Життя з нуля: нові починання та родина

**Щоденник**

Сьогодні я почувалася щасливою, вийшовши з кабінету лікаря. Я стану матірю! Додому йшла швидко, мріяла якнайскоріше зробити чоловікові сюрприз. Дмитро був вдома, щойно прийшов із ночної зміни. Зазвичай у такі дні він спав до обіду. Я знала, що він уже прокинувся, і саме для цього відпросилася з роботи, щоб сходити до лікаря.

Але сюрприз влаштував він мені. Відчинивши двері ключем, я побачила в передпокої жіночу сумочку на тумбочці.

Що це? неприємно здивувалася я. Чия це?

Двері у спальню відчиняти не хотілося, було страшно. Я вже здогадувалася, що побачу. І так воно й вийшло чужа жінка лежала на моєму місці, а поруч мій Дмитро. То чи від мого виразу обличчя, то від несподіванки, але та жінка пролетіла повз мене й вискочила з квартири. А чоловік не поспішаючи встав і одягнувся.

Береш свій чемодан, складаєш речі і вперед за своєю пасією, холодно наказала я та вийшла з кімнати.

Мені було боляче. Настільки, що я вперше відчула такий стан. Потім була швидка, лікарня та вердикт лікаря:

Дитину ви втратили.

Повернувшись додому після лікарні, я зустріла лише тишу та безлад після сварки з чоловіком. Трохи прийшовши до тями, вирішила починати все з чистого аркуша. Спочатку розлучення. Після того випадку Дмитро не зявлявся, ми зустрілися лише у суді. Він дивився провинувато, але мовчав.

Дні змінювалися місяцями. Минуло вже півтора роки після розлучення. На чоловіків я не дивилася, відкидала їхні залицяння, хоча мені було лише двадцять сім. Навіть на роботі колеги казали:

Марічко, ти ніби не живеш. Життя ж триває. Ну трапилося нещастя, але попереду ще ціле життя.

Не знаю Ніби щось у мені зламалося, радості не відчуваю, пояснювала я.

Подивись на Олега, радили дівчата. Думаєш, він випадково тебе чекає після роботи й підвозить додому? Хороший хлопець, придивись.

Я справді придивилася. Ми сходили в кафе, гуляли. Незабаром я відчула, що Олег готовий до серйозної розмови. І ось він запропонував:

Давай одружимося, Марічко. Тоді мені не доведеться тебе провожати ми будемо повертатися додому разом.

Після весілля так і було. Разом на роботу, разом додому. Вечеряли, інОдного разу, коли вона поверталася з дитячого будинку, де знову побачила Таню, Марійка раптом усміхнулася й подумала: “А чому б і ні?”.