Connect with us

З життя

Десять років безмовності

Published

on

– Годі мовчати! – крикнув Олеся, ударивши долонею по столу. – Десять років я терплю твої витівки, а тепер ще й це!

Соломія сиділа навпроти, не підводячи очей. Руки тремтіли, коли вона піднесла до губ чашку з чаєм. На столі між ними лежала зім’ята довідка з лікарні.

– Чого від мене хочеш? – тихо спитала Соломія.

– Правди! – Олеся схопився з мі ст
Коли Сергій переступив поріг, Олена зустріла його тихим поглядом, повним рішучості, і перше речення, що зірвалося з її губ, перетнуло десятирічну тишу назавжди.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять + 12 =

Також цікаво:

З життя59 секунд ago

Неперевершений чоловік. Але не для мене.

Та добре, послухай, яка історія. От сидимо ми з сусідкою Ганною Петрівною в її кухні, а вона мені шепоче: “Олена,...

З життя1 хвилина ago

Чудовий чоловік, але не для мене

“Ідеальний чоловік. Лише не для мене — Зоряно, подивись на нього! — шепотіла сусідка Ганна Михайлівна, киваючи навпроти. — Оце...

З життя1 годину ago

Сусідка з п’ятого поверху, яка змінила все

1 вересня, Київ Ця Катерина Остапівна завжди знала все про кожного в будинку. Коли хто приходить, з ким свариться, у...

З життя2 години ago

Він врятував моє життя, а я зруйнувала його

Той врятував мені життя, а я зруйнувала його — Оксано! Оксано, що ж ти робиш? — Голос Івана тремтів від...

З життя3 години ago

Стид, що не минає з часом

Марілка Петрівна стерла пил з рамки світлини: молода жінка в халаті сміється серед лікарів. Повна віри, що все попереду, що...

З життя4 години ago

Залишилась одна

Темнішало за вікном, а мами все не було. Олеся, покручуючи колеса крісла, під’їхала до столу, схопила мобільний, набрала мамин номер....

З життя5 години ago

Десять років мовчання

Ось перероблена історія з урахуванням усіх побажань, у форматі теплого голосового повідомлення подрузі: Десять років мовчала. – Годі вже мовчати!...

З життя6 години ago

Двері закриті для кохання

Володимир стояв перед знайомими дверима й не міг наважитися дзвонити. У руці важка сумка, в кишені куртки брязкали квартирні ключі,...