З життя
Таємничий голос веде дівчинку: прохожі викликали поліцію через незвичну поведінку

Прохожі помітили на вулиці дитину й викликали поліцію: дівчинка сказала офіцеру, що голоси наказали їй піти, і вказала на будинок в кінці вулиці.
Ніхто одразу не зрозумів, звідки вона взялася. Маленька дівчинка років шести стояла на тротуарі в білій вишиванці — наче тільки що зі свята.
Люди зупинялися. Хтось запропонував воду, хтось — подзвонити в соцслужбу. Дівчинка виглядала доглянутою, зовсім не схожою на бездомну. Але вона мовчала, доки не прошепотіла:
— Я чула голоси…
Це насторожило оточуючих. Хтось таки викликав поліцію.
За п’ятнадцять хвилин приїхав сержант — молодий, але з втомленим поглядом. Він присіпортувався до дівчинки, заговорив лагідно:
— Привіт. Як тебе звати? Де твої батьки? Чому ти тут сама?
Дівчинка подивилася на офіцера й тихо сказала:
— Голоси сказали мені вийти з дому.
— Які голоси, серденько?
Поліцейський аж похолов, коли почув, що говорила ця мала.
— Я не бачила. Я стояла за дверима… Спочатку був гуркіт. Потім голоси сказали: «Іди. Інакше станеш мертвою».
Вона на мить замовкла й додала:
— Дядечку, а що таке мертва?
У сержанта мороз пішов по шкірі.
— Де ти живеш? — запитав він, ледве стримуючи спокій.
Дівчинка простягнула руку й показала на будинок у кінці вулиці. Звичайний приватний двір із палісадником. Тихий, охайний, завішані штори.
Сержант зайшов у дім. Двері були привідкриті.
Він зробив кілька кроків і завмер.
На підлозі у вітальні лежала жінка. Обличчя бліде, дихання не було. Усе стало зрозумілим без слів.
Згодом з’ясувалося: батько дівчинки в приступі люті вбив дружину. ПочВін не встиг втекти — поліція вже оточила будинок, а дівчинка сиділа в патрульній машині, закутана в хтосьький плед, і мовчки дивилася на світло сирен, що розтинало темряву.
