Щастя з нещастя

Не було б щастя

Керівник відділу продажів Богдан був неодружений, тому, побачивши молоду й гарну Олю, одразу закохався. Вона прийшла перший день на роботу до його відділу, і він тут же підійшов до неї.

Доброго ранку, колего, промовив він з такою теплою усмішкою, що погляд Олі мимоволі затримався на ній.

Доброго ранку, відповіла вона ніжним голосом і посміхнулася у відповідь.

Отже, приступайте до обовязків. У курс справи вас введе Марія, вона тут старша, він кивнув у її бік, ознайомтеся з посадовою інструкцією. Бажаю удачі, сподіваюся, спрацюємося.

Колеги, переважно жінки, з цікавістю подивилися на свого начальника, а коли він вийшов, Марія шепнула сидячій поруч Наталі:

З яких пір наш Богдан так уважно вітає нових співробітниць? і обидві засміялися.

Оля спочатку придивлялася, адже новий колектив, поводилася не так, щоб скромно, до речі, скромності в ній і не було ніколи, а тихо зайняла позицію спостерігача. Молода, але рання їй усього двадцять два, але вже з сімнадцяти років розбила пару сімей. Встигла навіть під час навчання в коледжі закрутити роман із викладачем набагато старшим за себе, але першим опамятався він і припинив зустрічі, бо чутки дійшли до його дружини.

Минуло трохи часу, і Богдан якось запропонував їй посидіти після роботи в кафе.

А чому б і ні? Ви мій шеф, а з шефом треба підтримувати гарні стосунки, так би мовити, налагоджувати контакти, усміхнулася вона.

Оля посміхалася так мило й щиро, що він спочатку подумав, що вона жартує. Але зрадів, адже вона погодилася. Богдану тридцять, одружений не був, стосунки траплялися, але до серйозного кроку не дійшло. Тому ці стосунки розвинулися швидко закохався, зустрічалися, а потім усі колеги разом здивувалися, коли він повідомив, що вони з Олею запрошують їх на весілля.

Сімейне життя Богдана

Усі бажання та примхи Олі він виконував. Він навіть прийняв її умову.

Поки немає планів на дітей, хочу пожити для себе. Коли зрозумію, що готова стати матірю, повідомлю тобі. А поки що, любий, ніяких пелюшок і розпашонок.

Богдан вважав, що пройде трохи часу, і дружина зрозуміє, що сімя без дітей це не сімя. Час минав, а Олеся не збиралася народжувати, і кожен раз, коли він починав розмову про дитину, різко обривала його.

Бодь, я ж тебе попереджала, і ти погодився, тому не винось мені мізки з дитиною. Я поки не готова до цього кроку.

Минуло ще трохи часу, і одного разу чоловік побачив, як дружина, розгублена, вийшла з ванної з тестом на вагітність у руках.

Що, Олю, ти вагітна? вона кивнула.

А він від щастя підхопив її на руки, а вона розплакалася.

Не хочу я народжувати, не хочу бути товстою коровою. Ти повинен щось зробити! але він тримав її на руках і цілував у мокрі від сліз щоки.

Не злись і не плач, це ж щастя. Як же я тебе люблю, Олесю. У нас буде дитина!

Та Оля була рішуча пішла до лікаря і взяла направлення, щоб позбутися вагітності. Але Богдан прибіг у лікарню, добре, що встиг вчасно вона ще не зайшла до кабінету. Зі скандалом вивів її на вулицю.

Благаю тебе, Олю. Не роби нічого, нехай народиться наша дитина. Я буду тобі у всьому допомагати. Обіцяю, уже благав він.

Дружина погодилася з умовою, що міняти пелюшки, підгузки не буде і вночі до дитини теж не вставатиме. Усю вагітність дружини він не відходив від неї, виконував усі бажання та капризи. Нарешті настав той момент Богдан відвіз її до пологового. Лише коли на світ зявилася здорова донечка, він зітхнув з полегшенням.

Задоволений і щасливий поїхав додому відпочити. А наступного дня він приїхав до пологового провідати дружину з донечкою, і раптом йому повідомили:

Вашої дружини тут немає, вона втекла, дитину залишила.

Не може бути, не повірив Богдан. Може, вона вийшла кудись, пошукайте її.

Ні, вона пішла, ось записка, медсестра простягнула йому листок, складений навпіл.

Ні в офісі, ні вдома Оля не зявлялася, на дзвінки не відповідала, змінила сим-карту. Лише через півтора місяця вона подзвонила Богдану.

Збери мої речі, приїде мій Артем і забере їх. На розлучення подавай сам, я все одно не прийду.

Про донечку навіть розмови не було не потрібна вона їй, як і Богдан. Так і став він для донечки Соломійки і матірю, і батьком. Добре, що неподалік жила його мати вона допомагала з донечкою.

Марічка

Почувши дзвінок на телефоні, Марічка відповіла дзвонила зі школи Людмила Петрівна, вчителька Юрка, її сина. Він навчався у другому класі.

Терміново приходьте до шк