Сир, що запам’ятався на все життя

Сир тітки Олі

Ніхто точно не памятає, звідки взялася тітка Оля мамина подруга. Мені здавалося, що вона існувала завжди як темрява, таргани та Олег Винник. Тато вважав її агентом тіньового уряду, якого підсадили до звичайних людей для соціальних експериментів. Дідусь був переконаний, що тітка Оля пятий вершник Апокаліпсису, вигнаний із команди за надто велике завзяття. Навіть мама не могла пояснити, звідки вони знайомі. Тітка Оля була як той дивний ключ на звязці: незрозуміло, навіщо він потрібний, але викинути страшно.

У тітки Олі не було ні чоловіка, ні дітей, зате вдосталь було вільного часу. Такі жінки небезпечніші за епідемію. Заховай її на дно моря вона й там розведе бурхливу діяльність, доки вся підводна живність не виростить ноги, щоб тікати на сушу.

Якщо говорити про комерційну жилку, то у тітки Олі був комерційний тромб. Щороку вона підбивала нас на новий бізнес-проект, і втекти від нього було неможливо навіть за кордон. У тітки Олі був закордонний паспорт, мультивіза, вона вільно говорила трьома мовами, але жодною з них не розуміла слово «ні».

Колись вона торгувала кубинською косметикою, від якої у мами виросли шовковисті вуса і зявилася міцна залежність. Потім вона вязала чоловічу білизну зі штучного мериносу тут страждав уже тато. Вона обіцяла йому «кріпку чоловічу силу» і вимагала зворотного звязку після місяця носіння. Тато дав його через три дні. Кажуть, того вечора йому подзвонив Тіна Кароль і попросив автограф.

Дідусю теж дісталося. Тітка Оля продавала йому БАДи для «очищення кишківника і нормалізації тиску». Після цього діда тиждень показували у новинах, а ще місяць у «Прогнозі погоди», як тільки він виходив на вулицю.

У тітки Олі завжди були ідеї: мило ручної роботи з екстрактом борщівника, корисні солодощі з коріандру та будяків, вироби з вугря. Вона могла годинами розповідати про користь своїх продуктів, доки людина не починала згортатися в еволюційний клубок. Коли віра в Бога, науку і здоровий глузд відступала остаточно, комерсантка пропонувала знижку. І жертва здавалася. Нам, як «близьким друзям», «пощастило» найбільше: ми отримували безкоштовні зразки.

А місяць тому тітка Оля почала робити домашній сир і приносити його нам у всіх можливих станах. Запах неможливо передати словами. Гадаю, наша квартира ще десять років не буде придатною ні для продажу, ні для оренди як, власне, і весь підїзд. Лише дідусь радів: його більше не змушували прати шкарпетки і навіть хвалили за принциповість.

Сир був дивним. Він ламав зубці тертки, вибухав у мікрохвильовці і повністю випаровувався в духовці. Часом здавалося, що він нападав на інші продукти в холодильнику і перетворював їх на собі подібних.

Одного разу я спробував додати його до макарон і залити кетчупом. На виході вийшов збагачений уран, і тепер нашій родині заборонений виїзд за кордон на сім років.

Мама просила потерпіти. Тітка Оля запевняла, що перший сир комом, а наступна партія буде «бомбічною». Чуючи це, дідусь тиждень ходив із молотком і погрожував викреслити нас із заповіту, якщо хоч крихта сира потрапить на його тарілку. Татові було важче він любив маму більше за життя (сам винен), тому вибору в нього не було.

А що до мене, тітка Оля заявила, що в сучасних дітях вся таблиця Менделєєва, і я можу їсти шоколадки разом із фольгою. А замість крові в мені пальмова олія. А от у неї натуральний продукт! Так вона переконувала маму, а про дідусевий лічильник Гейгера, який зашкалював, казала: «Він мені не авторитет!»

Та раптом сталося диво. Сир виявився не таким уже й поганим. Ми, звісно, випили по літру ентеросгелю перед дегустацією і добре підготували всі біологічні виходи на випадок раптової аварії. Але зі смаком нічого не можна було зробити і, на подив, не знадобилося. Сир був ніжним, вершковим, з легким пряним присмаком і мяким горіховим післясмаком. Мама нарізала бутербродів, тато додав сир до салату, і навіть дідусь, відчувши аромат із кухні, не погребував кількома шматочками.

Тітка Оля, здається, перемогла. Вперше в житті її слова не розходилися з дійсністю, а проект отримав народне визнання. Хоча пізніше вона зізналася мамі, що сир робив не вона, а її новий чоловік кухар з ресторану, якого тітка Оля ледь не прикінчила на першому побаченні, нагодувавши «сирним супом». Чоловік три дні провів під капельницею, а отямившись, заявив, що прозрів. Між життям і смертю він зрозумів своє призначення: рятувати людство від ініціатив тітки Олі. Якщо їй щось «увібється в голову», він робитиме все сам, а їй дозволятиме привласнювати лаври. Він навіть одружився з нею мабуть, з почуття обовязку перед планетою.

ВідА тепер цей сир славетний на всю округу, і тітка Оля вперше у своєму житті справді задоволена мовчить і не вигадує нових бізнес-планів, хіба що іноді хизується, коли говорять, який він смачний.