Літній чоловік прийшов до ветеринарної клініки з проханням про евтаназію свого собаки

Давним-давно, у ветеринарну клініку зайшов літній чоловік із страшною проханням всипляти його собаку. Причина була проста й болюча: він не мав грошей на лікування. Побачивши сльози чоловіка та страждання песика, лікар зробив вибір, що змінив усе
Кажуть, що щастя не в грошах, але саме їхній брак може відібрати у нас найдорожче. Дідусь не мав ні копійки, коли почув вартість лікування свого єдиного друга.
У залі чекання стояла тиша. Молодий ветеринар Данило мовчки спостерігав за сценою: старий пес лежав на столі, а чоловік, схилившись над ним, гладив його за вухом, не здатний стримати сліз.
Важке дихання собаки й тихі ридання були єдиними звуками в кімнаті. Дідусь не міг проститися зі своєю Лілею. Плакав тихо.
Данило добре памятав їхню першу зустріч усього три дні тому. Літній чоловік уперше привів свою девятирічну сучку до клініки. Вона не вставала вже два дні, а господар був у розпачі. Казав, що Ліля усе, що в нього залишилося у цьому світі.
Обстеження показало важку інфекцію. Без негайного дорогого лікування її чекала болісна смерть. «Якщо у вас немає грошей на лікування, тоді сказав лікар, то єдиний гуманний вихід це всипляння». Лише потім Данило усвідомив, як важко було це почути.
Тремтячими руками дідусь поклав на стіл зімяті гривні, а потім обережно взяв собаку на руки.
Сьогодні він повернувся. «Пробачте, пане докторе, знайшов грошей лише на всипляння», прошепотів він, не піднімаючи очей.
Коли він попросив ще пять хвилин на прощання, у Данила в горлі застряг ком. Він подумав про тих, хто живе в розкошах, байдужих до чужих страждань, і про бідного дідуся з беззахисною Лілею. Скільки болю й любові було в цю мить
Данило підійшов, поклав руку на плече чоловіка: «Я сам заплачу. Ліля житиме. Вона ще не така стара побігає». Він відчув, як плечі дідуся затремтіли від тихого плачу.
Тиждень потому Ліля вже стояла на лапах. Догляд, ліки та доброта врятували її. Молодий лікар не вважав себе героєм. Але, можливо, це був найлюдяніший вчинок у його житті.
Іноді доброта значить більше за гроші. Її не виміряєш банкнотами лише вчинками, які ми робимо для інших.
Саме в такі моменти відкривається справжнє обличчя людяності.
Бо врятувати одне життя це як врятувати цілий світ.