З життя
Пес не покидав порогу моргу, ніби відчуваючи, що за тими дверима хтось намагається повернути до життя його господиню. І той “хтось” був не звичайним лікарем.
Собака не відходив від порогу моргу, ніби відчував, що за цими дверима хтось намагається повернути до життя його господиню. А цей “хтось” був далеко не звичайним лікарем.
Сьомоньку, трохи потерпи, зараз закінчу, промовив Василь Андрійович у телефон, намагаючись звучати якнайніжніше. Нудно без мене?
Він поклав слухавку на стіл і усміхнувся. Хоч зовні він виглядав суворим різкі риси обличчя, важкий погляд всередині був зовсім іншим. Він знав, що онук вже вміє справлятися сам: дивитися фільми, читати книги, готувати прості страви, на зразок макарон по-флотськи чи омлет. Але іноді хлопчик дзвонив, говорив, що сумує… І хоч Василь розумів, що це така собі гра, спосіб висловити почуття, його серце від цих розмов мякшало. Він завжди грав свою роль: заспокоював, розважав, просив не журитися.
Два роки минуло з того часу, як Сьомонько жив із дідусем. Два довгих роки болю, втрат і важкого повернення до життя.
Він памятав той день, коли привіз онука додому. Тоді здавалося, що світ розсипався на шматки. Сам ледве тримався на ногах, наче кілька разів помер і воскрес. Але вибору не було усе, що лишилося після трагедії, це шестирічний хлопчик з порожнім поглядом, загублений у власних думках.
Трагедія сталася тієї зловісної ночі, коли батьки Сьомонька син Василя Андрійовича, Міша, і його молода дружина поверталися з гостей. Вони замовили таксі, просто хотіли дістатися додому. Але прямо біля підїзду в їхню машину врізався інший автомобіль на шаленій швидкості, за кермом якого сидів пяний юнак. Удар був жахливий. З трьох людей у живих залишився лише Сьомонько. Крихітний, як зламана іграшка. Як він вижив? Це було диво. Навіть рятувальники, які бачили багато чого, хитали головами: «Ангел прикрив його крилом». Авто рознесло на шматки, а хлопчик вийш**Василь подивився на них усіх на Марину, що сміялась із онуком, на собаку, який радісно гавкав, і відчув, що нарешті, після довгого часу, його серце знову почало битися повноцінно.**
Alex, I’m Still Alive: A Story of Love and Hope by the Seashore
“Alfie, I’m Still Here: A Love Story by the Seaside” “Alfie, just look at this beauty!” cried Eleanor, her sun-kissed...
Mark, we’ve waited five years. Five. The doctors said we’d never have children. And now… this.
“Mick, weve waited five years. Five. The doctors said wed never have children. And now” I froze by the gate,...
“Mick, we’ve waited five years. Five. The doctors said we’d never have kids. And now… this.”
**Diary Entry 5th July, 1993** “Mick, weve been waiting five years. Five. The doctors said wed never have children. And...
Lonely Housekeeper Finds a Phone in the Park. When She Turned It On, She Couldn’t Believe Her Eyes
A lonely caretaker found a phone in the park. Turning it on, she was left speechless for a long time....
Lady Hoffman Turned Her Gaze Once More Toward the Side Window
Mrs. Hartwell turned her gaze once more toward the side window. The car glided slowly through the honking streets of...
Lady Hoffmann Turned Her Gaze Once More Toward the Side Window
Mrs. Whitmore turned her gaze once more toward the side window. The car crept slowly through the honking city, but...
As Katya settled the bill, Sergei slipped away. Just as she began to organise her shopping, he made his exit. Stepping outside, Katya stumbled upon Sergei, who was leisurely smoking a cigarette.
While Emily paid at the till, George drifted away. As she began stacking groceries into bags, he slipped out entirely....
Moving Men Delivered Furniture to a New Apartment and Were Stunned to Recognize the Owner as a Long-Lost Pop Star
The movers arrived at the new flat with the furniture and nearly dropped their boxes when they recognized the woman...