібниць, без яких можна цілком обійтися кілька днів? Для жінок це ніби спроба довести теорему Ферма.

А ось дівчата вже на березі. Ніжні хвилі ледь торкаються піску. Гучнокрилі чайки кружляють над водою, шукаючи здобич. Ідилія!

Відпочивальники на пляжі насолоджуються атмосферою спокою. Дорослі ліниво жують солону рибу та горішки, запиваючи холодним пивом із пляшки. Дітлахи з задоволенням упорядковують самсу й олійні чебуреки.

— Так, ставай рівніше! Не сутулься! Права нога вперед! Дивись на мене! Молодець! — Оксана фотографувала Наталку біля води.

— Тепер з кавуном. Чудовий кадр! — задоволено сказала вона, витираючи піт із чола.

Фотосесія біля моря — це ж ціла епопея! Дівчата мають бути засмаглими, підтягнутими й, бажано, без зайвої набряклості. Ну хто не знає, що пиво вночі не додає свіжості? Але ж іноді так хочеться дозволити собі трохи пустощів!

— Наталко! Що це? Чому на фото в мене вийшов не посміх, а якийсь оскал?! Могла ж сказати, щоб я перезнялася! Як ти взагалі тримаєш телефон?! — Оксана з докором подивилася на подругу.

— Я для тебе гарні фото зробила, а ти? Тут у мене ніби цілюліт видно, а на цьому я взагалі незрозуміло хто. Та ладно, не сумуй. Зараз візьму селфі-палку і все сама зроблю як треба.

Наталка вже збиралася йти купатися, але Оксана не здавалася:

— А хто тут у нас насупився, як миша на крупу? Іди сюди, красуню, зараз буде фото з дин— І так, з динькою, букетом лаванди та фужерами — ми ж хочемо круті світлини, — підморгнула Оксана, і обидві розсміялися, зрозумівши, що найкращі пригоди — це не дорогі ресторани, а сміх та щирість між подругами.