Connect with us

З життя

Кохання, народжене в ненависті

Published

on

Любов крізь ненависть

Оксана Іванівна стояла біля вікна й дивилася, як її сусідка Ганна Сергіївна розвішує білизну у дворі. Кожен рух тої здавався навмисне повільним, ніби Ганна спеціально тягнула час, щоб довше познущатися перед чужими вікнами.

— Знову ця кобила виставляється, — пробурчала Оксана Іванівна, стискаючи край фіранки. — Мабуть, гадає, що всі на неї зиркають.

Ганна Сергіївна тим часом розвішувала випране простирадло, наспівуючи щось під ніс. Вона була на три роки молодшою від Оксани Іванівни, але виглядала на все п’ятдесят. Волосся завжди зачесане, спідниці випрасовані, черевики вичищені. І ця її манера триматися — пряма спина, піднятий підборідок — дратувало Оксану Іванівну до скреготу зубів.

Жінки жили у сусідніх квартирах вже більше двадцяти років, і всі ці роки між ними тліла якась незрозуміла ворожнеча. Почалося все з дрібниці — Ганна колись зауважила, що Оксана Іванівна неправильно саджає герань у палісаднику. Порадила, як краще. Оксана Іванівна сприйняла це як нахабне втручання у її справи.

— Я сама знаю, як квіти саджати! — відірвалася вона тоді. — Не вчіть мене жити!

— Та я просто хотіла допомогти, — збентежено відповіла Ганна. — У мене такі самі росли на городі, дуже гарні виходили.

— Не треба мені вашої допомоги! — відрізала Оксана Іванівна й демонстративно відвернулася.

З того часу вони віталися через силу, а частіше просто робили вигляд, що не помічають одна одну. Оксана Іванівна знаходила у кожному вчинку сусідки прихований підступ чи бажання її принизити. Коли Ганна купувала нову сумочку, Оксана вважала, що та хизується. Коли пекла пироги, запах яких розносився по всьому під’їзді, — що назло їй старається, мовляв, дивіться, яка я господарка.

— Мамо, ну чого ти до неї чіпляєшся? — говорила Оксанина донька Настя, коли приїжджала в гості. — Нормальна жінка, що ти в ній такого страшного знаходиш?

— Ти її не знаєш, — похмуро відповідала Оксана Іванівна. — Вона тільки з виду така поряд— А як на мене, так вона зовсім не така, — зітхнула Настя, беручи в руки свій телефон.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 + 15 =

Також цікаво:

CZ2 години ago

Nedělní lístek na Slavii, který jsem chtěl prodat

Nedělní lístek na Zbrojovku, který jsem chtěl prodat Jmenuju se David, je mi čtyřicet osm a bydlím v Brně. Táta...

BG3 години ago

Ключ към масата

Платих осемнайсет хиляди лева за седемдесетия рожден ден на майка ми и в същата вечер братовчедите накараха децата ми да...

BG4 години ago

Не чакай “някой ден

Казвам се Соня Радева, на шейсет и две години съм и живея в апартамент в кооперация в квартал "Лозенец" в...

BG5 години ago

Дървото на живота на улица „Шипка” №14

Залата на читалището в Карлово беше претъпкана с балони и цветя. Камери щракаха, бащи плачеха зад усмивките си, а аз...

CZ6 години ago

Jak jsem přišel o firmu, protože jsem podcenil vlastní ženu

Ten den jsem koupil náramek s brilianty za sto dvacet tisíc korun. Zlatnictví na Příkopech, prodavačka mi ho ještě zabalila...

CZ7 години ago

Dort, kde slunce vypaluje louky u Blatné

Grilujeme, kde slunce vypaluje louky u Blatné Vypadal jsem jako idiot, s tím kleštěmi na uhlí v ruce, zatímco Hanka...

CZ7 години ago

Gel, který táhl vodu ze vzduchu Hané

V šest ráno se Tereza probouzí ještě potmě, natahuje se po mobilu a než ho rozsvítí, ví to z toho,...

CZ12 години ago

Dort, kde slunce vypaluje louky u Blatné

Grilujeme, kde slunce vypaluje louky u Blatné Vypadal jsem jako idiot, s tím kleštěmi na uhlí v ruce, zatímco Hanka...