Як врятувати коханого

У сні, де все було так справжньо, але водночас так несправжньо, жила родина Наталки та Андрія. Здавалося, вони були ідеальною парою. Андрій не пив, окрім свята, і то трохи, не палив, за одинадцять років ніколи не підняв руку на дружину.

Був лише один випадок, але Наталка вважала, що сама винувата, і інколи розповідала подрузі:

Раз ми посварилися, я розлютилася й кинулася на нього з кулаками. Уяви мене, тендітну жінку, проти здорового чоловіка. Що я тоді думала? Він лише легенько притиснув мої руки й посадив на диван. Інший би, може, віддав би сдачу, але він нічого. Тоді я зрозуміла, що була не права, і більше ніколи так не робила.

Ну ти й даєш, Наталко, сміялася Тетяна. Твій Андрій однією лівою міг би тебе так приземлити, що мало б не здалося. Жінка чоловіка перемогти не може!

У Наталки й Андрія це були другі шлюби. З першим чоловіком вона розійшлася, бо той пив і влаштовував скандали. Повертався додому пізно, коли дочка вже спала, будив її, не зважаючи ні на що. Наталку це втомило, вона подала на розлучення та пішла до батьків.

Добре зробила, доню, підтримувала матір. Нічого доброго з ним не було за ці пять років. Нічого, виростимо Оленку, а ти ще знайдеш щастя. Ти ж гарна дівчина, сама знаєш

Коли Оленці виповнилося дванадцять, Наталка вийшла заміж за Андрія. Познайомилися вони на дні народження чоловіка Тетяни. Святкували в кафе, і саме там він до неї підійшов.

Бачу, вам нудно, промовив він. Запрошую вас на танець.

Він був високим, Наталка ледь досягала йому до плеча, а ще він виглядав спокійним. Так вона про нього й подумала спочатку.

Ні, не нудно, відповіла вона, але потанцюю з задоволенням.

Так і почалися їхні стосунки. Тетяна дуже раділа нарешті подруга не сама. На той час Наталка з дочкою жили в трикімнатній квартирі, що дісталася їй у спадок від бабусі. Та хворіла й жила одна, тому батьки забрали її до себе.

Квартира була старою, в пятиповерхівці, кімнатки маленькі, але Наталка була рада своє житло, у доньки власна кімната. Незабаром Андрій переїхав до неї, бо сам жив із матірю.

З першим шлюбом у нього теж не склалося. Після весілля жили з його матірю, але дружина Віра й мати не змогли знайти спосіб ужитися під одним дахом. Не йшли на поступки, ледь не до бійки доходило.

Андрійку, де ти знайшов цю скандалістку? питала мати кожного разу, коли він переступав поріг після роботи. Неможливо з нею під одним дахом бути.

Андрію, вимагала Віра, не можу жити з твоєю матірю, давай знімемо квартиру. Інакше я не відповідаю за себе.

Вона вже чекала дитину, тому вони зняли житло. Народився син. Андрій допомагав дружині, але вона завжди була незадоволена.

Грошей немає, синові потрібні нові речі. Андрію, зходи до магазину. Приготуй ужин, я не встигла. Погуляй з сином, я втомилася.

Він виконував її прохання, але мати дзвонила й скаржилася, що Віра не дозволяє бачитися з онуком.

Андрійку, як так? Я без тебе не можу побачити онука!

Мамо, не хвилюйся, у вихідні приїдемо, побачишся.

Віра збирала сина й відправляла чоловіка до свекрухи, а сама йшла до подруг, поверталася пізно, інколи з запахом алкоголю. Андрію це не подобалось, але вона лише сварилася.

Якось вона навіть не прийшла на ніч. Андрію треба було на роботу, тому син поїхав до бабусі. З часом Віра заявила:

Я йду від тебе, бо ти мамінькин синок. Мені потрібен справжній чоловік, і я вже знайшла такого.

Андрій повернувся до матері. Варто сказати, що вона теж була не подарунок. Жодна жінка їй не подобалася, та й взагалі вважала, що немає на світі жінки, гідної її сина.

Перший час після весілля Наталка й Андрій жили добре. Все псувала лише свекруха. Їй не подобалось, що він одружився з жінкою, у якої вже була дитина.

Яка я тобі бабуся? У тебе є своя, а я тобі не рідна, різко сказала вона Оленці.

Наталку аж передернуло, але вона стерпіла. Донька частіше була у бабусі.

Минув час. Олена закінчила школу й поїхала в інше місто. Спільних дітей у Наталки й Андрія не було, хоча вона й не проти була.

Але чим довше вони жили, тим більше Наталка помічала, що чоловік змінився. Він готував смачно, але лише коли був у гарному настрої. Останнім часом гарний настрій бував рідко.

Тетяно, не розумію, що з ним, ділилася Наталка. Він завжди незадоволений. Немає причин, але все його дратує.

Ну не знаю, я думала, у вас ідеал.

Він прискіпується до всього. Немов хоче зіпсувати мені настрій.

А чому ти звільнилася з роботи? спитала Тетяна.

Андрій почав рев”Одного разу Наталка прокинулася від дивного сну, де їй наснилося, що вона стоїть на березі Дніпра і, кидаючи в воду камінці, розуміє щоб врятувати чоловіка, треба спершу його відпустити.”