Таємниця відносин: як зберегти любов

Найголовніше не розлучитися

Нарешті у Тараса та Соломії зявилася своя оселя. Купили, здійснили давню мрію вже й доньці майже пять, а вони все кочували з оренди на оренду.

Тарасе, я така щаслива, проговорила Соломія, прокинувшись першого ранку у своїй хаті, і пригорнулася до чоловіка. Я сплю у власній квартирі, точніше, у нашій, це ж щастя! голосно вигукувала дружина.

Я теж радий, спокійніше відповів чоловік, адже був набагато стриманіший за Соломію.

Ця стриманість не раз рятувала їхнє подружнє життя, бо Соломія людина запальна, а Тарас ненавязливо гасив її емоції. На цьому, а ще, звісно, на коханні, тримався їхній шлюб.

Все це так, промовив Тарас, але ж нам ще пережити ремонт. Квартира у такому стані, що

Так, згодна, але чого боїшся? Зробимо ремонт і житимемо щасливо. Хіба що грошей на нього треба, а ми ж усі вклалися у купівлю, говорила Соломія.

Слухай, може, візьмемо кредит? Раз вже вдалося купити оселю без нього. На ремонт теж сума потрібна, і, підозрюю, оглянув він спальню, неабияка.

Ой, знову кредит? За авто щойно розплатилися, невдоволено скривилася Соломія. А з іншого боку де грошей взяти? Батьків ми вже потрясли на квартиру, допомогли, слава Богу. Тепер доведеться самім викручуватися. Гаразд, Тарасе, беримо кредит.

Візьмемо, зробимо ремонт і вільні. Тоді й відпочити зможемо кудись поїхати, мріяв Тарас, а дружина підтримувала.

Постановили: кредит на ремонт. Дуже давно ці стіни не бачили оновлення. Соломія завжди думала:

Якщо колись у мене буде своя хата, я точно знатиму, як її облаштувати.

І ось сталося диво вони з чоловіком купили квартиру. Та все виявилося складнішим, ніж вона уявляла. Вже й кредит взяли.

Оселя була не маленька трикімнатна, з просторими кухнею та дитячою. Саме таке й мріяла Соломія щоб не тіснитися, де всі один одному заважають.

А донька ще й раділа: тепер є куди скласти гори іграшок і розсадити ляльок.

Ідеї щодо ремонту у Соломії були, але втілення загрожувало справжньою революцією. Забагато треба було змінювати. Її мрії розбивалися об дрібниці: то двері невдало розташовані, то труби стирчать не там.

Тарасе, ти знаєш, скільки бере дизайнер?

Чимало, жінко. Вони беруть великі гроші, нам не по кишені, спокійно відповів чоловік.

Весь вечер вони сиділи на підлозі, підбирали палітру. Зупинилися на бежевому затишному й теплому. На суботу домовилися заїхати до «Епіцентру» за матеріалами.

Але в пятницю Тарас прийшов з роботи радісний.

Соломіє, сьогодні з колегами обговорювали ремонт. Ти не повіриш, але Дмитро запропонував свою знайому дизайнерку, причому топову. Навіть нашому директору проект робила.

Та ж ти сам сказав не по нашим грошам, охолодила його дружина.

Ось у чому річ саме по нашим. Дмитро каже, якщо згадати його, вона знизить ціну. Коротше, сто тисяч треба буде віддати.

Шооо? Скільки? Сто тисяч лише за те, щоб вона сказала, де що стоятиме? обурилася Соломія.

Тихіше! Зате в нас буде ідеальна квартира з авторським дизайном, заспокоював її Тарас. Хочеш жити гарно треба в це вкладатися. Гаразд, я кинув ідею, а ти думай. Якщо що, подзвоню Дмитру.

Спокуса була велика жити в красі. Тому Соломія подумала і зрештою погодилася. Вже наступного дня до них прийшла дизайнерка Ганна.

Так-так, квартирка невеличка, розгулятися не вийде, оглядаючись, промовила вона.

А в мене вже є ідеї, несміливо вві