Connect with us

З життя

Несправжній батько

Published

on

Ой, слухай, я тобі розповім одну історію.

НЕРОДНИЙ ТАТО.

Соломійка змалку знала, що її мама принесла її “у спідниці”. Добрі сусідки, які, здавалося, жили на лавці біля підїзду, їй пояснили.

Соломійка уявляла, як її тендітна, невисока мама Олеся несе в подолі святкової сукні невідомо звідки взявшуся дівчинку.

“Це тому, що в тебе тата нема!” важливо пояснила їй Марянка, яка жила над квартирою, де мешкали Соломія з мамою. “Ти безбатченко!”

“Як це?” здивувалася Соломійка.

“А ось так! Нагуляла тебе мамця! У тебе нема тата! А в мене є!” і Марянка гордо подивилася на подругу.

“Ну, і що?” незрозуміло було дівчинці. “Зате в мене є бабуся й дідусь! А в тебе нема.”

“Ха! Бабуся з дідом це не головне! У жінки має бути чоловік! Без чоловіка вона неповноцінна! Так моя мама каже!”

Ввечері після вечері Соломійка, як завжди, сіла поруч із мамою на дивані. У них була така традиція: ввечері сидіти на дивані, займатися своїми справами й балакати. Мама була майстриня на всі руки. Вона постійно щось робила: шила, вязала, вишивала. Соломійка ж, дивлячись на неї, теж долучалася: плела з бісеру намиста, викладала картини з алмазної мозаїки чи ліпила з пластиліну різних звірят.

“Мамо! А тато обовязково має бути?” запитала дівчинка, прислухаючись до того, що діялося в квартирі над ними. Там починався щовечірній “концерт”, як його називала бабуся Соломійки, Наталка Іванівна. Його влаштовував тато Марянки, дядько Ігор.

За голосами, що лунали зверху, можна було зрозуміти, у якому він стані. Якщо кричав лише дядько Ігор, а жіноча частина квартири поскиглювала, це означало, що чоловік випив. Якщо ж крики лунали з обох боків, значить, дядько Ігор був тверезим, і це його неймовірно злило.

“Ну, раз ми з тобою живемо без тата, значить, він зовсім не обовязковий”, посміхнулася Олеся, гладячи доньку по голові й теж прислухаючись до того, що діялося нагорі.

“А Марянка каже, що жінка без чоловіка неповноцінна…”

“Ну, сонечко, у кожного свої способи самоствердження. Ось ми з тобою хіба погано живемо?”

“Ні”, похитала головою Соломійка. Вони справді добре жили з мамою. Мама працювала бухгалтеркою у великій фірмі, мала гарну зарплатню. Кожні вихідні вони ходили кудись розважитися: у кафе, кіно, театр, парк, просто по магазинах. Кожного літа їздили на море, а кожен Новий рік у село, де жила мамина подруга тітка Галя. У тітки Галі було троє дітей, і щозими їхній тато, чоловік тітки Галі, робив у дворі велику гірку, з якої діти з радістю каталися.

“Концерт” нагорі набирав обертів. Вибірний лайка, яким кричав дядько Ігор, було чути, мабуть, у всьому будинку.

Через півгодини мама, посміхнувшись Соломійці, пішла у передпокій. Концерт наближався до логічного завершення. Зверху грюкнули двері, і почулися поспішні кроки. Олеся відчинила двері, і до них у квартиру ввірвалася тітка Катерина з Марянкою.

“Закривай швидше!” закричала вона Олесі, але та й сама знала, що робити. У двері застукали.

“Олесько! Відчиняй!” заревів пяний голос. “Відчиняй, а то я тобі двері виламаю! Де ця с***? Нехай вийде! Я їй всі ноги поламаю!”

“Якщо ти зараз не підеш я викличу поліцію!” спокійно відповіла Олеся. Вона вже звикла до таких погроз. І сусід знав, що вони не порожні. Олеся вже кілька разів викликала наряд. І в нього була остання попередження. Ще раз і термін неминучий.

“Не треба, Олесю!” у передпокій влетіла Катерина. “Його ж посадять!”

“Давно пора!” Олеся пішла на кухню ставити чайник.

“Та ти що? Як без чоловіка-то?” мотовила за нею Катерина. “Тобі он як добре самій-то бути?”

Олеся зупинилася й подивилася на сусідку. Брудний халат розірваний, волосся розкуйовджене, очі гарячково блищать, під одним із них наливався синяк.

“Я не самотня, Катю. У мене є донька. І нема синяків. І по сусідах я не ночую.”

“Ну, знайшла чим пишатися!” фуркнула Катерина. “Донька твоя безбатченком росте. Хто знає, що з нею буде без чоловічого виховання! А синяки… Бє значить, любить! А взагалі милі свариться тільки тішаться! Ми сьогодні посварилися, а завтра він мене як кохатиме! А ти так і проспиш сама у холодному ліжку!”

Олеся похитала головою. Одна й та сама розмова. Одні й ті ж виправдання.

Соломійка пішла у перший клас, коли в мами зявився дядько Василь. Дядько Василь був невисоким, але кремезним. Мало говорив, був спокійний і серйозний. Спочатку Соломійка боялася, що мама забуде про неї всезнайка Марянка “просвітила” подругу.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × чотири =

Також цікаво:

З життя32 хвилини ago

The Tail‑Wagging PartnerTogether they solved the mystery of the missing biscuits, proving that loyalty and a keen nose can outsmart any thief.

Tom Harding was not despised at the depot; he was simply avoided. He was a sensible man, an experienced lorry...

З життя1 годину ago

A Thankless Son Is Worse Than a Stranger (A Simple Tale)

Maggie Reed, an eightyfouryearold granny, was perched on the bench at the bus stop just outside her little terraced house...

З життя2 години ago

“He’ll ruin your whole life,” family warned Natalie against taking her brother under her wing.

Emily, dont rush think it over once more, urged Aunt Lucy, her voice echoing like a windchime in the attic....

З життя3 години ago

All That’s Left AfterShe stared at the empty room, wondering what the silence meant.

Mum, Ill be quick. Twenty minutes, no more James stands in the doorway of the ward, trying to smile, though...

З життя4 години ago

The Comforting Taste of Homemade BreadAs the golden loaf emerged from the oven, its warm aroma coaxed memories of Sunday mornings spent laughing around the kitchen table.

When Ethel finally drifted back to the hamlet, nobody recognised her at first. Thirty years had slipped bythirty years since...

З життя15 години ago

She fed two orphans a warm meal — fifteen years later, a Rolls‑Royce idled at her doorstep.

It was the coldest morning wed had in ages, the sort of bitter chill that makes you think the world...

З життя16 години ago

When are you finally going to tie the knot, Mary?

Are you planning to move out, Poppy? Susan leans against the kitchen doorway, a mug of tea in her hand,...

З життя17 години ago

A millionaire reunites with his childhood sweetheart, now begging alongside his twin daughters — What he does next is unbelievable…

Logan stood motionless as the city around him pressed on, its relentless rhythm unchanged, while he stared at the face...