Connect with us

З життя

Кохання, народжене в ненависті

Published

on

Любов крізь ненависть

Оксана Іванівна стояла біля вікна й дивилася, як її сусідка Ганна Сергіївна розвішує білизну у дворі. Кожен рух тої здавався навмисне повільним, ніби Ганна спеціально тягнула час, щоб довше познущатися перед чужими вікнами.

— Знову ця кобила виставляється, — пробурчала Оксана Іванівна, стискаючи край фіранки. — Мабуть, гадає, що всі на неї зиркають.

Ганна Сергіївна тим часом розвішувала випране простирадло, наспівуючи щось під ніс. Вона була на три роки молодшою від Оксани Іванівни, але виглядала на все п’ятдесят. Волосся завжди зачесане, спідниці випрасовані, черевики вичищені. І ця її манера триматися — пряма спина, піднятий підборідок — дратувало Оксану Іванівну до скреготу зубів.

Жінки жили у сусідніх квартирах вже більше двадцяти років, і всі ці роки між ними тліла якась незрозуміла ворожнеча. Почалося все з дрібниці — Ганна колись зауважила, що Оксана Іванівна неправильно саджає герань у палісаднику. Порадила, як краще. Оксана Іванівна сприйняла це як нахабне втручання у її справи.

— Я сама знаю, як квіти саджати! — відірвалася вона тоді. — Не вчіть мене жити!

— Та я просто хотіла допомогти, — збентежено відповіла Ганна. — У мене такі самі росли на городі, дуже гарні виходили.

— Не треба мені вашої допомоги! — відрізала Оксана Іванівна й демонстративно відвернулася.

З того часу вони віталися через силу, а частіше просто робили вигляд, що не помічають одна одну. Оксана Іванівна знаходила у кожному вчинку сусідки прихований підступ чи бажання її принизити. Коли Ганна купувала нову сумочку, Оксана вважала, що та хизується. Коли пекла пироги, запах яких розносився по всьому під’їзді, — що назло їй старається, мовляв, дивіться, яка я господарка.

— Мамо, ну чого ти до неї чіпляєшся? — говорила Оксанина донька Настя, коли приїжджала в гості. — Нормальна жінка, що ти в ній такого страшного знаходиш?

— Ти її не знаєш, — похмуро відповідала Оксана Іванівна. — Вона тільки з виду така поряд— А як на мене, так вона зовсім не така, — зітхнула Настя, беручи в руки свій телефон.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

тринадцять + 8 =

Також цікаво:

З життя13 хвилин ago

Коштовний подарунок за ціну втрати кохання

Олена натрапила у кишені халата на маленьку оксамитову коробочку й міцно стиснула її в долоні. Серце билося так, ніби хотіло...

З життя1 годину ago

Нагодувала, прихистила, зрадила

Дощ стукав по даху старенької дачі, коли Марія Іванівна почула несміливе постукування у двері. Вона поклала в’язання, прислухалась. Стук повторився...

З життя3 години ago

Вибір, що змінив усе

Олеся Іванівна стояла на порозі власної хати, стиснувши в руках дві валізи, і ніяк не могла повірити в те, що...

З життя5 години ago

Гості на вихідних: незабутні миті

Колишні часи, ще за молодої України, до нас на вихідні нагрянули сва́ти… «Мамо, ти зовсім з глузду з’їхала?! Які сва́ти?!»...

З життя8 години ago

Три дні мовчання телефонів

Три дні без дзвінка Олена Миколаївна вчетверте за ранок підійшла до телефону, зняла слухавку, прислухалася до гудка й поклала назад....

З життя11 години ago

Вона обрала любов

Она сказала «так» Марія Іванівна стояла біля вікна, дивилась, як сусідка розвішує білизну на балконі навпроти. Ранкове світло м’яко падало...

З життя11 години ago

Я не твоя рідня, ось і вся правда

— Чого ти лізеш не у своє діло? — вигукнула Олеся, розмахучи руками. — Це моя донька, не твоя! —...

З життя14 години ago

Незнайомець, але найближчий

**Чужий, але рідний** — Маріє Іванівно, та ви що?! Так не можна! — Михайло Степанович аж здригнувся від здивування. —...