Connect with us

З життя

Неперевершений чоловік. Але не для мене.

Published

on

Та добре, послухай, яка історія. От сидимо ми з сусідкою Ганною Петрівною в її кухні, а вона мені шепоче: “Олена, подивись на нього!” Тай киває на двір навпроти. “Оце так чоловік! Квіти жінці щотижня, машину зранку вимив, щоб Оксанку на роботу відвезти. А твій де?”

Я мішала борщ у каструлі, дивилась у вікно. А там справді наш сусід з сьомого будинку, Микола Терентійович, саджав розсаду помідорів, а на лавці лежав букет червоних троянд.

“Ганно, годі тобі”, — зітхнула я. “У кожного своє життя.”

“Яке своє?” — обурилась сусідка, сідаючи за стіл. “Придивись! Двір як з журналу, жінку обожнює, онуків що вікенд на велосипедах катає. А Оксана як щаслива ходить! Вчора стріла в магазині, півгодини розказувала, як Микола їй ввечері ноги розтирає.”

Я скривилась. Микола Терентійович Савченко й справді був взірцевим чоловіком. Розмовляли сусідки, знала вже вся вулиця. Першим ділом сніг чистив не тільки біля себе, а й у сусідів-пенсіонерів. Допомагав паркани лагодити, позичав інструменти, ніколи жінку не підвищував.

“А мені що з того?” — я вимкнула плиту й обернулась. “Мій Олексій теж хороший.”

Ганна Петрівна хитнула головою.

“Добрий! Вчора о 11-й музику врубив на всю потужність, у мене онучка прокинулась та плакала до світу. А позавчора його машина всю дорогу загородила, старий Степан ледве через підвір’я проліз.”

“Та то просто настрій поганий був”, — захищалася я, хоч сама чула, що виговорки слабкі.

Олексій і справді був далеким від взірцевого. Забував про день народження, грязний посуд у мийці залишав на тиждень, півзарплати на вудки витрачав. Але я любила його таким. Любила його неуклюжі спроби зварити сніданок, коли я хворіла. Любила, як він сопів уві сні. Любила навіть звичку шкарпетки по спальні розкидати.

Після сусідки я вийшла в город поливати огірки. Через паркан чутно було тиху розмову Миколи Терентійовича з дружиною.

“Оксанко, може, тобі стілець винести? Не стої на коліночках, спину надірвеш.”

“Не треба, Миколонько, я швидко суницю перевірю.”

“Тоді я чайник поставлю. З лимоном чи з варенням?”

“З варенням, коханий.”

Я мимоволі згадала наш ранковий діалог з Олексієм.

“Олексійчуку, сніданок!”

“Зараз!” — гукнув він з ванни, потім додав: “А кава є?”

“Розчинна у банці, знайдеш сам.”

“Та де ж вона…”

Через годину Олексій пішов на роботу, випивши лише чай, бо шукати каву було лінь, а я цілий день лаяла себе, що не поставила йому чашку на стіл заздалегідь.

Ввечері, коли укладала спати онучку Даринку (гостила на канікулах), почула, як дівчинка зітхнула.

“Що трапилось, сонечко?”

“Бабусю, а чому дідусь Микола з сьомого дому щоразу тітонькі Оксані квіти дарує? А мій дідусь Олексій тобі ніколи не дарує.”

Я сіла на краєчок ліжка, вкрила Даринку.

“А тобі хочеться, щоб він дарував?”

“Хочеться! Ти ж добра, казки читаєш, пиріжки печеш. Чому він тобі нічого?”

Висловлені дитиною слова були особливо болючі. Я не знала, що відповісти, лише поцілувала в чоло й прошепотіла: “Спи, моя хороша”.

Наступного дня, зустрівшись у магазині з Оксаною Савченко, я мимоволі її роздивлялась. Вона справді виглядала щасливою. Догляну
Вона стояла там у світлі вітрини, така блискуча та безтурботна, а я враз усвідомила, що моя власна непоказна щасливість з Олексієм, з його справжніми, хоча й неідеальними, рисами, дорівнює тисячам найкращих букетів Миколи Терентійовича.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

13 − 7 =

Також цікаво:

З життя3 хвилини ago

Caught Between My Mum and My Wife, I Chose Silence – and That Became My Biggest Mistake

Between my mother and my wife, I chose silence and it has turned out to be the biggest mistake of...

З життя7 хвилин ago

Wow, Dad, you’re getting quite a welcome! And honestly, what did you need that holiday resort for wh…

Blimey, Dad, youre getting quite the welcome here. Why did you even bother with that fancy spa getaway if life...

З життя10 хвилин ago

Love Tinged with the Bitterness of Wormwood

LOVE WITH THE BITTERNESS OF WORMWOODI remember how our love never smelled of roses and honey. Instead, it carried the...

З життя15 хвилин ago

Here – a mother handed her daughter a bundle of letters. As Julia read them in the next room, she didn’t just cry – she sobbed out loud.

When William was called up for service, Emily promised with all her heart shed wait faithfully for him. She kept...

З життя9 години ago

My Ten-Year-Old Daughter Lost Her Father at Three—We Survived Together, Until I Married Daniel, Who …

Dad died when my daughter was just threeten years old now, and for years, it really felt like it was...

З життя9 години ago

Last Week, My 87-Year-Old Father Arthur Nearly Caused Utter Chaos in the Local Supermarket

So, last week my 87-year-old dad, Arthur, nearly managed to cause utter chaos in the supermarket but not for any...

З життя9 години ago

“I couldn’t let him go, Mum,” whispered Nick. “Do you understand? I just couldn’t. Nick was fourtee…

I couldnt just leave him, Mum, whispered Michael. You understand, dont you? I just couldnt. Michael was fourteen, and it...

З життя9 години ago

Here – A Mother Handed Her Daughter a Dozen Letters. As Julia Read Them Alone in the Next Room, She Didn’t Just Cry – She Sobbed Out Loud.

When Robert left to join the army, Emily promised she would wait faithfully for him. She kept her wordwriting him...