З життя
Десять років безмовності
– Годі мовчати! – крикнув Олеся, ударивши долонею по столу. – Десять років я терплю твої витівки, а тепер ще й це!
Соломія сиділа навпроти, не підводячи очей. Руки тремтіли, коли вона піднесла до губ чашку з чаєм. На столі між ними лежала зім’ята довідка з лікарні.
– Чого від мене хочеш? – тихо спитала Соломія.
– Правди! – Олеся схопився з мі ст
Коли Сергій переступив поріг, Олена зустріла його тихим поглядом, повним рішучості, і перше речення, що зірвалося з її губ, перетнуло десятирічну тишу назавжди.
