Три жінки, одна кухня і безкрайня суєта

Три жінки, одна кухня й жодної згоди

— Гаразд. Понеділок — мій. Вівторок — мама. Середа — Зінаїда Аркадіївна. Четвер — знову я, — Леся чітко розписала аркуш у клітинку. — А на вихідних — як вийде.

— Прекрасно, — кивнула її мати, Марія Олексіївна, приховуючи задоволену усмішку. — Ось і порядок буде.

— Так, до першого борщу, — буркнула свекруха, Зінаїда Аркадіївна. — Ви, дівчата, тільки на папері сильні.

Леся проігнорувала. Вона втомилася. Півроку під одним дахом із двома матерями — це не життя, а серіал. Без кнопки «пауза».

Все почалося після народження Софійки. Марія Олексіївна приїхала «на пару місяців допомогти». А свекруха проживала з ними з самого початку. «Куди ж я подінуся, якщо син одружився?» — її улюблена фраза.

Квартира — трикімнатна, але за відчуттями — лялькова. Самій собі місця не вистачає, а тут ще три господині.

— Хто поклав порожню банку від огірків назад у холодильник? — скрикнула Зінаїда Аркадіївна о десятій ранку.

— Я! — відгукнулася Марія Олексіївна з балкона. — Там же розсіл! На юшку!

— Ой, які ми господарні, — зіркнула свекруха. — Тільки юшку я варю в середу. Сьогодні вівторок. Мій день!

— Я хотіла допомогти, — фукнула мати.

— А хто вас просив?!

— Зате я прошу, — Леся посадила Софійку в манеж. — Мамо, нехай кожна варить, коли призначено. Без порушень. А то знову буде, як минулого разу: три борщі на день, а посуду ніхто не вимив.

— Нічого, з’їли ж! — не вгавала Зінаїда Аркадіївна. — А я за вами плиту відтирала півгодини. У мене, між іншим, тиск!

Чоловік Лесі, Олексій, у такі моменти або йшов на пробіжку, або одягав навушники. Казав, що у нього важливі дзвінки, але Леся знала — він просто не знав, що робити. Вибирати сторону? Неможливо. Краще сховатися.

— Лесю, поговори з чоловіком, — шепотіла Марія Олексіївна, коли Олексій виходив із кухні. — Хай скаже матері, щоб не лізла. Це ж і її онука, між іншим.

— Мамо, ти теж лізеш, — тихо відповіла Леся.

— А як же інакше, коли все з рук валиться? Хто із Софійкою гуляє? Хто нові черевики купив? Хто вночі пХто після півночі пральну машину запускав, — донька подивилася на матір із втомою, а потім усміхнулася, тому що зрозуміла — саме в цих безглуздих суперечках і кричаних доказах ховається тепле, нерозумне, але щире кохання.