Connect with us

З життя

Молода дівчина в ультракоротких шортах намагалася залицятися до мого чоловіка – і отримала урок від ревнивої дружини

Published

on

Молода дівчина в ультракоротких шортах намагалася привернути увагу мого чоловіка: довелося дати урок цій розлучниці
Ми з чоловіком давно мріяли про відпустку, але постійно щось заважало. І ось нарешті! вдалося вирвати кілька днів. Квитки на літак купили майже перед самим вильотом, тому місця дісталися в різних рядах. Я не засмутилася: головне, що разом поїдемо до моря. Ну, посидимо пару годин окремо не страшно.
Заходжу в салон, шукаю своє місце. Проходжу повз чоловіка й краєм ока бачу, хто сидить поруч із ним. Молода дівчина років двадцять, в джинсових шортах, що ледве досягають середини стегон, з яскраво-червоною помадою й віями, наче з мячика для пера.
Я не з ревнивих, тому просто подумала: «Ну й добре, хай сидить».
Але десь через півгодини польоту помітила, що вона поводиться… скажімо так, занадто впевнено.
Кокетливо щось шепотала йому на вухо, реготала з кожного його слова, хоч він відповідав односкладово. Періодично «випадково» торкалася його руки, просила допомогти подати воду, дістати сумку з-під сидіння.
Чоловік поводився, як справжній джентльмен, але абсолютно байдуже. Та все б нічого, коли б вона раптом не закинула свої довгі ноги на спинку крісла перед ним прямо перед його обличчям, наче спеціально показуючи кожну лінію тіла.
Ось тут мене, як то кажуть, прорвало. Я більше не стримувалася й дала гарний урок цій розлучниці. Далі Дівчата, а у вас таке було? Як ви вчиняли?
Молода дівчина в ультракоротких шортах намагалася привернути увагу мого чоловіка: довелося дати урок цій розлучниці
Я підвелася, неспішно пройшла по проходу, тримаючи в руці пластиковий стаканчик із кавою. Підійшла до їхнього ряду, мило посміхнулася й, схилившись до чоловіка, поцілувала його в щоку. Але при цьому… трохи «не розрахувала» рух.
Ой… вибачте, будь ласка, промовила я ледве чутно, коли гаряча крапля кави впала їй просто на стегно.
Дівчина підскочила, наче її штрикнули.
Ви з глузду зїхали?! закричала вона так, що озирнувся весь салон. Це ж мої нові шорти!
Я, як і раніше з витонченою посмішкою, відповіла:
Шорти я, звичайно, помітила. Ви їх увесь політ так старанно демонстрували, що неможливо було не звернути увагу. Може, тепер все ж сядете, як людина?
Вона хитнула головою, витягла з сумки якісь спортивні штани й з гуркотом пішла до туалету переодягатися.
Чоловік глянув на мене з таким виглядом, наче хотів сказати: «Ти ж мене вбєш колись». А я сіла на своє місце й уперше за весь політ спокійно відкрила журнал.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один + дванадцять =

Також цікаво:

EN31 хвилина ago

I Left My Bride at the Altar — and Drove Straight to the Lighthouse

I left My Bride at the Altar — and Drove Straight to the Lighthouse The wind off Sheepscot Bay was...

FR42 хвилини ago

Parfois, un morceau de papier peut déchirer une vie. Le mien tenait dans une enveloppe banale, glissée sous ma porte par une main anonyme, un matin d’août étouffant à Bayonne. L’Adour charriait des odeurs de vase, et la chaleur rendait les rues du Petit Bayonne collantes. Ce bout de papier, un simple devis, m’a glacée plus sûrement qu’un vent d’hiver. Il était adressé à ma mère, Colette, et détaillait le coût d’une pierre tombale. Une pierre tombale. Pour elle. Vivante.

Le document n'était pas sollicité par elle, mais par ceux qui se prétendent ses enfants. Ceux qu'elle a élevés, nourris,...

FR1 годину ago

Le phare de la Roche-Noire

La lumière s’est éteinte dans le restaurant au moment même où je posais la main sur la bouteille de champagne...

З життя2 години ago

A Fated EncounterHe didn’t know then that this chance meeting would unravel a secret buried for thirty years.

—Mary…—John looked at his wife and let out a heavy sigh.—I’m sorry, but this year’s trip to the seaside will...

FR2 години ago

Rien que pour toi

Pendant vingt-neuf ans, j’ai pensé que ma sœur était juste douée pour le ménage. Qu’elle aimait repasser mes chemises, préparer...

FR2 години ago

Trente-huit en deux semaines

Je m’appelle Antoine Vernier. À trente-huit ans, je possédais ce dont les gens rêvent sans oser le dire à voix...

ES4 години ago

La carta que nunca dejé en el ataúd

El día del entierro de doña Rosa me quedé junto a los cedros, con un sobre amarillo en el bolsillo....

FR4 години ago

Le prix de la douleur

L'été est toujours chaud à Bordeaux. Pas cette chaleur sèche, mais une touffeur épaisse qui remonte de l'estuaire de la...