Connect with us

З життя

За що заробив — те й отримав

Published

on

Кожному по заслугам

Роблячи нерозважливі вчинки, не можна припустити, що все відбувається просто так. У всьому є пояснення так розпорядилася доля. Часто вона посилає випробування на стійкість, надійність чи терпіння.

Грюкнувши дверима, Тарас вилетів із квартири, стиснувши кулаки й закусивши губи. Він був розлючений і на себе, і на дружину Маріанну.

Здоровий чоловік, а не можу супротивитися жінці. Власній дружині, яку кохаю і для якої готовий на все. Що ж я роблю не так? думав він пригнічено.

Справді, він не розумів, чому Маріанна завжди ним незадоволена. Її зневажливий погляд, холодність, постійні глузування принижували Тараса. Таке ставлення руйнувало їхні стосунки. Хоча вони жили разом пять років, і у них був трирічний син Данилко.

Ще недавно Тарас поспішав додому з роботи з букетом троянд і подарунком для дружини. Сьогодні було пять років їхнього шлюбу. Він чекав, що Маріанна посміхнеться, візьме подарунок, порадіє, що він не забув про цю дату.

Протягуючи дружині великий букет червоних троянд і маленьку коробочку із золотим кулоном, він очікував почути подяку. Увійшовши радісно у кімнату, він подав їй квіти та подарунок. Вона відкинула букет на диван, а відкривши коробочку, глянула на нього так, ніби там була не ювелірка, а якась жалюгідна дрібниця.

І це все, на що ти здатний? зневажливо кинула вона замість подяки. Я думала, що вийшла заміж за чоловіка, який справді мене цінує. Це що? Не міг подарувати перстень з діамантами? Я не варта їх після пяти років разом? Віддаю тобі свої найкращі роки. Помилилася живу з невдахою, який дарує мені дешеві подарунки.

Маріанна кинула коробочку на диван, де вже лежали квіти. Вона бачила, як змінився вираз обличчя чоловіка, і, не чекаючи відповіді, додала:

Думала, що вийшла заміж за справжнього чоловіка, а ти виявився мякою тряпкою, яка не може заробити гідних грошей.

Тарас ледве стримався, щоб не відповісти грубостю на ці слова. Він любив дружину, яка подарувала йому сина. Тому й вилетів із дому.

Претензії та незадоволення сипалися від Маріанни майже щодня. Вони були несправедливі й принизливі. Тарас терпів, переводив усе в жарт, але з кожним разом відчував, що дружина віддаляється.

Що ще треба зробити, щоб Маріанна була задоволена? Щоб розтанула і не докоряла мені?

Він бачив, що кожен раз, коли дружина починала скандалити, Данилко плакав. Хлопчик розумів, що батьки свар

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

одинадцять − дев'ять =

Також цікаво:

DE19 хвилин ago

Der Orchideengarten meines Schwiegervaters kostet mich jetzt vierhundertzwanzig Euro im Monat

Ich heiße Jonas Wiechert, ich bin achtunddreißig, ich bin Elektriker in Lemgo, und ich erzähle das hier zum ersten Mal...

DE46 хвилин ago

Der Kühlschrank von Frau Brandt

Ich fahre seit sechzehn Jahren durch Duisburg mit meinem Kastenwagen, auf dem "Heizung-Sanitär Kowalski" steht — mein Name ist aber...

DE1 годину ago

Die Werkstatt in der Sonnenallee, die keiner mehr betrat

Am Montag nach dem Anschlag stand ich noch immer vor dem Rolltor, das ich seit zwölf Jahren jeden Morgen um...

UA3 години ago

Мій рахунок за квартиру діда

Мене звали Тарас Ковальчук, мені було дев'ятнадцять, коли я дізнався, що батьки тихенько зняли з мого рахунку сто двадцять тисяч...

UA3 години ago

Троянда за вісім гривень на цвинтарі

Я замовила панахиду по Мирославу за тиждень до річниці й попередила дітей за місяць — щоб точно не забули, щоб...

DE4 години ago

Zwei Leben der Hannelore Brenninger

Die Diagnose kam an einem Dienstag im März, zwischen der Frühstückspause und dem Mittagessen im Seniorenheim "Am Lindenpark" in Regensburg....

DE4 години ago

Werkstatt Bergmann bleibt zu

Mein Vater hat vierunddreißig Jahre lang jeden Kolben in dieser Werkstatt selbst in der Hand gehabt. Ich, Kevin Bergmann, sechsundvierzig,...

DE4 години ago

Der Gesellschafterausschuss der Neumann Präzisionstechnik GmbH

Ich heiße Thomas Vogt, ich bin achtundfünfzig, und seit einundzwanzig Jahren führe ich zusammen mit meiner Schwägerin Renate Böhm die...