Connect with us

З життя

Кохання, народжене в ненависті

Published

on

Любов крізь ненависть

Оксана Іванівна стояла біля вікна й дивилася, як її сусідка Ганна Сергіївна розвішує білизну у дворі. Кожен рух тої здавався навмисне повільним, ніби Ганна спеціально тягнула час, щоб довше познущатися перед чужими вікнами.

— Знову ця кобила виставляється, — пробурчала Оксана Іванівна, стискаючи край фіранки. — Мабуть, гадає, що всі на неї зиркають.

Ганна Сергіївна тим часом розвішувала випране простирадло, наспівуючи щось під ніс. Вона була на три роки молодшою від Оксани Іванівни, але виглядала на все п’ятдесят. Волосся завжди зачесане, спідниці випрасовані, черевики вичищені. І ця її манера триматися — пряма спина, піднятий підборідок — дратувало Оксану Іванівну до скреготу зубів.

Жінки жили у сусідніх квартирах вже більше двадцяти років, і всі ці роки між ними тліла якась незрозуміла ворожнеча. Почалося все з дрібниці — Ганна колись зауважила, що Оксана Іванівна неправильно саджає герань у палісаднику. Порадила, як краще. Оксана Іванівна сприйняла це як нахабне втручання у її справи.

— Я сама знаю, як квіти саджати! — відірвалася вона тоді. — Не вчіть мене жити!

— Та я просто хотіла допомогти, — збентежено відповіла Ганна. — У мене такі самі росли на городі, дуже гарні виходили.

— Не треба мені вашої допомоги! — відрізала Оксана Іванівна й демонстративно відвернулася.

З того часу вони віталися через силу, а частіше просто робили вигляд, що не помічають одна одну. Оксана Іванівна знаходила у кожному вчинку сусідки прихований підступ чи бажання її принизити. Коли Ганна купувала нову сумочку, Оксана вважала, що та хизується. Коли пекла пироги, запах яких розносився по всьому під’їзді, — що назло їй старається, мовляв, дивіться, яка я господарка.

— Мамо, ну чого ти до неї чіпляєшся? — говорила Оксанина донька Настя, коли приїжджала в гості. — Нормальна жінка, що ти в ній такого страшного знаходиш?

— Ти її не знаєш, — похмуро відповідала Оксана Іванівна. — Вона тільки з виду така поряд— А як на мене, так вона зовсім не така, — зітхнула Настя, беручи в руки свій телефон.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ять − вісім =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

“Yuri, these cats have lived here since long before you and I ever met. Why on earth should I get rid of them?” Anna asked in a frosty tone. “What you’re suggesting is called betrayal…”

George, these cats have lived here since long before you and I ever met. Why on earth should I get...

З життя18 хвилин ago

A Wall on Her Side

A Wall on Her Side “Jane, honestly, why are you butting into this?” Victor didnt even look at me. He...

З життя2 години ago

An Expensive Indulgence

An Expensive Pleasure Clara, again? Really? I seem to work just to keep your cat in luxury! The cat that...

З життя2 години ago

The Scent of a Care Home

The Scent of Home 8th November You know what you smell of? An old peoples home. Camphor and age. I...

З життя4 години ago

Betrayal Disguised as Friendship

Betrayal Behind a Friendly Smile This winter, it felt as though January was determined to display all of its beauty:...

З життя4 години ago

I Don’t Hate You

I never hated you. Everythings the same, isnt it… Mary nervously tugged at the end of her sleeve, gazing out...

З життя6 години ago

From Shadow to Light

From the Shadow to the Light “Watching those daft soaps again, are you?” Richards voice sounded behind her so suddenly...

З життя8 години ago

For 12 Years, My Mother-in-Law Called Me an Outsider. At Her Funeral, My Husband Opened Her Jewellery Box

For twelve years she called me an outsider. Then, at her funeral, my husband opened her jewellery boxand I wept...